Провідна система серця.

 

В серці розрізняють робочу мускулатуру, представлену поперечно­смугастим м'язом, і атипову, або спеціальну (провідну) тканину, в якій виникає і проводиться збудження. Провідні кардіоміоцити формують провідну систему серця (1.17)

У людини провідна система серця скдадається з:

1) синусно-передсердного вузла (синоатріального, Кіса-Флека), який розміщується на задній стінці правого передсердя в місці впадіння верхньої порожнистої вени;

2) передсердно-шлуночкового вузла (атріовентрикулярного, Ашоффа-Тавари), який знаходиться в стінці правого передсердя поблизу пере­городки між передсердями і шлуночками;

З) передсердно-шлуночкового пучка (пучок Гіса), який відходить від передсердно-шлуночкового вузла одним стовбуром.

Пучок Гіса, пройшовши через перегородку між передсердями і шлу­ночками, ділиться на дві ніжки, які йдуть до правого і лівого шлуноч­ків. Закінчується пучок Гіса в товщі м'язів волокнами Пуркіньє (провідними серцевими міоцитами), які поширюються під ендокардом по всьому шлуночку і зливаються з його мускулатурою. Пучок Гіса - єдиний м'язовий мостик, який сполучає передсердя з шлуночками.

В серці здорової людини збудження виникає в синусно-передсердному вузлі. Отже, даний вузол є ведучим в діяльності серця (водій ритму), в ньому виникають імпульси, які визначають частоту і ритм скорочення серця.

Збудження, яке виникло в синусно-передсердному вузлі, поширюється по

пучку атипових м'язових волокон до атріовентрикулярного вузла, а від нього по пучку Гіса – до міокарду шлуночків. Так як в атріовентрикулярному вузлі швидкість проведення збудження дуже силь­но знижуєтьоя, передсердя встигають закінчити своє скорочення перш ніж почнеться систола шлуночків.

Таким чином, система, яка проводить збудження не тільки пород­жує імпульси збудження в серці, але і регулює послідовність скоро­чень передсердь і шлуночків.

Ведуча роль в автоматії серця належить синоатріальному вузлу. Про це свідчить такий дослід: при місцевому зігріванні ділянки вузла діяльність серця прискорюється, а при охолодженні - сповільнюєть­ся. Зігрівання і охолодження інших частин серця не впливає на часто­ту його скорочень.

Після руйнування синоатріального вузла діяльність серця може продовжуватись, але в більш сповільненому ритмі - 30-40 скорочень за хвилину. "Водієм ритму" стає атріовентрікулярний вузол. Ці дані говорять про градієнт автоматії, тобто про те, що автоматія різних відділів системи, яка проводить збудження, не однакова.

При порушенні проведення збудження з ведучого вузла до шлуноч­ків може спостерігатись серцевий блок. Він виникає при порушенні про­відності імпульсів в ділянці передсердно-шлуночкового вузла або пуч­ка Гіса.

При серцевому блоці, який може бути повним або неповним, відсутня узгодженість між ритмом передсердь і шлуночків, що приводить до важких

розладів кровообігу.

 

 

ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА В СЕРЦІ.

 

В працюючому серці створюються умови для виникнення електрич­ного струму. Під час систоли передсердя стають електронегативними по відношенню до шлуночків, які знаходяться в цей час у фазі діас­толи. Таким чином, при роботі серця виникає різниця потенціалів, яка може бути зареєстрована за допомогою електрокардіографа - приладу для запису біострумів серця.

Тіло людини є добрим провідником електричного струму. Тому біопотенціали, які виникають в серці, можуть бути виявлені на поверхні тіла. Ейнтховен (І903) одним з перших дослідників зареєстрував біо­потенціали серця, відводячи їх з поверхні тіла за допомогою струнно­го гальванометра.

Біопотенціали серця, записані за допомогою електрокардіографа, носять назву електрокардіограми.(1.10)

Для реєстрації біотоків серця користуються так званими стандарт­ними відведеннями, для яких вибираються ділянки на поверхні тіла, які дають найбільшу різницю потенціалів. Застосовують III класичних стандартних відведення, при яких електроди закріплюють на:

І - внутрішній поверхні передпліччя правої руки /червоний/;

II - внутрішній поверхні передпліччя лівої руки /жовтий/;

III - в ділянці камбалоподібного м'яза лівої ноги /зелений/;

ІУ - в ділянці камбалоподібного м'яза правоі ноги /чорний/.

Перше відведення: права рука - ліва рука.

Друге відведення: права рука - ліва нога.

Третє відведення: ліве рука - ліва нога.

Використовують також і грудні відведення.

Нормальна ЕКГ складається з ряду зубців та інтервалів між ними. При аналізі ЕКГ враховують висоту, ширину, напрямок, форму зубців, а також тривалість інтервалів між зубцями та їх комплексами.

Висота зубців характеризує збудливість; тривалість зубців і ін­тервалів між ними відображає швидкість проведення імпульсів в серці.

ЕКГ має три спрямованих вгору позитивних зубці - Р, R, Т і два негативних зубці, вершини яких обернені донизу, - Q та S.

Зубець Р - характеризує виникнення і поширення збудження в пе­редсердях. Тривалість його не перевищує 0,08 - 0,1 сек.

Зубець Q - відображає збудження міжшлуночковоі перегородки і внутрішніх шарів міокарду шлуночків. B нормі цей зубець невеликий і нерідко на ЕКГ не виявляється.

Зубець R - найбільш високий зубець ЕКГ, відповідає періоду охоп­лення збудженням обох шлуночків.

Зубець S - характеризує завершення поширення збудження в шлу­ночках.

ЗубецьТ - характеризує стан обмінних процесів, які відбувають­ся в серцевому м'язі.

 

Комплекс зубців QRS - відображає швидкість поширення збудження по м'язах шлуночків. Тривалість цього комплексу 0,06 – 0,10 сек..

Інтервал P-Q - передсердно-шлуночковий інтервал, характеризує швидкість поширення збудження від ведучого вузла до шлуночків. Три­валість інтервалу 0,12 - 0,20 сек..

Інтервал S-T – в нормі може бути відхилений від ізоелектричної лінії вгору чи вниз лише на 0,5-1,0мм.

Інтервал Т-Р – характеризує відсутність різниці потенціалів в серці (загальна пауза). Цей інтервал являє собою ізоелектричну лінію, яка є вихідним пунктом для порівняння інтервалів P-Q i Q-R-S-T.

Інтервал Q-T – відповідає тривалості всього періоду збудження шлуночків (електрична систола шлуночків), складаючи 0,35-0,4с.

Отже, в ЕКГ зубець Р складає її передсердну частину, а комплекс зубців Q,R,S,T – шлуночкову частину.

Електрокардіографія дає можливість детально досліджувати зміни серцевого ритму, порушення проведення збудження по провідній систе­мі серця, виникнення додаткового вогнища збудження при появі екстрасистол (позачергових скорочень серця).

Існують сучасні методи, які дають можливість реєструвати ЕКГ на відстані (наприклад: у космонавтів під час космічного польоту). Для цієі мети використовують спеціальний прилад - телеелектрокардіограф. В цьому випадку запис ЕКГ здійснюється за допомогою радіо­зв'язку.