Структура цнс цнс включає головний і спинний мозок, які виконують в організмі людини і тварин складні функції.

 

 

Функції ЦНС

 

1. 1.     ЦНС забезпечує взаємний зв’язок окремих органів і систем, узгоджує і об’єднує їх функції. Завдяки цьому організм працює як єдине ціле. Точність контролю за роботою внутрішніх органів досягається здійсненням двостороннього звязку між ЦНС і периферичними органами.

2. 2.     ЦНС здійснює звязок організму із зовнішнім середовищем; забезпечує індивідуальне пристосування до зовнішнього середовища (поведінка людини і тварин).

3. 3.     Головний мозок є органом психічної діяльності. В результаті поступлення нервових імпульсів в клітини кори великого мозку виникають відчуття і на їх основі проявляються процеси свідомості та мислення.

 

ЦНС складається з сірої і білої речовини. Сіра речовина – це нагромадження нервових клітин, а біла складається з їх відростків. Крім нервових клітин в ЦНС є нейроглія, яка з усіх сторін оточує нейрони.

 

Структура і функції нейронів

 

Основним анатомічним елементом нервової системи є нервова клітина – нейрон, або нейроцит. В кожному нейроні розрізняють тіло і відростки – аксон та дендрити.

Аксон – це довгий відросток, який проводить збудження від тіла нервової клітини до інших нейронів або до периферичних органів.

Дендрити – це короткі відростки, які розгалужуються і здійснюють зв’язок між окремими нервовими клітинами.

Тіло нервової клітини і її відростки покриті мембраною. Всередині нейрона знаходиться гелеподібна речовина – нейроплазма. Тіла нервових клітин виконують трофічну функцію по відношенню до відростків, тобто регулюють їх обмін речовин.

 

В залежності від функції, яку виконують нейрони, вони поділяються на:

 

1. 1)                 чутливі або рецепторні – несуть нервові імпульси в ЦНС до рефлекторного центру; відростки цих нервових клітин називають аферентними нервовими волокнами;

2. 2)                 ефекторні – рухові або секреторні нейрони – передають нервові імпульси від ЦНС по еферентних волокнах до різних органів, змінюючи їх стан і діяльність;

3. 3)                 контактні або проміжні нейрони – здійснюють звязок між різними нейронами.

 

Синапси

 

В ЦНС нервові клітини звязані одна з одною за допомогою синапсів.

Синапс – це місце контакту двох нейронів. Одне нервове волокно може утворювати до 1000 синапсів на багатьох нервових клітинах.

Синапси центральних нейронів, так як і периферичних нейронів, складаються з нервового закінчення, покритого пресинаптичною мембраною, синаптичної щілини і постсинаптичної мембрани, яка знаходиться на тілі або дендритах нейрона, яким передаються нервові імпульси.

В нервових закінченнях виробляються і нагромаджуються особливі хімічні речовини, які приймають участь в передачі збудження через синапс. Ці речовини отримали назву медіаторів.

 

В ЦНС розрізняють збуджуючі і гальмівні синапси.

 

В збуджуючих синапсах під впливом нерврвих імпульсів звільнюється збуджуючий медіатор (ацетилхолін, норадреналін, глутамат, серотонін), який через синаптичну щілину надходить до постсинаптичної мембрани і викликає короткочасне підвищення її проникливості для іонів натрію і виникнення деполяризаціі. Коли деполяризація досягає критичного рівня, виникає потенціал дії (поширююче збудження).

В гальмівних синапсах виділяють особливі гальмівні медіатори (ГАМК –гамааміномасляна кислота). Вони змінюють проникливість постсинаптичної мембрани по відношенню до іонів калію та хлору. В результаті підвищується рівень мембранного потенціалу – явище гіперполяризації, що перешкоджає подальшому поширенню збудження.