Мошонка

 

Мошонка — шкірний мішечкоподібний утвір, в яко­му розміщені яєчка з придатками та початкові відділи сім'яних ка­натиків.

Шари мошонки подібні до шарів передньої черевної стінки, тому що мошонка утворилася шляхом випинання стінки живота.

Шкіра мошонки тонка, пігментована, вкрита товстим, рідким волоссям і має багато потових та сальних залоз. По серединній лі­нії мошонки розміщений шов, якому всередині відповідає сполуч­нотканинна перегородка, що поділяє мошонку на дві камери для правого та лівого яєчок.

Під шкірою розміщується шар непосмугованих м'язових клітин, який утворює м'ясисту оболонку. Скорочення цього шару надає мо­шонці зморшкуватого вигляду.

За м'ясистою оболонкою лежить зовнішня сім'яна фасція, що є продовженням поверхневої фасції живота. Глибше розташований підвішуючий м'яз яєчка, покритий однойменною фасцією. За зга­даним м'язом розміщена внутрішня сім'яна фасція, яка відповідає внутрішньочеревній фасції, що утворилась з піхвового відростка очеревини, який у плоду чоловічої статі проникає з черевної порож­нини в мошонку.

Піхвова оболонка яєчка має дві пластинки: нутряну (зроще­ну з білковою оболонкою яєчка) та пристінкову (зрощену з внут­рішньою сім'яною фасцією). Між обома пластинками є щілина, за­повнена серозною рідиною.

 

Список використаної літератури

 

1. 1.     Воробьева Е.А., “Анатомия и физиология”, М. “ Медицина”, 1982, ст.229-235

2. 2.     Липченко В.Я., “Атлас нормальной анатомии человека”,М, “ Медицина”, 1988, ст.192-196

3. 3.     “Людина. Навчальний атлас з анатомії”, Львів, БАК, 2000, (переклад з англійської), ст.184-186

4. 4.     Очкуренко О.М., “Анатомія людини”, К, “Вища школа”, ст.195-202

5. 5.     Федонюк Я.І., Білик Л.С. “ Анатомія та фізіологія з патологією”, Тернопіль,”Укрмедкнига”,2001, ст.515-518

6. 6.     Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. “Атлас анатомии человека”, 1990, т.2, ст.189-204

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.

СПИННИЙ МОЗОК.

 

ПЛАН.

 

1. 1.     Структура ЦНС і загальні принципи її функціонування.

2. 2.     Рефлекс, рефлекторна дуга, види рефлексів.

3. 3.     Спинний мозок, будова, функції.

4. 4.     Оболонки спинного мозку.

 

Структура ЦНС і загальні принципи її функціонування

 

Діяльність всіх органів і систем організму регулює нервова система, яка зумовлює їх функціональну єдність і забезпечує зв”язок організму з зовнішнім середовищем. Здійснюючи звязок з зовнішнім середовищем, нервова система рефлекторно регулює роботу всіх органів. Вона забезпечує правильне орієнтування в навколишньому середовищі, пристосування до змінних умов, у яких існує організм. Але діяльність нервової системи значно складніша і має свої особливості, якими відрізняється від нервової системи у тварин.

 

Нервова система умовно поділяється на 2 великі відділи:

 

1. 1)                 анімальну, або соматичну нервову систему, яка переважно здійснює функції звязку організму із зовнішнім середовищем (забезпечує чутливість і рухи, викликаючи скорочення поперечно–посмугованої мускулатури);

2. 2)                 вегетативну або автономну – частина нервової системи, яка іннервує всі внутрішні органи, а також ендокринну систему, серце, судини, тобто органи рослинного життя, які створюють внутрішнє середовище організму (рослинна нервова система).

Вегетативна частина нервової системи в свою чергу поділяється на симпатичну і парасимпатичну частини, які також називають системами. Симпатична система іннервує всі частини організму, а парасимпатична – лише певні його ділянки.

Крм такої класифікації, яка відповідає будові організму, нервову систему поділяють за топографічним принципом на центральну і периферичну.

Під ЦНС розуміють головний і спинний мозок, які складаються з сірої та білої речовини, а під периферичною – все інше, тобто нервові корінці, вузли, сплетення, нерви і периферичні нервові закінчення.

 

Сіра речовина спинного і головного мозку – це скупчення нервових клітин разом з ближніми розгалуженнями їх відростків, які називають нервовими центрами. Нервовий центр – це “нагромадження і сполучення нервових клітин”(І.П.Павлов).

Біла речовина – це нервові волокна (відростки нервових клітин, нейрити), покриті мієліновою оболонкою (звідки і походить білий колір), які звязують окремі центри між собою, тобто провідні шляхи.

Як в центральному, так і в периферичному відділах нервової системи містяться елементи анімальної і вегетативної її частин, чим досягається єдність всієї нервової системи. Вищим відділом її, який керує всіма процесами організму, як тваринними, так і рослинними, є кора великого мозку.