2. Рак сечового міхура

Рак сечового міхура становить 4 % серед злоякісних пухлин і 35-50 % серед злоякісних новоутворів органів сечової системи та чоловічих статевих органів.

Папілярний рак розвивається з перехідного епітелію і є найчастішої формою раку сечового міхура. Пухлина звичайно має широку основу, за поверхнею нагадує папілому. Ворсинки грубі, короткі та товсті, часто спостерігаються виразки, некроз, кровотечі. Слизова оболонка навколо пухлини набрякла, гіперемована, інфільтрована. Пухлина може бути поодинокою чи множинною.

Солідний рак спостерігається у двох формах. Одна з них на початку розвитку має вигляд горбистого випинання в просвіт міхура, вкритого потовщеною набряклою слизовою оболонкою. В основі воно ширше від вершини, інфільтрує стінку сечового міхура й проростає в навколишні тканини. На пухлині швидко утворюються виразки, вона розпадається, вкривається гнійно-некротичними тканинами. Друга форма солідного раку вже на початку розвитку відрізняється бурхливим інфільтруючим (ендофітним) ростом. Тому пухлина мало виступає в просвіт сечового міхура, має вигляд плоского, щільного новоутвору, вкритого виразками, фібриновими плівками й некротичними тканинами. З ростом пухлини ємність сечового міхура зменшується.

Залозистий рак (аденокарцинома) становить 5-8 % злоякісних новоутворів сечового міхура. Локалізується він переважно близько верхівки міхура й нерідко росте із залишків сечової протоки, супроводжується циститом, тому в його розвитку певну роль відіграє метаплазія епітелію слизової оболонки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

9. 1.     Воробьева Е.А., “Анатомия и физиология”, М. “ Медицина”, 1982, ст.224-229

10. 2.     Георгиева С.А.,”Физиология”, М. “Медицина”, 1982, ст.268-272

11. 3.     Липченко В.Я., “Атлас нормальной анатомии человека”, М, “ Медицина”, 1988, ст.189-192

12. 4.     “Людина. Навчальний атлас з анатомії”, Львів, БАК, 2000, (переклад з англійської), ст.176-180

13. 5.     Очкуренко О.М., “Анатомія людини”,К, “Вища школа”, ст.193-195

14. 6.     Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. “Атлас анатомии человека”, 1990, т.2, ст.174-185

15. 7.     Федонюк Я.І., Білик Л.С. “ Анатомія та фізіологія з патологією”, Тернопіль,”Укрмедкнига”,2001, ст.494-499

16. 8.     Філімонов В.І., “Нормальна фізіологія”, К., “Здоров”я”,1994, ст.489-507, 510.

 

 

Жіночі статеві органи.

 

ПЛАН.

1. Загальна характеристика статевих органів.

2. Жіночі статеві органи:

а) внутрішні жіночі статеві органи;

б) зовнішні статеві органи жінки.

3. Поняття про овуляцію та менструацію. Клімактерій.

4. Запліднення. Основні етапи ембріонального розвитку людини.

5. Поняття про позаматкову вагітність.

 

Загальна характеристика статевих органів.

 

Статеві органи поділяються на чоловічі (5.03) та жіночі(5.02), а також на на внутрішні та зовнішні статеві органи.

Органом, який визначає статеву приналежність людини, є статева залоза: у чоловіків – яєчко(5.16), у жінок - яєчник(5.13), які являють собою залози змішаної секреції. В них, як в екзо­кринних залозах, утворюються статеві клітини - у чоловіків - сперма­тозоїди(5.07), у жінок – яйцеклітини (5.20), які виділяються в зовнішнє середо­вище і забезпечують процес розмноження. Як ендокринні залози вони виробляють статеві гормони, що поступають в кров і впливають на роз­виток вторинних статевих ознак і функцію статевої системи.

Отже, основна функція внутрішніх статевих органів - розмножен­ня, тобто утворення і виведення чоловічих та жіночих статевих клі­тин, виношування плоду у жінок та виділення специфічних секретів у чоловіків.