Список використаної літератури

 

1. 1.     Воробьева Е.А., “Анатомия и физиология”, М. “ Медицина”, 1982, ст.221-224

2. 2.     Георгиева С.А.,”Физиология”, М. “Медицина”, 1982, ст.256-268

3. 3.     Липченко В.Я., “Атлас нормальной анатомии человека”,М, “ Медицина”, 1988, ст.185-189

4. 4.     “Людина. Навчальний атлас з анатомії”, Львів, БАК, 2000, (переклад з англійської), ст.176-180

5. 5.     Очкуренко О.М., “Анатомія людини”,К, “Вища школа”, ст.190-193

6. 6.     Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. “Атлас анатомии человека”, 1990, т.2, ст.174-185

7. 7.     Федонюк Я.І., Білик Л.С. “ Анатомія та фізіологія з патологією”, Тернопіль,”Укрмедкнига”,2001, ст.494-499.

 

СЕЧОВІД. СЕЧОВИЙ МІХУР. ХВОРОБИ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ.

 

ПЛАН.

 

1. 1.     Ниркова миска. Сечовід.

2. 2.     Сечовий міхур.

3. 3.     Сечівник чоловічий та жіночий.

4. 4.     Механізм акту сечовиділення.

5. 5.     Патологія нирок та сечового міхура.

 

Ниркова миска. Сечовід.

 

Сеча, яка виділилась через отвори на сосочках пірамід, потрапляє в малі ниркові чашки, потім - у великі і в ниркову миску. Малих чашок – 8-9, великих, як правило, дві – верхня та нижня. Великі чашки зливаються в ниркову миску, яка виходить через ворота позаду ниркових судин і продовжується в сечовід (5.09).

Сечовід (ureter) за формою являє собою трубку діаметром 3-8 мм та близько 30см завдовжки. Розрізняють черевну та тазову части­ни сечоводу, окремо виділяють ту його ділянку, що знаходиться в середині стінки сечового міхура. Черевна частина починається від ниркової миски і, розміщуючись у заочеревинному просторі, йде донизу вздовж зад­ньої стінки черевної порожнини. Спереду сечовід прикритий очеревиною (5.03)

Правий сечовід розміщений між нижньою порожнистою веною та висхідною ободовою кишкою, а лівий — між черевною частиною аорти та низхідною ободовою кишкою.

На межі між великим та малим тазом черевна частина сечоводу переходить у тазову частину. У цьому місці сечовід перетинає спе­реду спільні клубові судини. Спускаючись по бічній стінці тазу, сечовід доходить до дна сечового міхура, перфорує його стінку в ко­сому напрямку і відкривається у порожнину міхура. Перед впадін­ням у сечовий міхур сечовід перехрещує у чоловіків сім’явиносну протоку, яка лежить присередньо, а у жінок - маткову артерію, яка розміщена в напрямі назад.

 

Стінка сечоводу складається з трьох оболонок.

 

Внутрішня обо­лонка (слизова) вистелена перехідним епітелієм, має слизові залози і утворює численні поздовжні складки. Середня оболонка (м’я­зова) представлена переплетеними непосмугованими м’язовими клі­тинами. Зовнішня оболонка сечоводу побудована із сполучної тка­нини.

Сечовід забезпечують кров’ю гілки ниркових та яєчкових (яєчни­кових) артерій, а венозна кров відтікає по однойменних венах у ниж­ню порожнисту вену.

Лімфа відтікає в поперекові та клубові лімфатичні вузли.

Іннервують сечоводи гілки ниркових та сечовідних сплетень.

 

Сечовий міхур

 

Сечовий міхур (vesica urinaria) — непарний, порожнистий ор­ган, форма якого змінюється залежно від ступеня наповнення. Се­човий міхур розміщується в порожнині малого тазу, позаду лобково­го зрощення. Спорожнений сечовий міхур сплющений, а наповне­ний — підіймається вище від верхнього краю лобкового зрощення і набуває яйцеподібної або грушоподібної форми (5.02) (5.03).

У сечовому міхурі розрізняють верхівку, тіло та дно.

Верхівка сечового міхура напрямлена вгору та наперед. Від неї до пупка тягнеться серединна пупкова зв'язка, що є облітерованим залишком зародкової сечової протоки.

Більшу частину сечового міхура складає його тіло. Нижню час­тину міхура становить дно, обернене донизу та назад. Звужуючись, дно переходить у шийку сечового міхура, звідки починається сечівник.

Стінка сечового міхура складається з трьох оболонок: слизової, м'язової та серозної.

Слизова оболонка вистелена багатошаровим кубічним епітелієм. У порожньому міхурі слизова оболонка утворює численні складки, а у наповненому ці складки згладжуються. Складок немає лише на дні сечового міхура, на ділянці у вигляді трикутника, на вершинах якого є отвори: два отвори сечоводу, а третій — внутрішній отвір сечівника. На цій ділянці немає підслизового шару і слизова оболонка міцно зрощена з м’язовою. Тут розміщені рецептори, подраз­нення яких викликає акт сечовипускання.

Добре виражена м’язова оболонка представлена трьома шарами непосмугованих м’язових клітин. Два з них — поздовжні (зовніш­ній та внутрішній), а один шар (середній) — коловий. Ці волокна формують м’яз, що виштовхує сечу. Волокна колового шару в ділянці шийки міхура утворюють м'яз- сти­скач (сфінктер) міхура.

Сеча із ниркової миски по сечоводах потрапляє у сечовий міхур. Пересуванню сечі по сечоводах сприяють їх перистальтичні рухи. Утворення сечі проходить безперервно, а сечовий міхур вивільняється періодично, в міру наповнення.

У ділянці переходу сечового міхура у сечівник знаходяться два сфінктери.

Один із них - це сфінктер сечового міхура, закриває вихід із нього. Другий сфінктер закриває сечівник. За відсутності сечовипускання сфінктери закриті, сеча збирається у сечовому міхурі.

Зовнішня оболонка сечового міхура, серозна, — слабо виражена сполучнотканинна оболонка. Очеревина покриває сечовий міхур спереду та з боків, зверху та частково ззаду.

У нормі в сечоводи сеча не надходить, оскільки при наповненні міхура м’язовий шар його стінок стискається і закриває отвори сечоводів.

 

Своєю задньою поверхнею сечовий міхур прилягає до прямої кишки (у чоловіків) або до матки (у жінок). Нижня стінка дна міхура у чоловіків приля­гає до передміхурової залози, а позаду розміщені сім’яні міхурці. У жінок нижній відділ задньої стінки міхура прилягає до піхви та нижньої частини тіла матки.

Майже з усіх боків сечо­вий міхур оточений жировою тканиною, яка має назву навколоміхурової клітковини.

Кровопостачання сечового міхура відбувається за рахунок гі­лок внутрішньої клубової артерії, а венозна кров відтікає по одной­менних венах.

Лімфа від міхура відтікає у внутрішні клубові вузли.

Іннервують сечовий міхур гілки верхнього та нижнього підче­ревних сплетень.

Сечовий міхур іннервується симпатичними і парасимпатичними нервами. При збудженні симпатичних нервів перистальтика сечоводів підсилюється, стінки сечового міхура розслаблюються, а стиснення сфінктерів ще більше підсилюється. Симпатичний відділ нервової системи сприяє накопиченню сечі у сечовому міхурі, а парасимпатичний відділ - навпаки.