1. 1) Ендокард – вистеляє всі камери серця і утворює його клапани;

2. 2) Міокард – складається із особливої серцевої посмугованої м’язової тканини. Її скорочення не залежать від нашої волі.

Розрізняють міокард передсердь і міокард шлуночків, м’язові пучки яких між собою не сполучаються (1.13). Почерговість і ритмічність скорочень шлуночків і передсердь відбуваються за рахунок провідної системи серця, яка представлена м’язевими волокнами особливої будови, що утворюють пучки і вузли (1.17).

3. 3)     епікард – утворений тонкою пластинкою сполучної тканини та шаром клітин епітеліального характеру і є вісцеральним листком навколосерцевої серозної оболонки – перикарда (1.14). Крім серця, епікард покриває початкові частини великих судин, що виходять або входять в серце: аорти, легеневого стовбура, нижньої та верхньої порожнистих вен.

 

Перикард – це тонкий, міцний серозний мішок, в якому лежить серце. Він складаєьтся із 2 шарів:

а) зовнішнього, фіброзного – біля основи серця переходить в адвентицію великих судин;

б) внутрішнього, серозного – має 2 пластинки: парієтальну, яка вистеляє з внутрішньої сторони фіброзний перікард і вісцеральну, яка покриває серце і є його зовнішньою оболонкою – епікардом.

 

Між цими двома пластинками є щілиноподібна порожнина, заповнена 1-2мл серозної рідини, яка зменшує тертя під час серцевих скорочень.

Серце людини чотирьохкамерне. Поздовжньою міжпередсердною та міжшлуночковою перегородкою воно розділене на 2 половини – праву та ліву, які в нормі між собою не сполучаються (1.14). У верхній частині обох половин знаходяться передсердя – праве та ліве, а в нижній – правий та лівий шлуночки. Кожне передсердя сполучається з відповідним шлуночком через передсердно-шлуночковий отвір. Ззовні близько кожного передсердя є праве та ліве вушка. М’язовий шар лівого шлуночка товстіший за такий шар правого. На внутрішній поверхні шлуночків є вирости міокарда – сосочкові м’язи.

У ліве передсердя впадають 4 легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла.

Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин.

Із правого шлуночка виходить легеневий стовбур, яким починається мале коло кровообігу. Він несе венозну кров до легень(1.16).

Отже, в правій половині серця знаходиться венозна кров, у лівій – артеріальна.

 

КЛАПАНИ СЕРЦЯ

 

Клапани серця утворені складками ендокарду. Передсердно-шлуночкові отвори закриваються передсердно-шлуночковими (атріовентрикулярними) клапанами. Клапан між правим передсердям і шлуночком називається тристулковим (має три стулки). У лівій половині серця є двостулковий клапан (мітральний). Стулки клапанів за допомогою сухожилкових ниток з’єднуються із сосочковими м’язами, тому вони не вивертаються із шлуночків в передсердя при скороченні (систолі) шлуночків. Отже, кров із шлуночків при їх скороченні не потрапляє назад у передсердя. При ушкодженні стулок (сифіліс, ревматизм) передсердно-шлуночкові отвори не закриваються повністю і робота серця порушується (1.15).

Отвори легеневого стовбура та аорти теж мають клапани з півмісяцевими стулками. При розслабленні (діастолі) шлуночків ці стулки заповнюються кров’ю і закривають отвори судин, перешкоджаючи зворотньому току крові в шлуночки (1.04).

 

ФІЗІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕРЦЕВОГО М’ЯЗА. ФАЗИ СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

Серцевий м’яз (міокард) за своїми функціональними властивостями займає проміжне місце між посмугованими і гладкими м’язами. Міокард подібний до посмугованих скелетних м’язів здатністю швидко та інтенсивно скорочуватись, а до гладких м’язів – здатністю до мимовільної активності і чутливістю до впливу вегетативних нервів та гормонів.

 

Міокард має такі фізіологічні властивості: