4. Штучне дихання

П ри відсутності самостійного дихання застосовують штучне дихання для забезпечення вентиляції легень. Штучне дихання застосовують також у хворих при оперативних втручаннях на органах грудної порожнини.

Штучне дихання можна здійснювати періодичним нагнітанням повітря в легені через повітроносні шляхи. Для цього в трахею вводять через рот трубку, по якій надходить повітря в легені із балона під постійним тиском.

В екстрених умовах для надання першої медичної допомоги застосовують штучне дихання методом "рот в рот". При цьому людина, що надає допомогу, періодично вдуває своє видихуване повітря в рот потерпілого.

Наступний спосіб проведення штучного дихання полягає в ритмічному розширенні і стисненні руками грудної клітки потерпілого. При стисканні повітря виходить, а при розслабленні грудної клітки повітря потрапляє в легені.

ВПЛИВ КУРІННЯ НА ФУНКЦІЇ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Д им тютюну має токсичний вплив на організм. До його складу входить понад 30 складових, які призводять до розвитку патологічних змін у різних системах організму. Зокрема, встановлений зв'язок між курінням і ангінами, хронічним бронхітом, пневмоніями, емфіземою легень. При тривалому курінні в легенях розвивається дифузний склероз (тютюноконіоз), зменшується вентиля­ція легень. Ступінь ризику розвитку раку легень тісно пов'язаний з кількістю викурених сигарет, віком і тривалістю куріння. Рак легень виникає частіше при курінні сигарет без фільтру або сигарет з фільтром, але з високим вмістом смоли. Є дані, що дим тютюну подразнює слизові оболонки, ослаблює нюх і смакові відчуття, збільшує слинотечу, розрихлює ясна, сприяючи їх кровото­чивості й утворенню виразок на слизовій оболонці порожнини рота, пошкоджує емаль зубів і руйнує дентин.

Використана література

основна

1.

Федонюк Я.І. Білик Л.С. Анатомія та фізіологія з патологією- Т.: Укрмедкнига, 2001. с.389-395

2. Очкуренко О. М. Анатомія людини. – К.: Вища шк.., 1992. – с.180-189

3. Воробьева Е.А., Анатомия и физиология. – М.: Медицина, 1987. – с.184-203

4. Липченко В. Я., Самусев Р.П. Атлас нормальной анатомии человека. – М.: Медицина, 1988. – с. 175-185

додаткова

1. Сакевич Я.І. Посібник для практичних занять з анатомії та фізіології з основами патології-Київ.: Здоров’я, 2003. с.380 -384

2. Дюбенко К.А. Анатомічна термінологія - Київ.: Поліграф книга, 2001. с. 137-149

3. Сидоренко П.І. Анатомія та фізіологія людини-Київ.: Медицина, 2007. с. 89-93

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ. БУДОВА СЕРЦЯ.

 

ПЛАН.

 

1. 1.     Поняття про кровообіг. Велике і мале кола кровообігу.

2. 2.     Артерії, вени, капіляри.

3. 3.     Поняття про колатеральні судини та анастомози.

4. 4.     Серце, топографія, будова, значення.

5. 5.     Клапани серця.

6. 6.     Фізіологічні властивості серцевого м’яза. Фази серцевої діяльності.

7. 7.     Верхівковий поштовх.

8. 8.     Тони серця. Частота серцевих скорочень.

9. 9.     Показники серцевої діяльності. Робота серця.

 

 

ПОНЯТТЯ ПРО КРОВООБІГ. ВЕЛИКЕ І МАЛЕ КОЛА КРОВООБІГУ.

 

Кровообіг – це рух крові по кровоносній системі.Система кровообігу забезпечує обмін речовин між тканинами організму і зовнішнім середовищем.

 

Основні функції системи кровообігу:

 

1. 1)     транспорт поживних речовин до місця їх засвоєння;

2. 2)     транспорт продуктів обміну від місця їх утворення до органів виділення;

3. 3)     транспорт газів;

4. 4)     транспорт гормонів

5. 5)     транспорт захисних речовин

6. 6)     транспорт теплової енергії

 

Cистема кровообігу складається із серця і судин – кровоносних та лімфатичних (1.16)

Серце за рахунок своєї нагнітаючої діяльності забезпечує рух крові по замкнутій системі судин. Щохвилини від серця до кровоносної системи поступає біля 6л крові, за добу – більше 8тис. л.