6. Використана література

основна

1.

Федонюк Я.І. Білик Л.С. Анатомія та фізіологія з патологією- Т.: Укрмедкнига, 2001. с.382-385

2. Очкуренко О. М. Анатомія людини. – К.: Вища шк.., 1992. – с.180-189

3. Воробьева Е.А., Анатомия и физиология. – М.: Медицина, 1987. – с.184-203

Липченко В. Я., Самусев Р.П. Атлас нормальной анатомии человека. – М.: Медицина, 1988. – с.175 - 185

додаткова

1. Сакевич Я.І. Посібник для практичних занять з анатомії та фізіології з основами патології-Київ.: Здоров’я, 2003. с.372-384

2. Дюбенко К.А. Анатомічна термінологія - Київ.: Поліграф книга, 2001. с.137-149

3. Сидоренко П.І. Анатомія та фізіологія людини-Київ.: Медицина, 2007. с. 89-93

«Легені. Плевра. Середостіння»

2009

ЛЕГЕНІ

Л егені (риlmoпеs) (від грецького - рпеитоп, звідки запалення легень -пневмонія) знаходяться в грудній порожнині по боках від серця, покриті серозною оболонкою - плеврою, яка утворює навколо них два замкнених плевральних мішки. Легені мають форму конуса, основа якого обернена до діафрагми, а верхівка виступає на 2-3 см над ключицею в ділянці шиї.

Права легеня більша, ширша й коротша, ніж ліва. В легенях виділяють три поверхні: реберну (опукла, прилягає до ребер), діафрагмальну (основа, прилягає до діафрагми), середостінну (внутрішня, обернена до органів, що роз­ташовані в середостінні). На середостінній поверхні знаходяться ворота легені – бухтоподібна заглибина, де знаходиться корінь легені; куди входять головний бронх, легенева артерія, б ронхіальна артерія і нерви, а виходять по дві легеневі вени, бронхіальні вени, лімфатичні судини.

Кожна легеня щілинами поділяється на частки. В лівій легені є одна коса щілина, яка поділяє її на дві частки: верхню і нижню. В правій легені є дві щілини – коса і горизонтальна. Вони поділяють праву легеню на три частки: верхню, середню і нижню. На передньому краї лівої легені знаходиться серцева вирізка – місце прилягання перикарда (серцевої сорочки). У легенях визначена і сегментарна будова. Кожна легеня складається з 10 сегментів, які складаються з часточок, що являють собою пірамідальної форми ділянки легеневої паренхіми до 1 см в діаметрі.

У верхівку кожної часточки входить бронх (1 мм у діаметрі), який всередині часточки поділяється на 16-18 кінцевих (термінальних) бронхіол (0,3 – 0,5 мм у діаметрі), які не містять хрящової тканини та залоз. Кінцеві бронхіоли в результаті дихотомічного поділу утворюють дихальні бронхіоли (І, ІІ і ІІІ порядків), від яких радіально відходять альвеолярні ходи, що закінчуються сліпими альвеолярними мішечками.

Альвеолярне дерево

Альвеолярне дерево є функціонально-структурною одиницею легені (ацинус – acinus - гроно), де відбувається газообмін між кров’ю, що знаходиться в капілярах легені, і повітрям, яке з аповнює легеневі альвеоли.

О тже, ацинус складається з: дихальних (респіраторних) бронхіол, які є дихотомічним розгалуженням кінцевих (термінальних) бронхіол, альвеолярних ходів (відходять радіально від кожної дихальної бронхіоли) і альвеолярних мішечків, якими закінчуються ходи.

Стінки альвеолярних ходів і альвеолярні мішечки побудовані з міхурців – альвеол (це відкриті пухирці), які заповнені повітрям, через тонку стінку яких відбувається газообмін. Внутрішня поверхня альвеол вистелена одношаровим плоским респіраторним епітелієм, що лежить на базальній мембрані. З іншого боку до неї прилягають кровоносні капіляри. В легенях дорослого є від 300 до 500 млн. альвеол, дихальна поверхня яких складає близько 100 м². Зсередини альвеола вкрита тонкою плівкою сурфактанту – це складна суміш фосфоліпідів, білків та глікопротеїдів.

Й ого значення полягає в тому, що, зменшуючи поверхневий натяг, він запобігає злипанню альвеол під час вдиху, має бактерицидну дію, а також запобігає транссудації рідини з капілярів в альвеоли.

Кровообіг у легенях має свої особливості. Він здійснюється по двох системах судин. Легені отримують артеріальну кров із великого кола кровообігу по бронхіальних артеріях та венозну кров із легеневих артерій, утворюючи мале коло кровообігу. Легенева артерія галузиться в паренхімі легень відповідно до бронхів і утворює капілярну сітку навколо альвеол. Тут відбувається газообмін: кисень з повітря переходить у кров, а вуглекислота – з крові в повітря, що знаходиться в альвеолах. Кров насичується киснем і стає артеріальною.

Капіляри переходять у посткапілярні венули, потім венули і, зливаючись утворюють легеневі вени, по яких тече артеріальна кров до лівого передсердя. Бронхіальні артерії відходять безпосередньо від аорти, постачають бронхи і легеневу паренхіму артеріальною кров’ю.

ПЛЕВРА

П левра (рlеиrа) - серозна оболонка, яка покриває легені з усіх боків і в ділянці кореня переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо легень замкнений плевральний мішок, окремий для кожної легені. Листок плеври, що вистеляє стінки грудної порожнини, мас назву парієтального (пристінкового). Залежно від того, яку ділянку він покриває, розрізняють реброву, діафрагмову та середостінну (медіастинальну) плевру. Плевра, що покриває легені і зростається з їх поверхнею називається вісцеральною (легеневою) плеврою. Між цими двома листками знаходиться щілиноподібна плевральна порожнина, в якій є 1-2 мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання. В ділянках, де одна частина парієтальної плеври переходить в іншу, утворюються синуси (простори) плеври: реброво-середостінний, реброво-діафрагмальний, діафрагмово-середостінний. Вони заповнюються легенями під час дуже глибокого вдиху, за винятком реброво – діафрагмового синуса, куди легені ніколи не заходять. В спокійному стані їхні стінки щільно прилягають одна до одної. Найбільшим є реброво-діафрагмовий синус.

При захворюваннях плеври чи легенів синуси можуть заповнюватися випотом, гноєм, кров’ю.

МЕЖІ ПЛЕВРАЛЬНИХ МІШКІВ І ЛЕГЕНЬ

Для визначення меж органів грудної і черевної порожнин користуються наступними основними лініями:

1) середньоключична (проходить через середину ключиці); 2) середня пахвова (опускається із середини пахвової ямки); 3) ло­паткова (проходить через нижній кут лопатки); 4) прихребетна (проходить уздовж реберних головок).

Межі легень. Верхня межа обидвох легень визначається на 2-3 см вище І ребра (1-2 см над ключицею), передня межа правої легені по пригруднинній лінії іде до VI ребра, лівої - до IV ребра, де край легені утворює серцеву вирізку і продовжується до середньоключичної лінії. Тут починається нижня межа легень. Для правої легені це VI ребро, для лівої – VII. По середній пахвовій лінії нижня межа правої легені проектується на VIII ребро, лівої - на IX, по лопатковій правої і лівої - Х ребро. Задня межа по прихребетній лінії обидвох легень іде до ХІ ребра.

Межі плеври. Верхня і пе­редня межі парієтальної плеври співпадають з межами легень, але нижня і задня межі проходять на одне ребро нижче від аналогічних меж. легень.

С ЕРЕДОСТІННЯ

С

Середостіння (вигляд справа): 1 — стовбури плечевого сплетення (відрізані); 2 — ліві підключичні артерія і вена (відрізані); 3 — верхня порожниста вена; 4 — II ребро; 5 — праві діафрагмальний нерв, перикардодіафрагмальні артерія і вена; 6 — права легенева артерія (відрізані); 7 — перикард; 8 — діафрагма; 9 — реберна плевра (відрізана); 10 — великий нутряний нерв; 11 — праві легеневі вени (відрізані); 12 — задні межреберні артерія і вена; 13 — лімфатичний вузол; 14 — правий бронх; 15 — непарна вена; 16 — стравохід; 17 — правий симпатичний стовбур; 18 — правий блукаючий нерв; 19 — трахея.

ередостіння (mediastinum) – це простір, в якому розташовується комплекс органів, розміщених між двома середостінними (медіастинальними) плеврами. Воно займає простір між грудниною спереду, грудним відділом хребта ззаду, діафрагмою знизу, середостінними плеврами з боків. Вгорі середостіння відкривається верхньою апертурою грудної клітки і сполучається з міжфасціальними просторами шиї. Умовна фронтальна площина, що проходить позаду коренів легень і трахеї, ділить середо­стіння на два відділи: передній і задній. За Паризькою анатомічною номенкла­турою його ділять на верхнє і нижнє. Верхнє середостіння обмежене умовною площиною, яка проводиться на рівні верхнього краю коренів легенів або (від місця з'єднання руків'я груднини з тілом до міжхребцевого диска між тілами ІV-V грудних хребців). У ньому знаходиться вилочкова залоза (тимус), трахея, стравохід та великі судини (аорта, верхня порожниста вена, плечо - головні вени тощо).

Нижнє середостіння ділиться на переднє, середнє і заднє.

У передньому середостінні проходять внутрішня грудна артерія і вени, лежать передні середостінні вузли.

Середнє середостіння представлене серцем з перикардом, діафрагмовими нервами, легеневими артеріями, венами, лімфатичними вузлами.

До органів заднього середостіння належать: стравохід, низхідна частина аорти, грудна лімфатична протока, симпатичні стовбури, великі вени.