Печінка: топографія, будова, функції. Печінкова часточка.

Печінка (hepar) - це залозистий орган масою близько 1500 г, який має наступні функції:

1. 1)     травну (виробляє жовч);

2. 2)     бар'єрну (нейтралізує отруйні продукти білкового обміну);

3. 3)     фагоцитарну (знешкодження непотрібних для організму речовин, які всмоктуються в кишечнику);

4. 4)     обмінну (вуглеводи, що всмоктуються в кишечнику, в печінці перетворюються в глікоген, створюючи "депо" глікогену);

5. 5)     кровотворну (в ембріональному періоді виробляє еритро­цити).

Таким чином, печінка є одночасно органом травлення, кровообігу, усіх видів обміну речовин, деякі автори вказують на її гормональну функцію.

Печінка розташована у верхньому відділі черевної порожнини, в основному в правому підребер'ї, в надчеревній ділянці і незначна її частина - в лівому підребер'ї. У новонароджених печінка займає більшу частину черевної порожнини.

Через загальну жовчну протоку жовч, що виробляється печінкою, надходить у дванадцятипалу кишку.

Печінка має верхню (діафрагмальну) (6.5) опуклу поверхню, яка прилягає до діафрагми, і нижню (вісцеральну) (6.6), яка обернена вниз і при­лягає до органів. Ці поверхні відокремлені одна від одної переднім гост­рим краєм і заднім тупим.

У печінці розрізняють 2 частки: праву – більшу і ліву – меншу, які на діафрагмальній (6.5) поверхні відокремлені серпоподібною зв'язкою печінки. У вільній частині цієї зв'язки знаходиться кругла зв'язка печінки, яка є залишком пупкової вени плода. На вісцеральній (6.6) поверхні межею між правою і лівою частками є ліва поздовжня борозна, в якій спереду лежить кругла зв'язка печінки, а ззаду - венозна зв'язка (залишок венозної протоки у плода).

Права частка на нижній поверхні (6.6) правою поздовжньою і поперечною борознами ділиться ще на квадратну і хвостату частки.

В передньому відділі правої поздовж­ньої борозни лежить жовч­ний міхур, а в задньому – нижня порожниста вена.

Поперечна борозна є воро­тами печінки, куди вхо­дять печінкова артерія, ворітна вена, нерви, а ви­ходять лімфатичні судини та загальна жовчна про­тока. Квадратна частка лежить спереду від воріт печінки, хвостата – ззаду. Органи, які прилягають до вісцеральної поверхні печінки, утворюють на ній втиснення (стравохідне, шлункове, дванадцятипале, ободове, ниркове, надниркове). Віднос­но очеревини печінка лежить мезоперитонеально (не покрита лише задня поверх­ня, яка прилягає до діафрагми).

Очеревина, переходячи з діафрагми на печінку, утворює вінцеві (праву та ліву) і серпоподібну зв'язки. В ділянці воріт печінки очеревина переходить на малу кривизну шлунка і дванадцятипалу кишку, утво­рюючи відповідні зв'язки, що формують малий чепець (сальник). Під очеревиною знаходиться тонка фіброзна капсула (гліссонова капсула).

Структурно-функціональною одини­цею печінки, згідно з класичними уявленнями, є печінкова часточка.

Печінкова часточка

Печінкові часточки (6.15) мають форму шестигранної призми із плоскою основою та опуклою вершиною, з шириною до 1,5 мм і дещо більшою висотою. До їх складу входять печінкові клітини – гепатоцити, кровоносні судини і жовчні протоки.

Печінкові клітини – гепатоцити – мають багатогранну форму. 2 ряди гепатоцитів, між якими розташовані жовчі капіляри, утворюють печінкові балки. Кожний гепатоцит у печінковій балці має дві робочі поверхні: біліарну і васкулярну.

Біліарна поверхня обернена до просвіту жовчного капіляра і секретує жовч.

Васкулярна поверхня обернена до кровоносного капіляра (гемокапіляра). Нею гепатоцити виділяють глюкозу, білки, сечовину і інші речовини. Жовч у часточці тече від її центру до периферії.

Особливостю кровопостачання печінки є те, що вона отримує кров з двох судин, які входять у її ворота. Це ворітня вена і печінкова артерія.

Ворітня вена збирає кров від усіх непарних органів черевної порожнини і приносить у печінку речовини, що всмокталися в кишках, і є необхідними для процесу життєдіяльності.

Печінкова артерія несе від аорти кров, багату на кисень. Ці дві судини розташовані поруч і в паренхімі печінки розгалужуються на більш дрібні судини: часткові, сегментарні, міжчасточкові, навколочасточкові, міжчасточкові вени та артерії. Міжчасточкова вена та артерія супроводжується жовчними протоками і разом вони утворюють так звану печінкову тріаду.

Міжчасточкові вени та артерії йдуть уздовж бічних граней часточок, а навколочасточкові оперізують часточки на різних рівнях і дають початок гемокапілярам. Венозні й артеріальні гемокапіляри на периферії часточки зливаються, утворюючи синусоїдні капіляри, по яких тече змішана кров у напрямку від периферії до центру часточок. Синусоїдні капіляри йдуть радіально між тяжами печінкових клітин - печінковими балками - і зливаються в центральну вену. Кров виходить з часточок і впадає у збірні або підчасточкові вени, які розмі­щуються між печінковими часточками. Підчасточкові вени, зливаючись між собою, формують гілки печінкових вен, які у кількості 3-4 виходять з печінки і впадають у нижню порожнисту вену.

Кров у печінковій часточці тече від периферії до центру, а жовч – від центру до периферії.

ЖОВЧНИЙ МІХУР І ЖОВЧНІ ПРОТОКИ

Жовчний міхур (vesica fellea) (6.3) (6.1) має грушоподібну форму. Він розташований у передньому відділі правої поздовжньої борозни печінки. Його розширена частина - дно дещо виходить з-під переднього краю печінки. Дно продовжується у тіло міхура, яке звужується в його шийку. З шийки виходить міхурова протока довжиною близько 3,5 см (6.4). Вона зливається із загальною печінковою протокою, утворюючи загальну жовчну протоку. Остання відкривається в низхідну частину дванадцятипалої кишки разом з протокою підшлункової залози, де утворюється розширення - печінково-підшлункова ампула. Загальна жовчна протока має довжину близько 7 см і проходить разом з печінковою артерією і ворітньою веною між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки. Циркулярний шар м'язових волокон стінки жовчної протоки утворює м'яз-стискач, який регулює надходження жовчі в кишку. В ділянці ампули є ще м'яз-стискач ампули. Лише нижня поверхня жовчного міхура покрита очеревиною. Його дно прилягає до передньої че­ревної стінки в ділянці стикання пра­вого прямого м'яза живота і реберної дуги. Стінку його становить також м'язовий і слизовий шари. Останній має численні складки.