Класифікація кісток
1.Трубчасті кістки – побудовані з щільної і губчастої речовини, яка утворює трубку з кістково – мозковою порожниною. Виконують всі три функції скелету (опора, захист і рух).
Трубчасті кістки діляться на:
А. Довгі кістки – (os longum) –характеризуються тим, що їхня довжина значно перевищує приблизно однакові ширину та товщину. Форма такої кістки наближається до циліндра. В цих кістках розрізняють:
діафіз (diaphysis) – середня частина кістки, в якій знаходиться кістково – мозкова порожнина;
епіфіз – два суглобові кінці.
До довгих кісток відносять більшість кісток верхніх та кінцівок. Продовгуваті ледь зігнуті довгі кістки здатні витримувати великі навантаження, визначені для них природою. Це кістки ніг, рук і пальців.
Б. Короткі кістки – (os breve) – відносно невеликі кісткові утвори, всі виміри яких приблизно однакові ( кістки зап’ястка, заплесна та ін.)
2. Губчасті кістки – побудовані переважно з губчастої речовини, покритої тонким шаром щільної.
Вони також поділяються на довгі – ребра, грудина
і короткі – хребці, кістки зап’ястка, передплесна.
3. Плоскі кістки – мають значну довжину та ширину при невеликій товщині.
Поділяються на:
А. Плоскі кістки черепа (лобна і тім’яна) виконують переважно захисну функцію. Побудовані з двох тонких пластинок щільної речовини, між якими знаходиться диплоє – губчаста речовина, що містить канали для вен;
Б. Плоскі кістки поясів (лопатка,тазові кістки) виконують функції опори і захисту, надійно гарантуючи їх життєдіяльність; побудовані переважно з губчастої речовини.
Повітроносні кістки – коли кісткові пластинки плоских кісток утворюють різного розміру пазухи, які вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям (верхня щелепа, лобова кістка, клиноподібна та решітчаста).
Загальні відомості про з’єднання кісток
Усі кістки тіла людини та хребетних тварин з’єднуються між собою за допомогою різних засобів у гармонійну систему, що задовільняє дві вимоги: міцність цілого і рухливість окремих його частин.
Розрізняють два основних види з’єднання кісток:
1.Синартрози – це нерозривне з’єднання, коли кістки сполучені одна з одною за допомогою прокладки між ними із сполучної, хрящової або кісткової тканини.
А. Синдемоз – кісткове з’єднання, при якому кістки з’єднуються за допомогою волокнистої сполучної тканини або зв’язок. Тут основне функціональне навантаження несуть зв’язки, що знаходяться на поверхні з’єднувальних кісток.
Зв’язки мають вигляд щільних тяжів та пластин побудованих з волокнистої сполучної тканини, до складу якої входять колагенові та еластичні волокна, кількість яких залежить від функції сполучення.
Шви утворюють тоді, коли проміжна сполучна тканина набуває характеру прошарку між кістками черепу. За формою кісткових країв, розрізняють наступні наступні шви:
зубчастий, коли зубці на краю однієї кістки входять у заглиблення між зубцями другої кістки (стрілковий шов);
лускоподібний шов, що утворюється внаслідок накладання країв кісток, зрізаних навскіс (шов між тім’яною та висковою кістками);
плоский шов, коли рівний край однієї кістки прилягає до рівного краю іншої (міжносовий шов).
Б. Синхондроз – таке з’єднання кісток, коли між ними знаходиться різної товщини хрящова пластинка, щільно зрощена з поверхнями обох кісток. За властивостями хрящової тканини розрізняють:
синхондроз гіаліновий (між І ребром і грудиною);
синхондроз волокнистий (між тілами хребців);
За тривалістю свого існування синхондрози бувають:
1. тимчасові – існують до певного віку, потім змінюються;
постійні- існують протягом життя.
В. Синостоз – з’єднання кісток за допомогою кісткової тканини (кісткове зрощення). Виникає на грунті синхондрозу.
ІІ. Диартрози (суглоби) – це з’єднання, при якому між сполучними кістками знаходиться суглобова порожнина і вони утримуються одна біля одної за допомогою замкненої суглобової капсули і підкріплюючих її зв’язок і м’язів.
Між цими формами існує перехідна форма, яка характеризується наявністю незначної щілини, що не має будови справжньої суглобової порожнини: внаслідок чого таку форму називають напівсуглобом – симфіз (геміартроз). Приклад – міжхребцевий симфіз, лобковий симфіз.
Оскільки скелет в своєму розвитку проходить три стадії: сполучно- тканину, хрящову і кісткову; то перехід з однієї стадії в іншу пов’язаний із змінами тканини, що знаходиться в проміжку між кістками. Тому з’єднання в своєму розвитку проходять ці ж три фази.