Тема: Загальні відомості про кістки

та їх з¢єднання.

1. Скелет, його значення.

2. Хімічний склад кісток

3. Кістка як орган.

4. Загальні відомості про з¢єднання кісток.

5. Види сполучення кісток.

6. Суглоби і їх будова.

7. Основні види рухів у суглобах.

8. Захворювання кісток

Зміст лекції

Твердий скелет людини складається з 206 кісток, з яких 95 – парні кістки. Скелет має масу 5-6 кг, складаючи у мужчин 10%, а у жінок – 8,5% від загальної маси тіла. Отже, скелет забезпечує активне переміщення людини в просторі і відіграє важливу роль в житті всіх живих істот. Скелет людини складається майже з 206 окремих кісток, що сполучені між собою різними суглобами. Кожна кістка залежно від виконуваної нею функції має певний розмір і форму починаючи від потужної стегнової кістки, що сягає в довжину близько 50 см і завершуючи крихітним стремінцем у вусі завбільшки з блоху - 2,6 мм.

Якби наше тіло не мало скелета, це була б зовні безформна маса з м'язів, кровоносних судин і внутрішніх органів, абсолютно неспроможна забезпечувати життєдіяльність організму. Але пружні тверді кістки утворюють міцний кістяк, який підтримує всі інші частини тіла. Завдяки скелетові, що безпосередньо пов'язаний із м'язами, ми легко бігаємо, стрибаємо і згинаємо тіло на всі боки.

До кісток тісно прилягає понад 500 м’язів, які називаються скелетними. Кожний м’яз обома кінцями міцно кріпиться до кістки конусоподібним, схожим на мотузку сухожиллям. Під час руху м’язи скорочуються і в такий спосіб підтягують кістки. М’язи і кістки утворюють загалом одну з найважливіших систем організму – скелетно – м’язову.

Наш скелет - це каркас для всього тіла. Саме кістки разом із м'язами дають змогу нам ходити, займатися спортом і переносити тягарі, тобто почуватися природно.

Скелет – skeleton – грец. – висушений – це комплекс утворень, які розвиваються з мезенхіми і мають механічне значення. Він складається з окремих кісток, з’єднаних між собою за допомогою сполучної, хрящової або кісткової тканини, разом з якими і складає пасивну частину апарату руху.

Значення скелета:

1. опора – досягається прикріпленням м’яких тканин і органів до різних частин скелету.

2. рух – можливий завдяки будови кісток у вигляді довгих і коротких ричагів, які рухомо з’єднані, приводяться в рух м’язами, регулюються нервовою системою

3. захист – здійснюється шляхом утворення з окремих кісток кісткового каналу – хребетного, який захищає спинний мозок; кісткової коробки – черепа, що захищає головний мозок; кісткової клітки – грудної, що захищає життєво важливі органи грудної порожнини (серце, легені); кісткового вмістилища – тазу, який захищає важливі для продовження виду органи розмноження.

4. біологічна функція – пов’язана з участю кісткової системи в обміні речовин, особливо в мінеральному обміні (скелет – депо мінеральних солей: фосфору, кальцію, заліза та ін.). Це важливо враховувати для розуміння захворювань обміну (рахіт та ін) і для діагностики за допомогою променевої енергії (рентгенівське проміння, радіоактивні ізотопи).

5. кровотворна функція – утворення клітин крові в червоному кістковому мозку.

Кістка як орган

Кістка (os) – це пасивний орган опори і руху тіла, який має складну будову, що відображає його функцію та розвиток. Жива кістка побудована з кількох тканин, основною з яких є кісткова тканина.

Хімічний склад кістки

Жива кістка містить 50% води. Кісткова речовина складається з органічних речовин (1/3) – в основному осеїна і неорганічних (2/3) – в основному солей кальцію, особливо фосфорнокислого вапняку. Якщо кістки піддати дії розчину кислот (НСl, HNO₃), то солі вапняку розчиняються, а органічна речовина зберігається; форма кістки не змінюється; Якщо кістку обпалити, то органічна речовина згоряє, а неорганічна залишається: форма кістки і її твердість зберігається, але при цьому кістка стає досить крихкою. Отже еластичність кістки залежить від осеїну, а її твердість – від мінеральних солей.

Поєднання неорганічних і органічних речовин в живій кістці і надає їй незвичної міцності і пружності. В цьому переконують і вікові зміни кісток. У маленьких дітей, в яких осеїну значно більше, кістки відрізняються значною гнучкістю і тому рідко ламаються. Навпаки, в старості, коли співвідношення органічних і неорганічних речовин змінюється на користь останніх, кістки стають менш еластичними і більш крихкими, внаслідок чого переломи кісток найчастіше спостерігаються у людей старшого віку.