64. Державний апарат та його ознаки

Головними функціями будь-якої держави в різні історичні часи залишаються ті, що спрямовані на реалізацію публічної влади в масштабах усього суспільства, здійснення від імені держави управлінської діяльності, і тому основним інститутом, що уособлює та представляє державу, є державний апарат.

Отже, на основі приналежності державним органам як певному різновиду державних інституцій державно-владних повноважень із більш широкого поняття «механізм держави» виокремлюється поняття «державний апарат», за посередництвом якого здійснюється державна влада і управління суспільством. Державний апарат покликаний виконувати основні функції держави щодо практичного здійснення державної влади і управління суспільством і є невід'ємним атрибутом як виникнення, так і існування та функціонування держави. Тому саме державному апарату має бути приділена особлива увага в контексті більш широкої проблематики механізму держави.

Державний апарат — це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.

Поняття державного апарату як складова частина категорійного арсеналу теорії держави і права є узагальнюючим, тобто охоплює на основі спільних ознак усю сукупність різно­манітних за конкретним спрямуванням діяльності державних органів. Державний орган розглядається теорією держави і права як первинний структурний елемент державного апарату, саме з державних органів складаються його окремі ланки і підрозділи, вся система державного апарату як цілісного явища.

Для більш змістовного вивчення державного апарату необхідно розглянути характерні його ознаки, а саме:

державний апарат є основним інститутом держави, безпосереднім носієм державної влади, яку він уповноважений практично здійснювати і представляти у відносинах з населенням;

державний апарат як системне утворення формується й функціонує на основі єдиних принципів організації і діяльності;

державний апарат є складною системою органів, що передбачає поділ на відокремлені ланки та підрозділи як за функціональним критерієм — на гілки влади, так і за ієрархічними ознаками — на вищі та нижчі органи, тощо;

первинним елементом державного апарату, з якого складається вся система державного апарату, є окремий державний орган;

у державному апараті зайняті на постійних засадах професійно підготовлені для здійснення управлінських функцій кадри — державні службовці;

функціонування державного апарату здійснюється в межах і в порядку, які встановлені законодавством, тобто в певних правових формах;

державний апарат спирається у своїй діяльності на певні матеріальні, фінансові та інші ресурси, отримані із державних коштів;

функціонування державного апарату спирається на можливість застосування державного примусу.

65. Поняття та ознаки державних підприємств

Державне підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами

юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у

різних галузях народного господарства.

Відповідно до Закону України "Про підприємства" діяльність державного

підприємства будується на поєднанні прав власника майна (держави) та

принципів самоуправління трудового колективу.

Державні органи, що уповноважені здійснювати управління державним

підприємством, не мають права втручатися в його господарську діяльність.

Вони вирішують питання створення підприємства і визначення мети і

напрямку його діяльності, його реорганізації чи ліквідації, а також

здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження

довіреного підприємству майна.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством,

належить йому на правах повного господарського ведення. Здійснюючи це

право, підприємство користується і розпоряджається зазначеним майном і

на свій розсуд може здійснювати стосовно нього будь-які дії, що не

суперечать Закону.

Воно має право продавати, передавати, надавати в позику, обмінювати,

здавати в оренду тощо засоби виробництва і матеріальні цінності іншим

підприємствам, організаціям, громадянам (іноземним також), випускати і

реалізовувати цінні папери:

акції, облігації та ін.

Керівні функції держава здійснює через встановлення підприємствам

контрольних цифр, економічних нормативів і лімітів, замовлень на

продукцію, укладання контрактів тощо.

У своїй економічній діяльності підприємство повинно керуватися

принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи

відшкодування поточних та капітальних витрат виключно за рахунок власних

коштів та банківських кредитів. Водночас воно має право самостійно

вирішувати питання матеріального стимулювання.

Виробнича діяльність підприємства в умовах ринкової економіки

підпорядковується потребам споживача. Це означає, що без вивчення попиту

ринку, запитів та потреб населення, забезпечення високої якості

продукції підприємство не може функціонувати успішно, бути

конкурентоспроможним.

Державне підприємство несе повну відповідальність за свої зобов'язання

перед державою та іншими підприємствами, організаціями, установами за

дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство,

яке не виконує свої зобов'язання за розрахунками, може бути оголошене

банком, що його обслуговує, неплатоспроможним (банкротом).

Державне підприємство (поряд з іншими) в умовах поглиблення міжнародного

поділу праці стає головною фігурою зовнішньоекономічної діяльності. Воно

наділене правом самостійно здійснювати цю діяльність відповідно до

діючого в Україні законодавства. Однак це право може бути реалізоване

після державної реєстрації підприємства як учасника зовнішньоекономічної мічної

діяльності. Воно має право укладати будь-які види зовнішньоекономічних

договорів, крім тих, які заборонені законами України.

Ефективність діяльності підприємства значною мірою визначається його

структурною організацією. Звичайно, в різних галузях вона неоднакова.