25. Взаємозв’язок права і моралі

Право-це система загально обов’язкових , загально-визначених правил поведінки,що встановлюються та санкціонуються державою з метою врегулювання суспільних відносин.

Норми моралі – правило поведінки , яке склалося у суспільстві історично, на підставі існуючих уявлень людей про добро і зло, обов’язок, честь,гідність та справедливість.

Всі соціальні норми , взаємодіють між собою, виявляючи особливості своїх внутрішньо систематичних зв’язків – ця взаємодія виявляється у випадках коли у вимогах норм права та норм моралі можуть міститися одно порядкові аналогічні положення.

6. У цьому випадку такі норми та норми моралі доповнюють одна одну,і тим самим сприяють у більш повному і швидкому досягненні бажаних результатів.

7. Різні соціальні норми можуть містити у собі положення , які взаємно виключають одне одного.

8. В умовах формування правової держави в результаті суспільних відносин зростає значення моральних вимог в яких як правило відображаються загальнолюдські цінності. Отже разом з реалізацією правових норм одночасно і реалізується загально людські ідеали.

9. Правова вимога є також і загальною вимогою норм моралі, яка характеризує рівень розвитку моральної культури особи.

10. Найбільш ефективно право досягає за умов збігу з вимогами моральних норм.

В умовах формування правової держави поєднання та зрощення цих двух соціальних регуляторів є необхідною умовою соціального прогресу, досягнення визначеної мети , тому надзвичайно важливо своєчасно виявити і усунути суперечності між нормами права і моралі , які можуть призвести до порушення законів.

25. Основні ознаки права, що відрізняють його від первісних правил поведінки.

Ознаки:

1. Норми права виникають з виникнення держави, а соціально існують у будь-якому суспільстві.

2. Норми права встановлюються і санкціонуються державою, а норми первісного суспільства встановлюються історично у процесі розвитку за домовленістю.

3. Норми права виконує домінуюча частина суспільства, а норми первісного суспільства - все суспільство.

4. Норми права існують як система у суспільстві, а правила поведінки існували у вигляді багатьох відносних самостійних систем.

5. Норми права формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов’язків, правила поведінки - через права і загальні принципи.

6. Норми права – мають визначену форму зовнішнього виразу, мають точні межі дії і чинності.

7. Норми права забезпечуються державним примусом, а первісні правила поведінки – звичаю, внутрішнім переконанням громади.

25. Поняття і ознаки права.

Право - це система загально обов’язкових , загально-визначених правил поведінки,що встановлюються та санкціонуються державою з метою врегулювання суспільних відносин.

Ознаками права є:

1. Складається з правових норм (з окремих моделей поведінки, які є першоосновою його будови)

2. Всі норми між собою УЗГОДЖЕНІ і певним чином систематизовані.

3. Право має загальнообов’язковий характер.

4. Право існує в певних формах, які надають йому офіційного характеру та текстуально закріплюють його зміст.

5. Правила поведінки встановлює і санкціонує держава, яка виступає представником порядку.

6. В системі соціального управління нормами права серед інших засобів регуляції виступають найбільш універсальним регулятором суспільних відносин, оскільки він чітко впливає на конкретні обставини суспільства, виходячи з потреб соціального управління.

25. Поняття і сутність права.

Право - це система загально обов’язкових , загально-визначених правил поведінки,що встановлюються та санкціонуються державою з метою врегулювання суспільних відносин.

Питання сутності права тісно пов’язані з проблемою право розуміння існування різних шкіл юридичного знання та застосування відповідних методологій пізнання права.

У різні періоди історичного розвитку правової думки до розуміння права ставилися по-різному. Проте для розуміння сутності та природи права слід брати до уваги способи та форми права в соціальному житті, які відображають його універсальність, та всі аспекти регулятивного впливу.

Отже, сутність права слід визначити враховуючи такі положення:

1. Право існує у певних формах, що фіксують відповідні юридичні конструкції

2. Право може існувати і поза інституційними формами, тобто проявляється в правових ідеях, правових зв’язках, правовій діяльності.

З формальної точки зору право виступає, як регулятор, що обслуговує той чи інший соціальний інтерес:

1. Класовий підхід – право визначається, як система гарантованих державою юридичних норм, що закріплюють волю економічно-пануючого класу.

2. Загально-соціальний підхід – коли право розглядається, як загально визначений компроміс між різними класами, групами та соціальними станами для забезпечення потреб і інтересів, як громадян суспільства вцілому так і окремих його суб’єктів.

Поряд із зазначеними підходами можна виділити також релігійні, національні та інші підходи до розуміння сутності права в межах яких релігійні, національні та ін.. групові інтереси будуть визначальними для організації політичного життя суспільства та офіційно зафіксовані в системі законів, підзаконних НПА, ін.. формах права.

Отже, сутність права багатоманітна, вона не може бути зведена до єдиного вузько спрямованого розуміння, а тому потребує використання різних форм і методів її пізнання, залежно від історичних обставин, умов та цілей наукового дослідження.