4. Філософія Гегеля як теорія культури

Концепція – це система знань про будь-який предмет або явище.

Філософія Гегеля зробила значний вплив на культуру Нового часу. Тому й почнемо з XVIII ст., з німецького філософа Г.В.Ф. Гегеля (1770 –1831), представника німецької класичної філософії. Саме він по-новому розглянув культуру, розум і людину. Гегель, спираючись на ідеї Просвітництва, де культуру вважали реалізацією людського розуму, розглядає культуру як реалізацію розуму, але це вже Світовий розум або Світовий дух. Все, що робить людина, є втіленням цілей Світового духу, який диригує історією.

Гегель виявив надіндивідуальні закономірності світової культури і передав їх через логіку понять. У працях “Філософія історії”, “Естетика”, “Історія філософії”, “Філософія права” Гегель уперше створив грандіозну злагоджену картину розвитку культури (такої логічної картини до нього не існувало). Розвиток культури від філософії, релігії й мистецтва до державних форм вперше було розглянуто як закономірний, цілісний процес.

Гегель не ігнорує різноманітність культурних форм і якісні відмінності національних культур. Але кожна національна культура, за Гегелем, це лише ступінь у саморозгортанні Світового духу.

Головний недолік цієї теорії  відсутність місця для автономності і самоцінності людини.

В той же час багато глибоких та плідних думок про мистецтво, міф, релігію, науку, природу, символи перетворюють праці Гегеля на важливе джерело культурологічного знання, а виявлення закономірностей розвитку культури дозволяють розглядати концепцію Гегеля як теорію культури.

Німецький філософ Гегель зробив спробу примірення просвітницької та романтичної концепції в працях «феноменологія духу», «філософія історії»; він створюює універсальну систему розвитку світового розуму. Зміст культури за Гегелем полягає в поєднанні природи та соціальної історії. Духовний розвиток особистості відтворює основні етапи самопізнання світового розуму починаючи з дитячого рівня і завершуючи абсолютним знанням законів духовного розвитку людства.

5. Людина, творчість, культура у філософії Бердяєва

Бердяєв розглядає дух і мислення в руслі християнської традиції. Саме дух поєднує сферу людського зі сферою божественного: „Дух однаково і трансцендентний (потойбічний), і іманентний”. Саме особистість, а не безособовий розум – справжній творець к-ри. І свобода духу – справжнє джерело творчої активності. Вільна творча особистість стоїть вище за к-ру. Але к-ра і її форми часто протистоять особистості, сковуючи її свободу, що може бути і благом (коли зберігає від свавілля творчої особистості), але може бути і драмою.

6. Культура і несвідоме – концепція з.Фрейда. К.Г.Юнг та його концепція культури.

З.Фрейд – австрійський психолог, невропатолог і психіатр, засновник нового в медицині – психоаналізу. Але ми звертаємося до його теорії тому, що фрейдизм – це вчення, яке стало філософським узагальненням психоаналізу і визначило напрям культурологічної думки нашого століття.

Головне в тому, що вчений відкрив у людині несвідоме. Воно вже існує незалежно від волі людини в його душі й активно втручається в життя людини. Розрізняють два потяги – 1)сексуальні бажання, 2)потяг до смерті. Питання між Людиною і Культурою – одне з центральних. Блокуючи людські інстинкти, культура подавляє людську агресивність, але за платить психічним здоров‘ям.

К.Г.Юнг – швейцарський психолог і культуролог, основоположник аналітичної психолог, деякий час працював з Фрейдом. Він не зупиняється на сексуально-біологічному тлумаченні несвідомого. Дослідження привели його до висновку, що у снах і видіннях його пацієнтів зустрічаються одні й ті ж типові образи, які проходять крізь всю світову історію культури.