8. Концепція ігрової к-ри й. Хейзінги

Культура розкривається у грі як гра. Вся культурна творчість є грою: і поезія, і музика, і людська думка, і мораль, і всі можливі форми к-ри. Гра виконувала культуроформуючу ф-ію, бо перш ніж щось створити, людина повинна „програти” цей процес. Починаючи з раціонального XVIII ст., розум і практична користь витісняють гру, що призводить до втрати культурою свободи духу. Але інстинкт гри, як вважає Х., може відродитися в будь-який момент

9. Міф як перша історична форма культури.

Найбільшого ефекту в поєднанні емоцій, творчої уяви й інте­лектуальних здібностей людини досягли міфи. Вони поставали у вигляді оповідей про події й предмети оточуючої дійсності, що ста­новили найбільш важливі, принципові для певної первісної групи людей проблеми життя: про походження й будову світу, людини, живої природи, стосунки між членами спільноти. Колективний до­свід предків, що карбувався у міфі, не підлягав сумніву й не переві­рявся. Міфи цілком задовольняли інтелектуальні та емоційні потреби первісних людей. Враховуючи низький рівень тодішньої абстрак­тної думки, вони несли необхідну інформацію про оточуючий світ у персоніфікованому, образному вигляді, а там, де для повноти карти­ни не вистачало фактичних даних чи знань, міфи пропонували при­йнятну для певної спільноти фантастичну версію дійсності. Міф став наріжним каменем не лише науки та мистецтва, а й релігії.

Накопичені знання про первісну й традиційну культури свідчать про важливу роль міфу в житті людини найдавнішої епохи. В образотворчій творчості людини кам'яного віку найбільш значні дві головні функції древнього міфу - освоєння простору й часу. Це значить, що із самого початку існування культури її зміст визначається міфом, що органічно пов'язаний з фундаментальним устремлінням людської творчості на оволодіння простором і часом й їхнє подолання. Адже не випадково подання про простір і час уперше виражені в сюжетах міфів, тісно пов'язаних з ритуалами. Коли древня людина покривал стіни печери або поверхня скелі різного роду зображеннями, вона у своїй міфологічній свідомості освоював простір і час.

У цей час проявляється великий інтерес до первісної міфології, магії й шаманизму. Не випадково у фокусі філософських досліджень на Заході сьогодні перебувають ненаукові форми знання й свідомості. Це пов'язане з пошуком альтернативних світоглядних орієнтацій. Релігіовєди піддають аналізу шаманизм і магію, причому перші звертаються до них, щоб додати науці "людська особа" шляхом виявлення в ній слідів ненаукового мислення й слідів людських інтересів і цінностей, а другі розглядають магію як своєрідний тип раціональності; про це свідчить, зокрема , розвиток псіхотроніки.

10. Система міфологічних вірувань.

Вірування первісної людини втілювалися в міфи. Давній міф – це універсальна система поглядів на природу і суспільство. Міфологічна свідомість втілювалась в ритуали – певну послідовність дій, наслідки яких повинні бути передбачені. Давній міф включав основи релігії, мистецтва, науки.

Релігійні погляди людства почали виникати вже на відносно зрілому етапі його розвитку, коли набула розвитку здатність до абс­трактного мислення. Творчі здібності людини знайшли вихід у та­ких ранніх формах релігії, як тотемізм, анімізм, фетишизм і магія. У первісну добу вони ще не складали єдиної системи. Залежно від умов проживання, кліматичних, ландшафтних особливостей ареалу, де існувала первісна спільнота, тваринного і людського оточення, що час від часу зазнавали змін, змінювалися й притаманні людині релігійні уявлення. Значною мірою ці зміни були зумовлені й роз­витком людського мислення, але той факт, що в обрядах і релігіях подальших епох завжди присутні елементи первісних форм релігії, стає вагомим аргументом на користь розуміння важливого соціаль­но-психологічного значення цих вірувань у житті людства.

Тотемізм - віра в надприродний зв'язок людини або групи людей з якою-небудь твариною або рослиною (тотемом), що розгля­дається, як предок, "прабатько" всієї спільноти. Дуже часто рід або людина носили ім'я свого тотема, покладалися на його допомогу в важких справах, шанобливо ставилися до представників тотемних видів тварин, що не виключало й полювання на них.

Анімізм - віра в існування душі як надприродної субстанції, властивої кожному тілу. Аніма - "душа" або "дух" - може існувати й разом із тілом, і окремо від нього, покидаючи на певний час (сон, хвороба) чи назавжди (смерть, переселення). В уявленнях різних народів душа пов'язана або з диханням як ознакою життя, або з тін­ню, що є постійним супутником усіх предметів. У різних випадках душею наділяються або живі істоти та рослини, або навіть неживі (камені, скелі, гори, знаряддя праці тощо).

Анімістичні уявлення живлять віру в потойбічний світ духів, у сновидіння, в життя після смерті. З анімізмом пов'язані обряди по­ховання небіжчиків, різні в різних народів, але єдині у вірі в їх над­природну доцільність: врятувати душу померлого й влаштувати її в "тому" світі, або ж запобігти помсти чи зазіхань на "цей" світ тих, хто його покинув. Поховання, з одного боку, повинно було "влаштува­ти" померлого, тому останній притулок людини обладнували відповід­но до уявлень про зручну домівку. Із собою небіжчику клали і "необхідні" речі, їжу, а пізніше - рабів, дружину, тварин. У деяких ви­падках мертве тіло ховали у вертикальному або сидячому положенні, що мало б відповідати його звичному за життя розташуванню.

Фетишизм - віра в надприродні властивості певних предметів, які можуть впливати на перебіг подій у житті людини. Фетишизм є подальшим розвитком анімістичних уявлень. Кожний предмет, маючи власну душу, або виступаючи як посередник сил, що з ним пов'язані, сприяє або шкодить людині. Таким предметом може бути невеличка частка якогось тіла (кістка), природний предмет або щось, вироблене руками самої людини. Не випадково латинське слово "fetico" пере­кладається як "штучно зроблений". Фетишизація речі мала на меті привласнити і використати приховане в ній духовне начало. Магія - віра в надприродні можливості людини впливати на оточуючий світ і перебіг подій у ньому. Відповідно до призначення магія поділяється на військову, мисливську, охоронну, любовну, лі­кувальну, виробничу, шкідливу тощо. В її основу покладено чаклун­ство, за допомогою якого можна позбавитися всього випадкового й небажаного у світі. До певної міри магія нагадує науку. Вона теж на­магається знайти зв'язок між причиною й наслідком у природних про­цесах, робить спроби пристосувати потреби людини до конкретних об­ставин життя, виробляє велику кількість правил і знань, від яких не мо­жна відступати і в залежності від дотримання яких очікується відпові­дний результат магічних дій.