60. Модернізм як феноменкультури хх ст.

Специфічним культурним феноменом XX ст. називають моде­рнізм. Модернізм (від "modern" - новий) - термін сумарний, який позначає велику кількість не схожих між собою, різноманітних і су­перечливих художніх напрямів у світовій культурі XX ст. Модер­нізм - це культура, яка заздалегідь протиставляє себе будь-якому різновиду традиційної культури (і передусім культурі реалістичній).

Першою стадією розвитку модернізму став згадуваний у попере­дньому розділі декаданс - напрямок культури кінця XIX - початку XX ст., який характеризується переважно занепадницьким настроєм, песимізмом, тугою за втраченими суспільством духовними ідеалами, самодостатнім естетизмом. Відчуваючи дисгармонію світу, антигуман ність відносин у суспільстві, декаденти відмовляються від пропагувань активної соціальної діяльності. Історичний досвід попередніх революції і невтішна оцінка морального стану сучасного їм людства підірвали віру в можливість прогресивного соціального перевороту.

Найбільш яскраво декадентські мотиви знайшли відображень у творчості символістів, які подекуди називали себе співцями зане паду та загибелі відомого досі світу, хоча й проголошували можливість його майбутнього відродження з попелу руїн. Символісти приділяють увагу внутрішньому світу людини, глибинам душі, якії пов'язують з містичними уявленнями, таєм­ними силами, потойбічним світом. Симвс лізм знайшов розвиток в літературі (Г.Гауптман, О.Уайльд, Д.Мережковський, В.Брюсов, К.Бальмонт, О.Блок, З.Пппіус та ін.); у живописі (Е.Мунк, М.Чурльоніс та ін.); музиці (О.Скрябін).

Більшість дослідників пояснює виникнення модернізму своєрід ною світоглядною та художньо-естетичною реакцією на глибоку духов ну кризу суспільства. Внаслідок помітного ускладнення соціальних від носин і загострення протиріч, розрив між сутністю та видимістю вия вився настільки явним, що для його подолання позиція реаліста - конс тататора, який лише прискіпливо спостерігає за дійсністю, - вже вкотре в історії стає непридатною, неефективною. Ця ситуація вимагала нових естетичних принципів, нової стилістики, принципово нової організації художньої реальності. Крім того, поглиблюється процес самопізнання людини, відкриття в індивіді невідомих до того науці таємниць. З'явилась потреба у нових засобах виразності в літературі, музиці, жи вописі, архітектурі, скульптурі, кіномистецтві тощо.

Виникнення розвиненого, вже позадекадентського модерніз­му більшість дослідників пов'язує з експресіонізмом (від франц. expression - "вираження"). Батьківщиною експресіонізму була Ні­меччина, де виникли перші спілки молодих художників, занепокоє­них долею культури напередодні першої світової війни. Художни-кам-експресіоністам світ вбачався абсурдним, негармонійним і хао­тичним, ворожим щодо "природної"" людини. Тому ставлення до дійсності визначалось тим, що предмети і явища отримували влас­тивості особистих почуттів і рис художника. Свої почуття, світогля­дні установки, враження від буремних подій і спосіб художнього Початок абстракціонізму (від лат. "далекий від дійсності") припадає на 10-ті pp. нашого століття, а друга хвиля його розквіту почалася вже після Другої світової війни (супрематизм, неопласти-цизм тощо). Абстракціонізм - це безпредметне мистецтво, яке пов­ністю відмовляється від зображення реальної дійсності і людини. Вже з перших кроків існування абстракціонізм поділявся на два ос­новні різновиди. Для першого напряму характерним було прагнення до гармонізації безформених кольорових композицій; для другого -створення геометричних абстракцій.

Засновником першого напряму абстракціонізму є росіянин Ва­силь Кандинський.