2. Ступінь відповідності перекладу до оригіналу.

Не дивлячись на те, що рецепієнти вважають текст перекладу та оригіналу едентичними, мовні і культурні відмінності приводять до нетотожності цих текстів. Комунікативне дорівнювання різномовних текстів під час перекладу супроводжується більш менш істотними опущеннями, додаваннями і змінами. Перекладачу постійно доводиться вирішувати, якими елементами оригіналу можна пожертвувати, щоб зробити можливим повноцінне відтворення інших, комунікативно більш значущих його частин. У зв'язку з цим одним з центральних понять теорії перекладу є поняття «еквівалентність перекладу», яке позначає відносну спільність перекладу і оригіналу за відсутності їх тотожності. Розрізняють теоретично можливу еквівалентність (потенційну), яка визначається співвідношенням структур і правил функціонування двох мов, і оптимальну (перекладацьку) – реальна змістовна єдність двох текстів, що досягається в конкретному акті перекладу. І в тому, і в іншому випадку еквівалентність не є фіксованою величиною: ступінь відповідності перекладу і оригіналу може бути різним і еквівалентність перекладу встановлюється на різних рівнях. Інакше кажучи, існують різні типи еквівалентності, що розрізняються по ступеню відповідності. Ступінь еквівалентності, який служить одним з критеріїв при оцінці результатів перекладацького процесу. можна визначити шляхом зіставлення тексту перекладу з оригіналом. Проте, в цілому, така оцінка виводиться на основі цілого ряду чинників. У ряді випадків для успіху міжмовної комунікації досягнення максимальної еквівалентності виявляється необов'язковим, а іноді навіть небажаним. Це викликало необхідність у застосуванні в теорії перекладу такого терміну як «адекватність перекладу», що позначає відповідність перекладу вимогам і умовам конкретного акту міжмовної комунікації. Відповідно до значень термінів «еквівалентність» і «адекватність» адекватний переклад включає певний ступінь еквівалентності, але еквівалентний переклад може і не бути адекватним.

Оцінний характер часто носять і широко вживані терміни «буквальний переклад» і «вільний переклад». Під буквальним розуміється переклад, під час якого відтворюється комунікативно нерелевантні елементи оригіналу, внаслідок чого або порушуються норми мови перекладу, або зявляються викривленя змісту оригіналу. Вільний переклад - це переклад, виконаний на більш низькому рівні еквівалентності, тобто недостатньо точний. Як видно з визначень, обидва терміни указують на неадекватність перекладу. Разом з тим бувають випадки, коли допустимим виявляється як буквальний переклад (наприклад, при складанні підстрочника), так і вільний (наприклад, для досягнення максимального художньо-естетичного ефекту в літературному перекладі). Співвідношення еквівалентності і адекватності в кожному акті перекладу визначається вибором стратегії, який перекладач робить на основі аналізу факторів, що становлять перекладацьку ситуацію. З цих факторів найбільше значення мають мету перекладу, тип тексту, що перекладається, і характер передбачуваного рецептора перекладу.