Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Черкаський художньо-технічний коледж

Механіко-технологічне відділення

Курсова робота

з дисципліни „ Технологія формних процесів”

на тему:

«Розробка технологічного процесу створення довідкового видання »

Виконав

студент ІІІ курсу гр. МС-304

Горбатенко М.В.

Перевірив:

Капітан Р.Б.

Черкаси 2011 р.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Довідкове видання та література

Розділ 2. Розробка технологічного процесу

Розділ 3. Види полі графського видання

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Як відомо, «довідковою літературою називають вид видань, головне соціально-функціональне призначення яких представити матеріал у формі, зручній для отримання довідок самого різного роду і які розраховані на вибіркове читання».

Словники, енциклопедії, довідники, визначники, атласи, путівники, календарі буклети – типологія довідкових видань досить широка. До найважливіших різновидів довідкових видань відносяться словники, довідники, енциклопедії.

Вперше визначення довідкової літератури було сформульовано ученим-лінгвістом А.А. Реформатський більше 70 років тому. Тоді вже довідкова література займала важливу нішу в системі літератури.

А зараз, в умовах швидкого технічного і культурного розвитку, тим більше неможливо уявити собі життя без різних типів довідкової літератури, починаючи від інструкцій з експлуатації і закінчуючи багатотомними енциклопедіями. Надаючи в стислій формі величезну кількість інформації, довідкові видання стають незамінними при вирішенні наукових, професійних питань, при самоосвіті або ж для задоволення власної допитливості.

При цьому для упорядника і редактора важливо зрозуміти потреби читача, адже специфіка інформації варіюється в залежності від читацької адреси та цільового призначення видання. Інформація довідкового видання повинна володіти такими важливими для читача якостями, як повнота, корисність, достовірність і новизна. У такому випадку довідкове видання шляхом наданої інформації усуває розрив між знанням автора і неповним знанням читача. Тому складання довідкового видання вимагає клопіткої, тривалої, часом багаторічної, організованої діяльності великого кола фахівців.

Як ми знаємо, найважливішою вимогою до укладання довідкового видання є максимально чітка і повна розробка його концепції, що повинна враховувати потреби певної читацької групи і конкретні завдання, які ставить

перед собою видання. Структура видання, зміст, способи представлення матеріалу, одиниці інформації повинні бути адекватними запиту. Довідкове видання, точніше, відповіді, що у ньому подаються, усувають розрив між знанням автора (колективу авторів) і частковим, неповним знанням читачів

Мета курсової роботи – дослідити головні завдання довідкових видань, при цьому аналізуючи усі види довідкових видань, а також узагальнити основні вимоги щодо редагування, укладання та випуску у світ довідкової літератури.

Предметом дослідження в курсовій роботі є довідкова література та її різноаспектні особливості.

Об’єктом дослідження є головні завдання видів довідкових видань.

Структура курсової роботи: вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел.

Розділ 1. Довідкове видання та література

Довідкове видання – видання, що містить короткі відомості наукового або прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для їх швидкого відшукання, не призначене для суцільного читання.

Традиційно серед довідкових видань виділяють три основні підвиди: енциклопедії, словники і довідники. У роботах останніх років з типології було визнано доцільним виділити як самостійні підвиди, що істотно розрізняються по своїй специфіці, лінгвістичні словники і термінологічні словники.

Словниками називають довідкові видання, що „містять впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, знаків), з короткими їх характеристиками або перекладом іншою мовою”. Словники дають можливість швидко орієнтуватися у величезному масиві лексики, сприяють підтримці норм літературної мови, підвищенню виразності і точності індивідуальної мови його носіїв. Термінологічні словники – словники, що ставлять за мету ретельно роз’яснити поняття і звичайні терміни. „Термін” визначається як „слово (або словосполучення), що є позначенням строго певного наукового поняття” в системі понять даної області науки і техніки. Говорити про те, що в Україні сьогодні немає словників, не варто. А ставити питання про потребу видавництв у державній підтримці необхідно і доцільно. Бажання створити словники, які б забезпечували споживачів різносторонньо та фахово. Однак, видавничі підприємства реально зіткнулися з проблемою фінансування проектів з боку держави. Нині належну увагу потрібно приділяти і сучасній науковій термінології аби створення україномовних словників, енциклопедій, довідкової літератури не стало проблемою. Одночасно – не допускати напливу „зросійщення” на нашу наукову термінологію. Сьогодні потенційний споживач (учень, студент, спеціаліст певної галузі) потребує, насамперед, і сучасних україномовних словників. Адже вивчати, знати, збагачувати рідну мову неможливо без різного типу словників. Оскільки сьогоденне українське громадянство має нагальну потребу в словниках

різноманітного типу, то з розширенням сфери впливу і функціонування державної української мови ця проблема буде загострюватися. Вже нині бачимо, які труднощі мають численні урядовці, працівники різних видань, що мають справу з перекладами з різних мов на українську і шукають точного значення слова і навіть його нюансів. Із розширенням суспільного функціонування української мови загострюється проблема культури мовлення, збагачення словникового запасу мовців, уміння добирати єдино можливе в конкретному контексті слово. Саме у цьому напрямку і працюють спеціалізовані видавництва, пропоновані словники, енциклопедії, довідники яких – це надбання України, а плани на майбутнє – проекти, спраглі від активної підтримки та належного державного фінансування.

Твори довідкової літератури – це документи, спрямовані на накопичення й упорядкування значних обсягів відомостей наукової (як правило, фактографічної) інформації з метою їх швидкого та зручного пошуку. Стиль довідкової літератури вирізняється лаконічністю, а виклад матеріалу – чіткою систематизованістю та упорядкуванням.

Основні жанри довідкової літератури (словник, довідник, енциклопедія, путівник, календар, бібліографічний посібник).

За цільовим та читацьким призначення довідкова література поділяється на:

- наукові;

- науково-популярні;

- виробничі;

- навчальні;

- Для масового читача;

- для дітей;

- для самодіяльної творчості та дозвілля.

За змістом:

- універсальні;

- галузеві;

- тематичні;

- персональні.

За предметом викладу:

- статистичні;

- біографічні;

- бібліографічні;

- побутові.

Таблиця 1 Жанри довідкової літератури

Жанр	Предмет викладу матеріалу	Мета як авторський мотив створення документа	Конкретна соціальна функція документа
Словник	Упорядкований перелік мовних одиниць з відповідними довідковими даними	Забезпечення швидкої орієнтації у системі знань	Забезпечення суспільства науковою-інформацією
Довідник	Виклад довідкових даних (стислих відомостей наукового або прикладного характеру) у систематичному або алфавітному порядку	Забезпечення швидкої орієнтації у системі знань	Забезпечення суспільства науковою-інформацією
Енциклопедія	Узагальнений виклад у вигляді статей, розташованих в алфавітному чи систематичному порядку, з однієї чи всіх галузей знань та практичної діяльності	Підбиття підсумків розвитку наукового знання, забезпечення швидкої орієнтації у системі знань	Забезпечення суспільства науковою інформацією
Енциклопедичний словник	Енциклопедія, що містить короткі довідкові статті, розташовані в алфавітному порядку	Підбиття підсумків розвитку наукового знання, забезпечення швидкої орієнтації у системі знань	Забезпечення суспільства науковою інформацією
Путівник	Довідник, що містить відомості про певний географічний пункт або культурно-освітній заклад, розташовані у порядку, зручному для огляду	Допомога відвідувачам в ознайомленні з культурно-освітнім закладом чи історико культурним географічним об'єктом	Забезпечення суспільства фактографічною інформацією
Календар	Систематизований перелік днів, тижнів, місяцівпевного року з довідковими відомостями	Створення довідкового посібника, що супроводжуватиме повсякденне життя	Забезпечення суспільства науково-популярною інформацією
Бібліографічний посібник	Упорядкована множина бібліографічних записів, об'єднаних за суспільним призначенням та тематикою	Орієнтація в документних потоках і масивах	Забезпечення суспільства бібліографічною інформацією
Словникова стаття	Найменший елемент словника; виклад даних, передбачених програмою словника	Надання точних, перевірених даних, передбачених програмою словника	Забезпечення суспільства науковою інформацією; обслуговування довідковими даними
Довідкова стаття	Найменший елемент довідника; виклад даних, передбачений програмою довідника	Надання точних, перевірених даних, передбачених програмою довідника	Забезпечення суспільства науковою інформацією; обслуговування довідковими даними
Енциклопедична стаття	Найменший елемент довідника; виклад даних, передбачених програмою енциклопедії	Надання точних, перевірених даних, передбачених програмою довідника	Забезпечення суспільства науковою інформацією; обслуговування довідковими даними

Загальна характеристика довідкових видань

Довідкове видання містить короткі зведення наукового, агітаційно-пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформленому і розташовані в порядку, зручному для їхнього швидкого перебування, не призначені для суcпільного читання.

Довідкове видання використовуються у всіх сферах людської діяльності, від наукової праці до проведення дозвілля. Вони характеризуються високим ступенем узагальнення інформації, що досягається за допомогою стиснутого, лаконічного викладу зведень у формі готових даних, висновків, рекомендацій. Довідкове видання — сховище ємнісної універсальної і галузевої інформації, викладеної з максимальною щільністю. ДВ відрізняється від інших видів видань структурою основного тексту. Воно складається зі статей, що містять короткі відповіді на передбачувані питання потенційного споживача, що мають значеннєву і композиційну закінченість. Довідкові статті призначені не для суспільного, а для вибіркового читання, тому групуються не в логічній послідовності, а в порядку, що дає можливість швидкого знаходження необхідної інформації.

Усі види довідкових видань, за винятком словників, ілюструють. Ілюстрації в них несуть значеннєве навантаження, дозволяючи скоротити текст, тому що малюнок часто може замінити кілька сторінок опису.

У довідкових виданнях ретельно розроблений довідковий апарат, щосприяє пошуковій орієнтації споживача: комплекс покажчиків, система посилань, що містить вказівки типу «див» або виділені курсивом слова, що відсилають до тематично близьких статей, посилальні статті, що містять інформацію про статті на зазначену в заголовкові тему і т.д.

По функціональному призначенню і характерові інформації довідкові видання прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичні видання, словники і довідники.

Види та типи словників

Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розташованим у алфавітному порядку». Словник потрібен, коли не знаєш, як пишеться те чи інше слово. Але це не головне. Словники - це не лише довідники, але й елемент національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя. Все багатство й різноманіття лексичних запасів мови зібрано в словниках. Створення словників - завдання особливої галузі лінгвістичної науки - лексикографії. Словників є багато й вони різноманітні. Енциклопедичні словники описують світ, пояснюють поняття, дають біографічні довідки про відомих людей, відомості про країни та міста, про видатні події (війни, революції, відкриття).

Філологічні словники містять інформацію про слова. Існують різні типи філологічних словників. Більшості людей відомі двомовні словники: до них ми звертаємося під час вивчення іноземних мов, перекладу текстів з однієї мови на іншу.

Надзвичайно різноманітними є одномовні словники. Відомості про правильне написання слів можна дізнатися в орфографічному словнику, про те, як треба вимовляти слово, - в орфоепічному словнику (тобто словнику правильної літературної вимови).

Етимологічні та історичні словники описують походження слова, його шлях у мові, всі зміни, які відбулися з ним на цьому шляху.

Граматичні словники містять інформацію про морфологічні та синтаксичні властивості слова; у зворотних словниках слова розміщені за алфавітом їх кінцевих літер (іноді це потрібно для деяких лінгвістичних досліджень).

Існують також словники іншомовних слів, термінологічні, діалектні, словники мови письменників, словники мовленнєвих помилок та труднощів. Словник може охоплювати не всю лексику мови, а певні групи слів: такими є словники синонімів, антонімів, омонімів або паронімів.

Цей перелік був би неповним без двох типів словників, що мають найдавнішу лексикографічну традицію. Це тлумачні та ідеографічні словники. І в тих, і в інших пояснюється значення слова. Але в тлумачному словнику слова розміщені в алфавітному порядку, а в ідеографічному - за групами, які виділяються на підставі деяких спільних властивостей речей та понять (наприклад, таких: «людина», «тварина», «дія», «фізична властивість» і т. ін.).

Сучасна лексикографія розвивається за двома основними напрямами. Один - створення спеціалізованих словників, в яких би містилась інформація лише одного типу: наприклад, тільки про написання слова, тільки про його походження, тільки про способи його поєднання з іншими словами т. ін. Інший напрям - створення комплексних словників, які б уміщували якомога більше відомостей про слово: не лише давали б тлумачення його значень, граматичні характеристики, правила вимови та написання, але й описували б його смислові зв'язки з іншими словами, особливості його використання в різних стилях, його словотворчі можливості.

Різноманітні типи словників розробляються залежно від того, для кого вони призначені. Так, наприклад, існують академічні словники, які містять найповнішу інформацію про слово, та навчальні, які мають на меті навчити людину, яка оволодіває мовою, правильно використовувати слово. Є словники, адресовані усім, розраховані на будь-якого читача (наприклад, «Тлумачний словник української мови»), та словники-довідники, призначені для людей певних професій (наприклад, «Словник наголосів для працівників радіо та телебачення»). Особливий тип складають словники для різних технічних, прикладних цілей: наприклад, для машинного перекладу і т. ін.

Складання словників - праця кропітка і тривала. Сучасна лексикографія є цілою індустрією, яка, задовольняючи потребу в найрізноманітніших видах інформації про слово, активно використовує можливості сучасної комп'ютерної техніки

Залежно від призначеня і характеру пояснення словникового матеріалу словники поділяють на енциклопедичні талінгвістичні.

В енциклопедичних словниках розкривається поняття - подається опис предметів, явищ, подій. У них міститься також інформація про видатних державних та політичних діячів, учених, діячів культури.

Енциклопедичні словники бувають:

- загальні (або універсальні);

- галузеві (або спеціальні).

Зразок статті із УРЕ:

Абсурд (від лат. аbsurdus - немилозвучний, безглуздий) - 1) У повсякденному слововживанні - нісенітниця. 2) В математиці та логіці - твердження, що не має ніякого смислу в межах даної теоретичної системи, принципово несумісне з нею.

Спеціальні енциклопедії є зібранням і систематизацією знань, що стосуються певної галузі науки, техніки.

Такими є:

- медична енциклопедія;

-педагогічна енциклопедія;

-сільськогосподарська енциклопедія;

-хімічна енциклопедія;

-фізична енциклопедія;

-астрономічна енциклопедія

У лінгвістичних словниках пояснюється слово.

Лінгвістичні словники є:

-одномовними;

-багатомовними.

В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мові. В залежності від аспекту з'ясування слова та призначення словника розрізняють одномовні словники таких типів:

- тлумачні словники;

- історичні словники;

- орфоепічні словники;

- орфографічні словники;

- етимологічні словники;

- словники іншомовних слів;

- термінологічні словники;

- граматичні словники;

- інверсійні словники;

- частотні словники;

- діалектні словники;

- словники мови окремих письменників;

- ономастичні словники;

- словотворчі словники;

- морфемні словники;

- словики синонімів;

- словники омонімів;

- словники паронімів;

- словники антонімів;

- словники перифраз;

- фразеологічні словники.

Тлумачний словник - це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень. Етимологічні словники розкривають відомості про походження слів, первісне значення їх, подають найдавніші форми слова та відзначають звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя.

Словники іншомовних слів фіксують слова, засвоєні рідною мовою з інших мов, відзначають, з якої мови і якого слова та його форми засвоєне кожне з них, розкривають його значення. Отже, ці словники поєднують особливості етимологічних і тлумачних словників.

Зразок статей із названого "Словника іншомовних слів":

Альтернатива (франц. аlternative, від лат. аlterno - чергую, змінюю) - необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей.

Пакт (від лат. рactum - договір) - 1) Міжнародний договір, який має велике політичне значення. 2) В буржуазних країнах - угоди між політичними партіями, профспілками та іншими організаціями про спільний виступ на виборах, тощо.

Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм. Українська лексикографія має орфографічні словники різного призначення:

- для початкової школи;

- для загальноосвітньої середньої школи;

- для широких кіл громадськості.

Орфографічні словники водночас є довідниками з нормативного наголошення слів: наголос позначений у кожному реєстровому слові, у похідній граматичній формі.

Орфоепічні словники інформують про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм. Слова та їх форми або частини, що мають вимовні особливості, подаються фонетичною транскрипцією.

Українська літературна мова у своєму розпорядженні має такі орфоепічні словники: "Українська літературна вимова і наголос: Словник - довідник" Словотворчий словник допомагає з'ясувати, як утворено те чи інше похідне слово, за допомогою яких словотворчих засобів, на основі якого слова, у яке словотвірне гніздо воно входить. Слова у такому словнику розміщені словотвірними гніздами (тобто сукупністю однокореневих слів, спільних за значенням; першим розміщене непохідне слово, що виступає основою для творення інших слів; кожне попереднє слово є основою для утворення наступного слова, наступних слів). У кожному наступному слові виділені твірна основа й словотворчий засіб.

Сучасна українська мова не має словотворчого словника. Невеликий за обсягом такий словник міститься у праці В.О. Горпинича "Будова слова і словотвір" Зразок статті словотворчого словника:

колос - ист / ий " колосист – ість

колос - итися " за – колоситися

Термінологічні словники - це словники, в яких зібрані, систематизовані терміни, вживані у певній галузі науки, розтлумачено значення їх, названо походження. Такі словники можуть бути:

- одномовними;

- двомовними (перекладними).

Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки:

- мінералогії;

- біологіЇ;

- медицини;

- математики;

- тепломеханіки та газотехніки;

- літературознавства;

- мовознавства;

-спорту.

Фрезеологічні словники - це словники, в яких зібрано й розкрито значення фразеологічних одиниць. Такі словники є:

- одномовні;

- двомовні.

В одномовних фразеологічних словниках, які є тлумачними, розкривається значення фразеологізмів, вживаних у рідній мові, наводяться варіанти їх, іноді подається стилістична й грамматична характеристика. Наводять зразки вживання фразеологізму у різних стилях літературної мови.Такими словниками в українській літературній мові є "Фразеологічний словник" та "Словник українських ідіом" Г.М. Удовиченка, "Крилаті вислови в українській літературній мові" А.П. Коваль та В.В. Коптілова , а також збірки "Українські народні прислів'я та приказки", що різним обсягом видавалися у різні роки. У 1993 році побачив світ двотомний "Фразеологічний словник української мови", призначений для широкого кола читачів.

Двомовні фразеологічні словники - це перекладні словники. У них до наведених фразеологізмів однієї мови подаються фразеологічні відповідники іншої, як це зроблено в "Українсько - російському і російсько - українському фразеологічному словнику", укладеному І.С. Олійником та М.М. Сидоренко, чи в праці "Англо-український фразеологічний словник" К.Т. Баранцева.

Зразки статей із тлумачного фразеологічного словника Н.О. Батюк:

Грати у власну дудку. Мати свої, незалежні від когось погляди, робити по-своєму.

Брати (узяти) за живе. Розтривожити, схвилювати.

Зразки статей з двомовного фразеологічного словника:

Накивати п'ятами - показать п'ятки, фам. задать стрекача (чесу).

На вкус, на цвет товарища нет - на любов і смак товариш не всяк, кожний Івась має свій лас.

Двомовні словники - словники перекладні. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу (зякої на яку - відображено у назві словника). Поруч із перекладом уміщено типові приклади вживання слів у різних значеннях, оскільки у різних мовах похідні значення відповідних слів не збігаються, хоча основне значення в них спільне. До того ж у різних мовах неоднакова система омонімів, тому на іншу мову такі слова перекладаються не одним, а кількома відповідними, наприклад:

лицо - укр. лице, обличчя, вид, особа;

залог - укр. застава (відати під заставу), запорука (запорука миру), стан (дійсний стан).

Крім названих широко використовуються й інші лінгвістичні словники, зокрема словник синонімів, словник антонімів, словник омонімів, словник рим, частотний словник, інверсійний словник, граматичний словник, словники мови творів окремих письменників, "Словник труднощів української мови".