5.Галузі перекладознавства

Серед численних галузей перекладознавства насамперед виділяють загальну теорію перекладу, яка досліджує універсальні закономірності перекладу та розглядає переклад як міжмовну комунікацію, а процес перекладу як такий, що складається з двох основних етапів: аналізу (розуміння інформації) та синтезу (творення повідомлення).

Часткові теорії перекладу аналізують лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості двох мов.

Спеціальні теорії перекладу розкривають особливості процесу перекладу текстів різних типів та жанрів, а також вплив на характер цього процесу мовленнєвих форм.

Визначивши теорію перекладу як лінгвістичну дисципліну, слід встановити її місце серед інших галузей науки про мову. В сучасному мовознавстві існує два основних розділи: мікро лінгвістика та макролінгвістика. Перший розділ поєднує в собі лінгвістику в узькому сенсі, тобто вивчення мови як незалежного від інших явищ об’єкта, за словами Ф.де Сосюра «в собі та для себе», не враховуючи екстралінгвістичні фактори. До мікролігвістики належать такі класичні дисципліни як фонетика, граматика, лексикологія, семасіологія, які розглядаються в плані як загального так і часткового мовознавства, як історично (в діахронії), так і описово (в синхронії), а також порівняльно-історичне та типологічне вивчення мов.

До макролінгвістики, тобто до лінгвістики в широкому розумінні належать ті напрями мовознавства, які вивчають мову в зв’язку з екстралінгвістичними явищами, тобто з факторами, які існують поза мовою. До їх числа належать такі дисципліни, як психолінгвістика, що вивчає психофізіологічні механізми мовленнєвої діяльності; соціолінгвістика, що вивчає взаємодію мови з соціальними факторами; етнолінгвістика, що досліджує взаємодію мови та культурно-етнографічних факторів; лінгвістична географія, предметом якої є вплив на мову територіально-географічних факторів. Окрім зазначеного розподілу лінгвістики на мікро- та макролінгвістику, існує також розподіл мовознавчих дисциплін на теоретичні та прикладні. До числа останніх належать такі, що безпосередньо пов’язані з практичним використанням мови в тих чи інших видах людської діяльності: методика викладання мови, аспекти теорії інформації, пов’язані з використанням мови технічних каналах зв’язку, проблеми автоматичного пошуку інформації, реферування та цілий ряд інших.

Що стосується теорії перекладу, то вона, на думку багатьох дослідників, належить до тих галузей, які входять в макролінгвістику, та до галузі прикладного мовознавства.

Лекція 2. Переклад як особливий вид двомовної комунікації.

План

1. Комунікативний підхід до процесу перекладу.

2. Ефективність міжмовної комунікації..

1. Комунікативний підхід до процесу перекладу.

Переклад – це засіб забезпечення спілкування (комунікації) між людьми, які говорять різними мовами. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дослідження комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовленнєвої комунікації, про вплив контексту та ситуації спілкування на розуміння тексту, та інші фактори, які визначають комунікативну поведінку людини.

Кожний комунікативний процес передбачає наявність Джерела інформації (той, хто говорить, або пише) та Реципієнта (того, хто слухає, або читає). Хоча при наявності усіх необхідних умов є можливість вилучення з повідомлення усієї важливої інформації, яка в ньому міститься, кожний окремий Реципієнт вилучає з цього повідомлення різну за обсягом інформацію, в залежності від його знань, ступеня зацікавленості, участі в процесі комунікації. Тому кожне повідомлення існує мовби в двох формах: повідомлення того, хто говорить та повідомлення, яке сприймає той, хто слухає. Форми одного й того ж повідомлення комунікативно рівноправні, оскільки вони складаються з однакових мовних одиниць, які пропонують однакову інформацію для усіх членів даного мовного колективу;

Таким чином, для учасників комунікативного процесу реально існує один єдиний текст, зміст якого є досяжним для усіх, хто володіє мовою, за допомогою якої передається та сприймається повідомлення.

Під час міжмовної комунікації. Реципієнт не може вилучати інформацію з іноземного тексту, тому обов’язковою умовою спілкування між «різномовними» комунікантами є наявність проміжної ланки, яка здійснює комунікативне посередництво, тобто перетворює вихідне повідомлення в таку мовну форму, яку може сприйняти Реципієнт. Мовний посередник має вилучати інформацію з вихідного повідомлення (тексту оригіналу) та передавати її іншою мовою. Тому цю роль може виконувати особа, яка володіє двома мовами. Під час перекладу інформація передається від Джерела (Д) до Реципієнта (Р) не прямо, а через Посередника – Перекладача (П)

2.. Ефективність міжмовної комунікації.

Сучасна теорія перекладу виходить з того, що одним з важливих видів вербальної комунікації є обмін інформацією між людьми, які говорять різними мовами та належать до різних культур. Така міжмовна (або двомовна) комунікація може здійснюватися лише за участю посередника (людини або комп'ютерної програми), які здатні сприймати повідомлення в письмовій або усній формі на одній мові і відтворювати його засобами іншої мови. Таке мовне посередництво може здійснюватися різними способами, головним з яких є переклад. Переклад відрізняється від інших видів мовного посередництва (реферату, анотації, переказу, резюме), в першу чергу, особливою функцією - служити повноправною заміною початкового повідомлення (оригіналу). Реципієнти виходять з припущення, що текст перекладу змістовно та структурно адекватно відтворює оригінал. Вони використовують переклад так, як ніби це і є оригінал: цитують за перекладом оригінал, виражають думки про зміст оригіналу, оцінюють його мову і стиль. Ототожнення перекладу з оригіналом відбувається незалежно від реальної близькості цих двох текстів, оскільки рецептори перекладу, як правило, не можуть оцінити ступінь цієї близькості, не маючи доступу до іншомовного оригіналу. Ефективність міжмовної комунікації вимагає значний ступінь точності перекладу, але в реальній перекладацькій практиці ця вимога виконується по-різному, залежно від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Фактори, від яких залежить ефективність міжмовної комунікації.

1. Форма, в якій здійснюється переклад: усна або письмова.. Письмовий переклад - це вид перекладу, під час якого оригінал і переклад виступають у вигляді фіксованих (головним чином письмових) текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися, поглиблюючи своє розуміння оригіналу і коректуючи вибрані варіанти перекладу. Подібна ситуація дозволяє досягти великої точності відтворення оригіналу, даючи можливість перекладачу використовувати різні словники і довідники, звертатися за допомогою до фахівців, ретельно редагувати переклад. Під час усного перекладу оригінал і переклад виступають в нефіксованій (уснїй) формі, що передбачає однократність сприйняття перекладачем відрізків оригіналу і неможливість подальшого зіставлення або виправлення перекладу після його озвучування. Усний переклад може виконуватися послідовно - вслід за виступом, того хто говорить, - або синхронно, тобто одночасно з мовою оратора. Особливим видом усного перекладу є переклад бесіди або двосторонній переклад, коли перекладач використовує кожну з мов як мову перекладу. Існують також змішані види перекладу: усний переклад письмового тексту («переклад з аркуша») і письмовий переклад усного тексту.