Лекція №1 Переклад як об’єкт лінгвістичних досліджень.
План
1. Визначення поняття «перекладацька компетенція».
2.Визначення поняття переклад. Сутність перекладу
3.Переклад та адаптивне транскодування
4.Лінгвістичні методи дослідження в перекладознавства.
5.Галузі перекладознавства
Визначення поняття «перекладацька компетенція.
Перекладознавство – сукупність наукових дисциплін, що вивчають різні аспекти перекладу. Вступ до перекладознавства – дисципліна, що знайомить з загальними проблемами перекладу, формує основні складові перекладацької компетенції (ПК).
ПК – сукупність знань, вмінь та навичок, які дозволяють перекладачу вирішувати свої професійні проблеми. ПК складається з двох основних частин (базова частина та прагматична частина), які в свою чергу поділяються на дві складові.
Базова частина ПК – елементи, які задіяні в професійному перекладі постійно, у всіх його проявах (під час письмового та усного, у всіх тематичних та стилістичних діапазонах – під час перекладу будь-якого тексту)
Концептуальна складова ПК – сукупність знань перекладача про сутність перекладу, специфіку, що відрізняє його від різних видів міжмовного посередництва; про загальні цілі перекладу в залежності від тематики та стилістичного жанру тексту перекладу; про завдання, які вирішує перекладач під час перекладу.
Технологічна складова - сукупність базових перекладацьких вмінь, які допомагають перекладачу подолати типові «технічні» труднощі перекладу, які супроводжують процес перекладу.
Прагматична частина ПК – знання, вміння та навички, які необхідні перекладачу тільки під час виконання певного перекладу (письмового чи усного), при перекладах текстів певної тематики та певних жанрів. Володіння певними видами перекладу відноситься до специфічної складової, а тематичні та жанрові можливості до спеціальної складової.
2.Визначення поняття переклад. Сутність перекладу
Переклад з однієї мови іншою має два різні значення:
1) «Переклад як результат певного процесу», тобто визначення самого перекладеного тексту.
2) «Переклад як сам процес, тобто дія від дієслова перекладати, в результаті якої з’являється текст перекладу.
В сучасному перекладознавства існують різні думки, щодо питання, в якому саме значенні слід вживати термін «переклад», як результат, чи як процес. Російський мовознавець Л.С.Бархударов розглядає переклад як процес і вважає, що переважно у цьому значенні поняття «переклад» вживається в контексті теорії та практики перекладу.
Термін «процес» стосовно перекладу розглядається в першу чергу не як психолінгвістична або розумова діяльність перекладача, тобто психофізіологічний процес, що відбувається в мозку людини під час здійснення перекладу, а насамперед в чисто лінгвістичному сенсі, тобто як ряд мовних та мовленнєвих перебудов, тобто трансформацій тексту з однієї мови на іншу.
Перекладом називається процес трансформації мовленнєвого твору однією мовою в мовленнєвий твір іншою мовою при збереженні незмінного плану змісту, тобто його значення.
Визначення процесу перекладу як певного виду трансформації тексту однєї мови в текст іншою мовою означає, що під час перекладу має бути два тести, з яких один є вихідним та створюється незалежно від другого, а другий створюється на основі першого шляхом певних операцій – міжмовних трансформацій. Перший текст є текстом оригіналу (ТО), другий – текстом перекладу (ТП). Мова, якою написаний вихідний текст є мовою оригіналу (МО). Мова, якою здійснюється переклад - мова перекладу (МП).
Переклад створюється на основі першого тексту шляхом міжмовних трансформацій. Але не кожна заміна тексту однією мовою текстом іншою мовою є перекладом. При заміні тексту МО текстом МП має зберігатися певний зміст, який називається інваріантом. Ступінь збереження певного інваріанта визначає рівень еквівалентності тексту.
Переклад – це засіб забезпечення спілкування (комунікації) між людьми, які говорять різними мовами.. Переклад – основна складова двомовної опосередкованлї комунікації.
Д-------ТО---------П--------ТП---------Р
Кожний комунікативний процес передбачає наявність Джерела інформації (Д) – учасник комунікації, який створює текст та адресує його іншому учаснику комунікації та Реципієнта (Р) – учасник комунікації, якому адресований текст перекладу.
Реципієнт не може вилучати інформацію з іноземного тексту (ТО), тому міжмовна комунікація має опосередкований характер. Обов’язковою умовою спілкування між «різномовними» комунікантами є наявність проміжної ланки (П - перекладач та процес перекладу), яка здійснює комунікативне посередництво, тобто перетворює вихідне повідомлення (ТП) - текст перекладу) в таку мовну форму, яку може сприйняти Реципієнт. Мовний посередник (перекладач) має вилучати інформацію з вихідного повідомлення (тексту оригіналу) та передавати її іншою мовою. Тому цю роль може виконувати особа, яка володіє двома мовами.