5.6 Екотипи

Термін «екотип» був вперше використаний для опису відповідностей між організмами і середовищем. Для екотипу характерні відносно стійкі особливості, які формуються під впливом специфіки місця існування організмів. М. Бигон приводить випадок з місцем існування організмів, в умовах підвищеної концентрації важких металів. Рослини, що росли під огорожею з оцинкованого заліза, придбали стійкість до цинку за 25 років. Ці зміни можуть виражаються у формі росту, потребі у воді, вегетації, річному циклі зростання, тривалості життя, термінах цвітіння, реакції на біогенні елементи і, нарешті, в підвищеній стійкості до токсичних металів.

5.7 Поліморфізм

Поліморфізм (по К.М. Ситнику, 1994) – існування в межах одного виду рослин або тварин двох (диморфізм) або більше груп особин з ознаками, що різко розрізняються. Виділяють:

Сезонний поліморфізм – варіабельність особин послідуючих поколінь протягом року (наприклад, літні і осінні форми деяких метеликів, весняні і осінні форми колокольчиків і інших рослин).

Статевий поліморфізм (наприклад, у бджіл є трутні, робочі бджоли, матки).

Генетичний поліморфізм – це співіснування в межах одного і того ж місця існування двох або більш виразно помітних внутрішньовидових форм, причому в таких співвідношеннях, що постійна присутність найрідкіснішої з цих форм не може бути віднесене тільки на рахунок безперервного мутагенезу і імміграції. Генетичний поліморфізм відображає локалізовані відповідності між рослинами і локальними особливостями місця існування.

5.8 Унітарні і модулярні організми

Центральним питанням будь-якого екологічного дослідження є з'ясування чисельності особин, їх розподіли, закономірностей демографічних процесів (народжуваності, смертності, міграцій), які визначають чисельність, а також механізми впливу зовнішніх чинників на ці процеси.

Виходячи з сказаного, в число основних задач екології включається: вивчення законів народження, вивчення законів загибелі особин, вивчення законів їх переселення (міграції). У зв'язку з цим центральними є визначення понять «особина», «унітарні і модулярні організми».

Особина – це окремий екземпляр елементарної одиниці життя. Особина здібна до самостійного існування.

Унітарні організми – це такі організми, будова і розмноження яких в значній мірі передбачено генетично. Життя унітарного організму починається з моменту запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, далі відбувається утворення зиготи, яка імплантується в стінку матки, і починається складний процес ембріонального розвитку за строго певною програмою. Ідеальний приклад унітарного організму – людина.

Модулярні організми – такі організми, у яких із зиготи розвивається якась одиниця будови (модуль), що породжує потім нові модулі, що нагадують початковий.

Модулярними є більшість рослин: дерева, трави. Основний конструктивний модуль – лист разом з його брунькою і прилеглою ділянкою стебла – міжвузловиною. Брунька, проростаючи, породжує новий лист, який, у свою чергу, забезпечений власною брунькою. Ріст – це накопичення модулів.

Всі модулярні рослини діляться на дві групи:

• ті, що тягнуться вгору і розкидають свої модулі вище за сусідів;

• ті, що розповсюджуються горизонтально, тобто розкидають модулі по поверхні субстрата. Модулярні тварини: губки, гідроїди, корали. гриби, найпростіші.

Підводячи підсумок, необхідно підкреслити, що всяка екологічна теорія повинна використовувати під час досліджень дані не тільки народження і смерть особини, але ще і одиницю модулярного зростання (тобто народження і смерть окремого модуля).