Лекція 12 грунт, як екологічний фактор

12.1 Загальна характеристика педосфери

12.2 Фактори деградації ґрунтів

12.3 Загальні аспекти впливу хімізації сільського господарства на

екологічний стан довкілля

12.4 Рекультивація порушених ґрунтів.

12.1 Загальна характеристика педосфери

Одним з головних питань охорони довкілля є охорона педосфери.

Класифікація земельних ресурсів

• Сільськогосподарські землі (33,1%) є найціннішою частиною земельних ресурсів. Вони забезпечують людство продуктами харчування; більша частина сільськогосподарських земель відводиться під ріллю, багаторічні насадження (сади, лісосмуги тощо), луги й пасовиська.

• Ліси (30,1 %) – надзвичайно важлива складова біосфери. Вони є одним з основних поглиначів вуглекислого газу атмосфери й виробників кисню; постачають людству дуже цінні матеріали (деревина, си­ровина для хімічної промисловості), продукти харчування тощо; мають велике рекреаційне значення.

• «Інші землі» (36,8 % ) поділяються на дві групи.

▲ Землі, малопридатні для сільського господарства – пустелі, гори, тундра, яри.

▲ До другої групи належать заселені й забудовані території, тобто такі, які вже не можна використати якось інакше.

Педосфера – це ґрунтовий шар землі в складі біосфери, заселений мікроорганізмами, рослинами, тваринами.

Ґрунти – це природні утворення, які характеризуються родючістю – здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопиченими водою й повітрям.

Землі, які використовуються або можуть бути використані в галузях народного господарства, називають земельними ресурсами.

Виникли ґрунти в результаті тривалої взаємодії живих організмів і субстрату (певного типу гірських порід – гранітів, вапняків, базальтів, глин, пісків чи сланців тощо), розкладу живих організмів, впливу природних вод і атмосферного повітря.

Товщина ґрунтового покриву становить від 15-20см до 2-3м.

В.Вернадський називав грунт «біокосним» тілом і «благородною іржею», оскільки він є результатом дії живої і неживої природи.

Безліч видів частину або все своє життя проводять у ґрунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, найпростіші, черви, вищі тварини. Грунт не лише живить, а й утримує рослини. Найважливіша особливість ґрунту – родючість, тобто забезпечення рослин усім необхідним для їх росту і розвитку.

Найродючіші та найпотужніші ґрунти – чорноземи, в них міститься багато гумусу (перегною). Перегній – органічна речовина, яка утворюється з решток померлих рослин під впливом діяльності мікроорганізмів. Кращі чорноземи містять до 70-90 % гумусу (перегною). Вони формувалися протягом тисячоліть у зонах лугових степів, де був сприятливий клімат (тепле літо, кількість опадів – 500-600 мм. на рік) і оптимальні умови для розвитку багатої трав'яної рослинності. В.Докучаєв називав чорноземи «царем ґрунтів».

Підзолисті ґрунти – сформувалися на півночі, в лісовій зоні, де вологи більше, але не досить тепло.

Бурі, сіро-бурі й каштанові ґрунти, сіроземи, солонці та солончаки формувалися на півдні, де тепла більше, ніж у степовій зоні, але значно менше вологи, рослинність бідна, ґрунтоутворення відбувалося слабше.

Функції ґрунтів:

• вони є головним джерелом одержання продуктів харчування;

• утримають рослини та забезпечують їх живлення;

• приймають участь у мінералізація органічних решток;

• вони відіграють активну роль у очищенні природних і стічних вод, які через них фільтруються;

• грунтово-рослинний покрив планети є регулятором водного балансу суші, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє величезну кількість атмосферної вологи.

• грунт є місцем проживання численних видів тварин;

• він учасник колообігу хімічних елементів;

В Україні нараховується близько 650 видів різних ґрунтів.