4.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»

Умови – це середовище, у якому перебиває і без якої не можуть існувати предмети, явища.

Умови екологічні – сукупність екологічних факторів певного середовища.

Умови екстремальні – надто (максимально або мінімально) сурові умови для існування організмів. Можуть діяти як стрес.

Умови існування – сума факторів середовища, які потрібні виду чи угрупованню для нормального розвитку, включаючи фактори абіотичного, біотичного, антропогенного впливу.

Умови оптимальні – найбільш сприятливі для життєдіяльності певного організму, умови зовнішнього середовища.

Умови середовища – сукупність усіх факторів, що діють на окремий організм, популяцію або угрупування.

Ресурс – (франц. ressources) – запаси, можливості, джерело чогось (наприклад, природні ресурси, економічні ресурси). Ресурс – це речовина, інформація, вироблена за межами даної системи, яка є для неї матеріалом функціонування, розвитку, існування.

Фактор – (лат. factor – роблячий, створюючий). Фактор – це рухома сила процесів і умов.

Екологічні фактори – всі складові природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування. За межами здатності до пристосування настає смерть.

4.3 Сукупність природних факторів

Природні фактори поділяють на:

Абіотичні фактори – це фактори неживої природи (сонячне світло, температура, вологість, швидкість течії, концентрація забруднюючих речовин, рельєф, вітер, властивості ґрунту).

Біотичні фактори – це різни форми впливу живих організмів, одна на іншого і на середовище (наприклад: опилення рослин комахами, конкуренція, з’їдання один одного, паразитизм.

Антропогенні фактори – це всі ті форми діяльності людини, які впливають на природне середовище, змінюючи умови існування живих організмів, або впливають на окремі види рослин і тварин.

4.4 Середовища існування живих організмів

Середовищем існування живих організмів називається уся ситуація, з якою стикається жива система протягом життя.

Типи середовищ існування:

Водне середовище. Має підвищену густину, але відрізняється відносно постійними умовами. Температура коливається у невеликих межах, завжди забезпечує вологою, тобто складає найбільш сприятливі умови для життєдіяльності.

Наземно-повітряне середовище. Найбільш нестійке, має подвійну природу: атмосферну і літосферну. Відрізняється частими змінами умов, різкими коливаннями температур, дефіцитом вологи, високим рівнем інсоляції (сонячного випромінювання).

Ґрунтове середовище. Найбільш щільне біокосне середовище, має найвищу густину і, крім того, найбільш вразливе. Можна легко змінити хімічний склад ґрунту, що істотно вплине на життєдіяльність організмів. Тваринні організми, які мешкають у ґрунті, поділяють на три групи: мікрофауну (мікроорганізми), мезофауну (комахи та інші членистоногі), макрофауну (кроти, землерийки тощо).

Живий організм як середовище. Найбільш агресивне і складне для виживання середовище, оскільки його опір найвищий і підходить для життя спеціально пристосованих форм. Тут мешкають три групи організмів: сапрофіти (нейтральні по відношенню до господаря), паразити (харчуючись за рахунок господаря, завдають йому шкоди), симбіонти (перебувають у взаємовигідних стосунках з господарем).

Населений пункт як середовище. В цих умовах існують організми, які об'єднуються під назвою «синантрофи».

Синантрофи – організми, які живуть поруч з людиною і використовують її ресурси (таргани, пацюки тощо).

Лекція 5

ОРГАНІЗМИ. ЗАКОНИ ВЗАЄМОДІЇ ІЗ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ

5.1 Відповідність між організмами і змінами в навколишньому середовищі

5.2 Залежність організмів одного виду від організмів іншого виду (пари видів)

5.3 Адаптація і абаптація

5.4 Пристосованість

5.5 Конвергенція і паралелізм

5.6 Екотипи

5.7 Поліморфізм

5.8 Унітарні і модулярные організми

5.9 Популяція.

5.1 Відповідність між організмами і змінами

в навколишньому середовищі

Спроба пояснення складності природи, а також відповідності між організмами і середовищем зроблена в теорії еволюції шляхом природного відбору, яку запропонував Ч. Дарвін у 1859р.

В основі цієї теорії лежать декілька допущень, які слід запам'ятати: організми мінливі (не існує двох однакових кроликів); відмінності між організмами передаються по спадковості; організми можуть розмножитися настільки, що в змозі заповнити всю Землю, але цього не відбувається, оскільки багато хто з них гине, не встигнувши породити потомство; особини залишають потомство, і кількість їх залежить від багатьох чинників, у тому числі від взаємодії з середовищем.

Для одних організмів середовище може виявитися сприятливим, тоді він виживає і залишає велике число нащадків; для інших — несприятливим, тоді він або не виживає або залишає меншу кількість нащадків. Саме так і відбувається еволюція шляхом природного відбору.

Зміни середовища багатоманітні, тому виділяють:

Циклічні зміни (тобто ті, що періодично повторюються).

Наприклад: щорічне скидання листя, зміна густини і забарвлення хутра.

Направлені зміни (напрям змін залишається стабільним протягом тривалого періоду). Наприклад: прогресуюча ерозія берегів, зміни, пов'язані із зледенінням.

Хаотичні, тобто аритмічні зміни – відсутність певного напряму змін. Наприклад: коливання термінів нападу мусонних дощів, траєкторії циклонів.

Існує два основні способи, за допомогою яких організми приводять свої реакції у відповідність із змінами в навколишньому середовищі:

• зміни у відповідь на зміни умов зовнішнього середовища;

• реагування на сигнальний чинник, що передбачає зміну зовнішніх умов.

Цікавий приклад з сезоном дощів. Якби рослина проростала у відповідь на дію якогось чинника, що свідчить про близьке настання дощів, навряд чи йому судилося б вижити. Тому реакція розвивається у відповідь не на прикмету, а на дощ як такий.

Проте безпосереднє реагування на зміну умов приводить і до втрат. Ссавцю доведеться страждати від холоду в очікуванні, поки виросте зимове хутро, якщо у відповідь на зменшення тривалості дня реакція не почнеться завчасно. Вибір того або іншого способу реагування можливий тільки в умовах відносної стабільності. Спосіб переживання якої-небудь циклічної зміни залежить від життєвого циклу організму. Так, одноклітинні водорості мають дуже короткий життєвий цикл (кілька діб). Життя дуба, слона, кита, людини вміщує багатократну зміну сезонів, і організму необхідно вибрати – або впасти в сплячку, або підвищити активність і пристосованість. І тут знов виникають суперечності. З одного боку – необхідність підтримки активності протягом короткого відрізка року в точній відповідності з умовами, що складаються; з іншою — необхідність зберігати активність в будь-яких умовах, справлятися з чим завгодно, часом не досягаючи успіху ні в чому.

Уникати несприятливих умов можна, наприклад, переміщенням (міграції птахів, північних оленів, бізонів).