Земельні ресурси області

На частку Івано-Франківської області припадає близько 2,1% загального земельного фонду України.

Особливості земельного фонду області:

- найбільша площа зайнята лісами – 45,6%,

- під сільськогосподарськими угіддями зайнято 45,7% площі області,

- «іншим землі» – 7,0%.

- решта землі знаходиться під водою – 1,7%

Ресурсною специфікою ґрунтового покриву області є те, що зустрічаються майже всі групи ґрунтів, які властиві для лісостепової, передгірської та гірської зон Карпатського регіону.

Всього нараховується 22 назви груп ґрунтів:

• бурі гірсько-лісові,

• бурозольно-підзолисті дерновинні,

• болотні та торфянисто-болотні ґрунти,

• опідзолені, темно-сірі ґрунти,

• чорноземи.

Найбільш розораними є землі в таких районах:

• Городенківському (68%),

• Снятинському (64%),

• Рогатинському (54%),

• Тлумацькому (55%),

• Галицькому (52%).

12.2 Фактори деградації ґрунтів

При нераціональному використанні ґрунтів, можлива їх деградація, під якою розуміють поступове погіршення властивостей ґрунтів. А це приводить до зменшення вмісту гумусу, руйнування структури ґрунту, зниження родючості ґрунту.

Основні фактори деградації ґрунтів

▲ Ерозія – (лат.) еrosia - роз'єднання. Механічне руйнування ґрунтів. Під цим словом розуміють різноманітні процеси руйнування та зносу ґрунтового шару, іноді разом з ґрунтоутворюючими породами. Розрізняють: водну ерозію ґрунтів, вітрову ерозію. Ерозія ґрунтів існувала в природі завжди як природний процес, швидкість якого близька до швидкості процесу ґрунтоутворення. Це, так звана, природна геологічна ерозія, яку неможливо попередити і яка не завдає значної шкоди земельним ресурсам. Поряд з геологічним процесом, який є частиною еволюції Землі, має місце прискорена або руйнівна ерозія, що виникає під впливом діяльності людини.

При прискореній ерозії втрати компонентів ґрунту не компенсуються в процесі ґрунтоутворення і ґрунти частково або повністю втрачають свою родючість. Причин прискореної ерозії є декілька. По-перше, це безконтрольна вирубка лісів. Ліс є найбільш ефективним захистом ґрунтів від ерозії. Великі дерева за допомогою кореневої системи втримують ґрунт в «міцній сітці». Ліс затримує талу та дощову воду і перешкоджає цим утворенню поверхневого стоку. Вода поступово всмоктується ґрунтом, поповнюючи запас ґрунтових вод, підтримуючи вологість ґрунтів. Вважається, що на 10 тис. га лісу втримується до 500 тис. м³ води.

Ерозія, яка викликана надмірним випасом худоби. Із збільшенням чисельності худоби рослинність значно бідніє, Багаторічні рослини втрачають здатність ефективно захищати ґрунти. Поряд з обкусуванням худобою рослин важливою причиною руйнування пасовищ є вибивання ґрунтів копитами тварин. Сумісна дія цих факторів призводить до значного зменшення маси зеленої речовини та скорочення площ, що вкриті рослинністю.

Водна ерозія ґрунтів – це змивання частинок ґрунтів талими та зливовими водами. Розмивання ґрунтів проходить сильніше на схилах, тому в гірських районах ерозія набуває особливої сили. До водної ерозії ґрунтів відносять, також, розмивання берегів річок при повенях. Найбільш небезпечна форма водної ерозії в горах – це селеві потоки.

Вітрова ерозія полягає у видуванні та переміщенні вітром дрібних сухих частинок ґрунтів.

▲ Опустелювання – це процес висушування ґрунтів, внаслідок чого ґрунти стають непридатними для сільського господарства. Це процес, який призводить до втрати природної екосистемної суцільної рослинності з подальшою неможливістю її відновлення без участі людини. Опустелювання проходить в результаті природних та антропогенних факторів. Може наступити внаслідок зведення лісів, випасу худоби, нераціонального використання водних ресурсів, тощо.

▲ Токсикація ґрунтів – забруднення ґрунтів різноманітними антропогенними забруднювачами. Зумовлена антропогенною діяльністю людини. В зв'язку з цим, проводиться нормування антропогенного навантаження на ґрунти.

▲ Вторинне засолення ґрунтів. Це процес накопичення в поверхневих шарах ґрунтів легкорозчинних солей карбонатів, хлоридів і сульфатів лужних металів. Засолення ґрунтів відбувається через неправильне зрошення. Протягом останніх десятиріч багато ґрунтів стали непридатними для використання їх у сільському господарстві через «білу отруту». Це – сіль, якою забиті всі пори ґрунту та його поверхня в результаті випарювання зрошувальних вод. Нині через перезволоження, а звідси через їх засоленість, гинуть дерева, поля, сади, виноградники.

▲ Прямі втрати ґрунтів відбуваються в результаті перетворення їх в міста, промислові підприємства, дороги тощо.