17.1 Екологічний аудит

Найближчими українськими термінологічними еквівалентами визначення «екологічний аудит» можна вважати такі терміни, як «екологічне обстеження», «екологічний огляд», «екологічна оцінка», «визначення сучасної екологічної ситуації».Тобто екологічний аудит встановлює діагноз «екологічного здоров'я» підприємства або території, спроможність його «технологічного організму», виробничих систем самоочищуватися і не забруднювати навколишнє середовище, виробляти екологічно чисту продукцію і бути привабливим для залучення інвестицій. Саме з такою метою західні компанії звертаються до екологічних аудиторів (юридичних або фізичних осіб), які можуть об'єктивно оцінити екологічний стан підприємства або території, визначити існуючі відхилення від норми, тобто від вимог чинного природоохоронного законодавства або міжнародних стандартів, та намітити заходи щодо приведення виробничої діяльності підприємства у відповідність з цими вимогами.

Отже, екологічний аудит – це визначення сучасної екологічної ситуації на певній території або об’єкті, тобто це сама основа, початок екологічного дослідження, коли ми «знімаємо» нульовий екологічний фон, від якого починається відлік наступних його змін.

17.2 Оцінка впливів на навколишнє середовище

Наступною процедурою комп’ютеризованої системи екологічної безпеки (КСЕБ) є оцінка впливів техногенно небезпечних об’єктів на навколишнє середовище (ОВНС).

Без такої оцінки не розглядається жоден проект будівництва народногосподарського об’єкту. Тому ОВНС є складовою Державних будівельних норм (ДБН).

ОВНС в Україні - це комплексний прогноз змін стану довкілля на підставі аналізу впливів запланованої техногенної діяльності.

Системи екологічної оцінки (ЕО) діяльності планується, використовуються майже у всіх країнах світу.

Екологічна оцінка – це попереджуючий інструмент екологічної політики.

Екологічна оцінка базується на простому принципі:

легше встановити та попередити нега­тивні наслідки діяльності на навколишнє середовище на стадії планування, ніж виявити та виправити їх на стадії її здійснення.

В останні десятиріччя багато країн вживають заходи для захисту ресурсів та здоров'я людей від забруднення навколишнього середовища.

Вони розроби­ли або розробляють юридичні, процедурні та технічні стратегії для оцінки по­тенційних змін у навколишньому середовищі, які викликаються:

• розвитком нових місць діяльності людей,

• продовженням розвитку вже існуючих місць,

• виправленням становища в уражених та забруднених місцях.

Загальною метою цих різноманітних екологічних законів, процедур та ре­гулюючих актів є встановлення послідовної екологічної політики, яка б захищала природні ресурси, якість навколишнього середовища, здоров'я людей.

Складовою частиною такої цілі є систематичні процедури оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС).

На території колишнього СРСР вперше поняття ОВНС - офіційно згадується в листі Держкомприроди СРСР № 07/11-1228 від 20.09.88р.

Розвиваючи ці документи, Мінприроди України розробило і затвердило в 1992 році «Положення про склад та зміст матеріалів ОВНС на різних стадіях впровадження завдань будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих промислових та інших об'єктів». ОВНС в Україні – це комплексний прогноз змін стану довкілля на підставі аналізу впливів запланованої техногенної діяльності. Офіційно нормативне визначення терміну ОВНС при проектуванні, це:

• визначення масштабів та рівнів впливів проектної діяльності на навколишнє середовище;

• заходи по запобіган­ню або зменшенню цих впливів;

• прийнятності проектних рішень з екологічної точки зору.

Матеріали ОВНС повинні піддаватися перевірці– мати у своєму складі то­чні посилання на джерела інформації, документи та базисні дані і т.п., які використовувалися при їх підготовці, тобто відповідати критерію відтворюваності зроблених на їх базі висновків.

Учасниками процесу оцінки екологічних впливів є:

• Ініціатор діяльності – юридична або фізична особа, відповідальна за планування (проектування) і здійснення діяльності що намічається. У ролі ініціатора можуть виступати як державні органи, так і приватні компанії.

• Спеціально уповноважені органи – органи або організації, що мають ті або інші повноваження стосовно процесу ОВНС, або діяльності що намічається в цілому.

• Виконавці – фахові виконавці, що можуть залучатися різноманітними учасниками процесу ОВНС для рішення різноманітних задач.

Система визначення видів діяльності, для яких необхідна ОВНС,

повинна задовольняти таким умовам:

• Забезпечувати розгляд впливу на навколишнє середовище всіх проектів,потенційно небезпечних для навколишнього середовища.

• Враховувати місцеві умови при прийнятті рішень про проведення ОВНС.

• Взаємодіяти з населенням і іншими зацікавленими сторонами.

Прогноз впливів здійснюється по окремих компонентах навколишнього середовища. Як правило, оцінюються впливи на: повітряне середовище, водне середовище, шумову обстановку, екосистеми, рослинний і тваринний світ, ландшафт і візуальну обстановку, соціально-економічну обстановку, у тому числі здоров'я населення, культурно-історичну спадщину.

Значимість впливу залежить від його виду або природи (шумові, радіаційне, викиди визначених речовин у повітря, і т.д.) і фізичної величини. Поняття розміру охоплює тут декілька чинників, таких як інтенсивність впливу, тривалість впливу, масштаб поширення впливу, як «фізичний», так і кількість населення, що піддасться впливу даного чинника.