
- •Лекція 1 теоретичні аспекти загальної екології
- •1.1 Свідомість людства в умовах екологічної кризи
- •1.2 Класифікація періодів взаємодії людини й природним середовищем
- •1.3 Мета, предмет, об'єкт та задачі вивчення традиційної екології
- •2.3 Експеримент
- •2.4 Моделювання
- •2.5 Комплексний моніторинг
- •2.6 Космічний моніторинг
- •2.7 Використання літературних даних
- •2.8 Картографічний метод дослідження
- •Лекція 3 сучасна екологічна ситуація окремих компонентів біосфери (елементи глобальної екології, екологічний імператив
- •3.1 Непомірне зростання кількості населення
- •3.2 Марнотратство, нераціональне використання природних ресурсів
- •3.3 Забруднення довкілля
- •3.4 Екологічний імператив
- •4.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»
- •4.3 Сукупність природних факторів
- •4.4 Середовища існування живих організмів
- •5.2 Залежність організмів одного виду від організмів іншого виду (пари видів)
- •5.3 Адаптація і абаптація
- •5.4 Пристосованість
- •5.5 Конвергенція і паралелізм
- •5.6 Екотипи
- •5.7 Поліморфізм
- •5.8 Унітарні і модулярні організми
- •5.9 Популяція
- •Лекція 6 різноманітність і основні типи взаємовідносин живих організмів
- •6.1 Конкуренція
- •Внутрівидова конкуренція
- •Міжвидова конкуренція
- •6.2 Хижацтво
- •6.3 Людина як хижак
- •6.4 Паразитизм і хвороби
- •6.5 Редуценти і детритофаги
- •6.6 Мутуалізм
- •6.7 Життєвий цикл
- •Лекція 7 угрупування
- •7.1 Властивості і багатство угрупувань
- •7.2 Потоки енергії і речовини в співтовариствах
- •7.3 Стійкість, пружність, опір
- •Лекція 8 теорія екосистем у традиційній екології
- •8.1 Визначення і структура екосистеми
- •8.2 Екологія тундри
- •8.3 Лісові екосистеми
- •8.4 Екологія степу
- •8.5 Екологія пустелі
- •8.6 Екологія луків
- •8.7 Болотні екосистеми
- •8.8 Екологія прісних водойм
- •Лекція 9 літосфера, як компонент геосистеми
- •9.1 Загальна характеристика геосистеми
- •9.2 Охорона земних надр
- •9.3 Шляхи забруднення літосфери
- •Лекція 10 охорона водного середовища
- •10.5 Контроль якості води
- •10.1 Загальна характеристика водних ресурсів
- •Властивості води
- •10.2 Основні види забруднюючих воду речовин
- •10.3 Водокористування та водоспоживання
- •10.4 Очищення стічних вод
- •10.5 Контроль якості води
- •10.6 Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища
- •Лекція 11 охорона повітряного середовища
- •11.9 Тютюновий дим
- •11.1 Загальна характеристика атмосфери
- •11.2 Склад сучасної атмосфери
- •11.3 Структура сучасної атмосфери
- •11.4 Парниковий ефект
- •11.5 Ядерна ніч та ядерна зима
- •11.6 Озоновий захисний шар
- •11.7 Кислотні дощі
- •11.8 Смог
- •11.9 Тютюновий дим
- •11.10 Техногенний вплив на атмосферу
- •Підприємства енергетичного комплексу
- •Підприємства чорної металургії
- •Хімічна і нафтохімічна промисловість
- •Промисловість будівельних матеріалів
- •Целюлозно-паперова промисловість
- •Транспорт
- •Лекція 12 грунт, як екологічний фактор
- •12.1 Загальна характеристика педосфери
- •Земельні ресурси області
- •12.2 Фактори деградації ґрунтів
- •12.3 Загальні аспекти впливу хімізації сільського господарства на екологічний стан довкілля
- •Хімічне забруднення грунтів
- •12.4 Рекультивація порушених ґрунтів
- •Лекція 13 охорона тваринного і рослинного світу
- •13.1 Охорона флори
- •13.2 Охорона фауни
- •13.3 Заповідна справа
- •Лекція 14 основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища
- •14.1 Характер забруднення
- •14.2 Види забруднювачів
- •Важкі метали
- •14.3 Методи визначення якості та обсягу забруднень
- •Лекція 15 проблеми шумового, вібраційного та електромагнітного забруднення
- •15.1 Вплив шуму на людину
- •15.2 Вібрації
- •15.3 Природні та штучні електромагнітні поля. Техногенні магнітні поля від побутової техніки
- •15.4 Штучна радіація
- •Лекція 16 техногенні чинники забруднення довкілля
- •16.1 Поняття «техносфера»
- •16.2 Вплив на довкілля тес
- •Забруднення атмосфери газовими й пиловими викидами
- •Радіоактивне забруднення
- •Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар'єрами
- •16.3 Вплив на довкілля аес
- •16.4 Термоядерна енергетика
- •16.5 Вплив на довкілля гес
- •16.6 Альтернативні джерела енергії
- •Енергія вітру
- •Енергія морів та океанів
- •Енергія внутрішнього тепла Землі
- •Енергія Сонця
- •Біоенергетичні технології
- •16.7 Гострота екологічної проблеми у промисловості
- •16.8 Проблеми сільскогосподарського забруднення
- •16.9 Військова діяльність
- •Лекція 17 концепція екологічної безпеки
- •17.1 Екологічний аудит
- •17.2 Оцінка впливів на навколишнє середовище
- •17.3 Моніторинг довкілля
- •17.4 Прогноз та моделювання екологічних змін
- •17.5 Екологічний менеджемент
- •Лекція 18 стихійні природні екологічні катастрофи
- •18.2 Зміни магнітного поля Землі
- •18.1 Еволюція чи катастрофа!
- •18.2 Зміни магнітного поля Землі
- •18.3 Спалахи наднових зірок
- •18.4 Метеоритні вибухи
- •18.5 Геологічні небезпечні явища
- •18.6 Стихійні явища екзогенного походження
- •18.7 Метеорологічно небезпечні явища
- •Перелік посилань на джерела
3.3 Забруднення довкілля
Серед безлічі забруднювачів виділяють десять найважливіших.
Вуглекислий газ утворюється при згорянні різних вуглецевовмісних з'єднань. Збільшення змісту СО2 в атмосфері може викликати підвищення температури на поверхні Землі, що чревате згубними геохімічними і екологічними наслідками.
Окисел вуглецю утворюється в результаті неповного згоряння викопного палива (кам'яного вугілля і нафти). Основні джерела: металургійна промисловість, нафтопереробні заводи і двигуни внутрішнього згоряння.
Сірчаний газ міститься в димах енергетичних і промислових підприємств, у вихлопних газах і у відходах побутового палива. Забруднення повітря сірчистим газом викликає загострення респіраторних захворювань, завдає шкоди рослинам, роз'їдає споруди з вапняку і деякі синтетичні тканини і матеріали.
Окиси азоту створюють смог, можуть викликати респіраторні захворювання і бронхіт у немовлят, сприяють надмірному розростанню водної рослинності, що приводить до зменшення змісту кисню у воді, загибелі риби і погіршення якості води.
Фосфати містяться в значній кількості в стічних водах. Головні їх джерела: хімічні миючі засоби, добрива, що вимиваються з ґрунту, і відходи ферм. Фосфор є головним забруднювачем вод в річках і озерах.
Ртуть міститься в продуктах згоряння викопного палива (кам'яного вугілля і нафти), у відходах лакофарбного виробництва, виділяється при збагаченні руд і т.п. Ртуть – один з надзвичайно небезпечних забруднювачів харчових продуктів, особливо морського походження.
Свинець додається в бензин і тому міститься у вихлопних газах; інші його джерела – підприємства по переробці свинцевої руди, хімічна промисловість і пестициди.
Нафта – забруднення відбувається при її видобутку і очищенні, при перевезенні морем, при морських катастрофах. Екологічні наслідки згубні: забруднення побережжя, загибель планктону, риби, морських птахів, ссавців.
ДДТ і інші пестициди, які використовують в сільському господарстві. Потрапляючи у водоймища, вони вбивають рибу, отруюють організми, які є кормом для риб, а також негативно впливають на людину через продукти харчування.
Радіація виникає при виробництві ядерного палива, виготовленні і випробуваннях ядерної зброї, експлуатації суден з ядерними двигунами.
Розглядаючи екологічну ситуацію, ми розуміємо, що в нащ час необхідно формувати екологічну свідомість населення і будувати нові взаємостосунки між суспільством і природою. Ця проблема стоїть перед всіма людьми незалежно від того, де вони проживають – в Африці або в Європі, в мегаполісах або крихітних селищах.
3.4 Екологічний імператив
Н. Моисеев (1988) вважає, що «планета Земля вступає в абсолютно новий етап своєї історії, коли тільки колективний Розум, колективна Воля і загальні цілеспрямовані зусилля дозволять уникнути катастрофи і відкриють перспективи подальшого розвитку цивілізації».
Чим раніше буде знайдений розумний спосіб дій, тим меншій кількості людей доведеться страждати. Людству необхідно пройти довгий і важкий шлях: усвідомлення спільності своїх цілей, знайти відчуття єдності, сформувати нову мораль і нову етичну основу життя на планеті Земля. Екологічна культура третього тисячоліття повинна: розумно враховувати уразливість природного середовища, не допускати перевищення меж її міцності, глибше вникати в суть властивих природі складних і взаємозв'язаних явищ, не вступати в суперечності з природними закономірностями, щоб не викликати розвитку необоротних процесів. Підставою для будь-яких дій повинен служити науково обґрунтований прогноз. Виконання цієї вимоги є обов'язковим незалежно від масштабів заходів – регіональних, континентальних або планетарних. Саме цю вимогу Н. Моисеев (1977) називає «екологічним імперативом». З ним сьогодні повинні вважатися не тільки ті, чия діяльність має господарський характер, але і політичні лідери, від яких залежать способи розв’язання міжнародних проблем.
Імператив (від лат. imperativus – владний) – це веління, це вимога, що не допускає вибору. Таким чином, значення даного поняття – категорично (не допускає вибору) екологічна вимога.
Н. Моисеев (1989) вважав, що екологічний імператив є основою екологічної свідомості і має на увазі глибоке усвідомлення об'єктивної необхідності зважати не тільки на закони природи, але і з «технічними умовами», що пред'являються нею. А оскільки мірою всьому є людина, в тих межах, які ставить природа, слід перш за все убачати інтереси людини, що живе нею і в ній, перетворюючого її своєю працею і тим самим створюючи самого себе.
Таким чином, забезпечення подальшого існування цивілізації і всієї популяції Homo sapiens вимагає глибокого розуміння значення екологічного імперативу як основи вибору людством стратегії розвитку. Саме завдяки екологічному імперативу стало зрозумілим, наскільки існуючі суперечності між природою і суспільством якісно загострилися, перетворились на найважливішу особливість сучасного етапу історії людства. Без їх подолання цивілізація не має майбутнього. Подолання ж цих суперечностей, у свою чергу, вимагає планомірності, цілеспрямованого використовування не тільки загальних ресурсів планети, але і технічного і інтелектуального потенціалів людства в цілому, тобто цілеспрямованого регулювання людської активності.
Лекція 4
ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БІОСФЕРУ.
ЕКОЛОГІЧНІ УМОВИ, ФАКТОРИ, РЕСУРСИ
4.1 Загальне уявлення про біосферу
4.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»
4.3 Сукупність природних факторів
4.4 Середовища існування живих організмів.
4.1 Загальне уявлення про біосферу
Область існування живих організмів на Землі називають біосферою (сферою життя). Вперше цей термін вжив австрійський геолог Е. Зюсс у 1875 р. Але поширився він після видання в 1926р. праці нашого видатного вченого В.Вернадського, засновника та першого президента Академії наук України, «Біосфера».
Живі істоти (рослини, тварини, мікроорганізми) існують на поверхні Землі, в її атмосфері, гідросфері та верхній частині літосфери, в цілому складаючи плівку життя (сферу) на нашій планеті. Живий світ Землі, її біосфера, складається з організмів трьох таких основних типів.
Продуценти, або автотрофи – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок утилізації сонячної енергії, води, вуглекислого газу та мінеральних солей. До цього типу належать рослини.
Консументи, або гетеротрофи – організми, що одержують енергію за рахунок харчування автотрофами чи іншими консументами. До них належать рослиноїдні тварини, хижаки й паразити, хижі рослини та гриби.
Редуценти – мікроорганізми, що розкладають органічну речовину продуцентів і консументів до простих сполук – води, вуглекислого газу й мінеральних солей.
Вся ця величезна кількість живих істот знаходиться в надзвичайно складних взаємовідносинах між собою.