9.3 Шляхи забруднення літосфери

Види, джерела, кількість та шляхи забруднення оточуючого середовища досить різноманітні. Забруднювачі, як правило, утворюються у вигляді газових викидів, стічних вод, шлаків, шламів.

По агрегатному стану розрізняють газоподібні, рідкі, тверді відходи.

Відходи поділяються на:

побутові відходи – це бувші у вжитку або експлуатації вироби та матеріали, списані в установленому порядку або викинуті населенням;

відходи виробництва – це відходи, які утворюються при здійсненні тих чи інших технологічних процесів,

сільськогосподарські.

Джерела забруднення навколишнього природного середовища поділяють на антропогенні та природн:

До природних джерел забруднення відносять: пил рослинного, вулканічного та космічного походження, пил, що виникає в зв'язку з ерозією ґрунтів, дими та гази лісових і степових пожеж і т. ін. Природні джерела забруднення практично не впливають на умови життя, або мають короткочасний стихійний характер, наприклад, виверження вулканів. Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і мало змінюється на протязі тривалого часу.

Антропогенне забруднення відрізняється різноманітністю видів, масштабами та багатьма джерелами його створення. На сьогоднішній день у промислове виробництво включені практично всі елементи таблиці Менделєєва.

Основними забруднювачами літосфери є:

• підприємства гірничої,

• гірничо-хімічної промисловості (відходи, шлаки, шлами та ін.),

• металургійної промисловості (шлаки, шлами та ін.),

• машинобудівної (металобрухт, стружка, сталеплавильний шлак ),

• хімічної і суміжних галузей (шлаки, шлами, фосфогіпси, огарок),

• лісової і деревообробної (відходи лісопилення),

• енергетичні установки - ТЕЦ, ТЕС (зола, шлаки).

Жоден з видів людської діяльності не проявляє такого комплексного впливу на навколишнє середовище, як гірниче виробництво. Щорічний об'єм переробки гірської маси при видобутку корисних копалин в країнах СНД складає близько 13 млрд. т. На корисні копалини власне припадає лише частина цього об'єму. Решта іде у відвали. Наприклад, при видобутку вугілля припадає десь всього 20% видобутку гірської маси, при видобутку руд кольорових металів корисні копалини складають 1-2%. Решта, тобто основна частина видобутої гірської маси іде у відвали, терикони, що представлені глинами, кам'яним матеріалом (глиби, щебінь, галька, пісок, глини з різним мінеральним складом).

Після видобутку руди, відходи (хвости) складуються у відвалах (хвостосховищах, шлаконакопичувачах), які займають значні земельні площі. Під впливом вітрової та водної ерозії, водного змиву, аварій вони розносяться на значні відстані, забруднюючи природне середовище.

Під впливом гірничих розробок, розвитку кар’єрів, копален, свердловин – змінюються природні ландшафти й екологічні ситуації:

• Під час підземних розробок виникають пустоти, тріщини в масивах гірських порід, просідання, обвали породи.

• Утворюються розриви, воронки, а на великих глибинах у гірських породах мають місце удари, викиди, набухання порід, виділення метану, сірководню, раптові прориви підземних вод.

• Поверхневі, відкриті розробки корисних копалин призводять до змін у рельєфі (зсуви, обвали, селі, осипи).

Для всіх способів розробки родовищ корисних копалин характерний вплив на біосферу, який зачепив практично всі її елементи: водний і повітряний, землю, надра, рослинний та тваринний світ. Щоб уявити, якої шкоди природі завдають інтенсивні розробки корисних копалин, наведемо кілька прикладів.

Криворізький залізорудний район. Хто хоч раз побував на його гірничозбагачувальних комбінатах (Південному, Північному, Центральному та ін.), той назавжди запам'ятає не лише велетенські кар'єри глибиною десятки та сотні метрів та довжиною кілька кілометрів, але й сіро-руду пилюку, дими могутніх труб, що розносяться на багато кілометрів навколо. Мільйонами тонн відходів засипані всі яри та балки навколо комбінатів. Ці відходи подрібнені до стану піщано-пилуватої маси. В шламосховищах гуляє пилюка, а в нижніх шарах накопичуються, як правило, забруднені води, що, розтікаючись довкола, псують ґрунтові води, підтоплюють території.

На території Донбасу за роки існування вугільної промисловості навколо шахт утворилися тисячі териконів, які зайняли велику площу землі, й переважно родючої. Вони продовжують потихеньку горіти, виділяючи шкідливі отруйні гази, поширюючи пилюку, коли дмуть вітри.

У Лисичансько-Рубежанському промисловому районі підземні води забруднені на площі понад 120 км² настільки, що непридатні для життя. В цьому районі кількість тільки фенолів у повітрі перевищує ГДК у 260 разів.

На Донецько-Придніпровський район взагалі припадає понад 74 % усіх забруднень території України.

Через дуже значні порушення земної кори копальнями на території Донбасу з колодязів багатьох сіл зникла вода, а в інших — така забруднена, що пити її не можна. Нині в 90 сіл питну воду привозять. Близько 40 найбільших промислових підприємств Донбасу щодоби скидають 186 тис. м³ забруднених стічних вод.

В енергетичній промисловості при спалюванні твердої вугільної сировини в котлах утворюються тверді частинки, які знаходяться в попелі. Вони виносяться із топок котлоагрегатів з димовими газами та потрапляють в атмосферу, після чого осідають на землю. За добу роботи на вугіллі ТЕС потужністю 1 млн. кВт спалює близько 10 000 т вугілля, при цьому утворюється близько 1 000 т шлаку і попелу. На багатьох ТЕС вихід попелу і шламу перевищує 1 млн. т/рік.

Шлаки виділяють отруйні гази, завдаючи шкоди тваринному і рослинному світу. За станом на 2005 рік попело-шлакові відходи на Землі склали більше 4 млрд. т.

Величезна кількість мінеральних природних ресурсів переробляється на підприємствах хімічної промисловості, які виробляють неорганічну продукцію. Відходи цього виробництва є значним забрудником природного середовища, зокрема, літосфери. Найбільш важливими технологічними процесами, що сприяють забрудненню літосфери, є виробництво сірчаної кислоти, калійних добрив, фосфатної кислоти, фосфатних добрив.

Характеризуючи сучасні промислові центри, про них можна сказати:

• Всюди навколо них звалюється сотні тисяч тонн відходів і пустої породи.

• Вилучаються з агрокористування тисячі гектарів землі.

• Забруднюються ґрунти, ґрунтові води й повітря.

Якщо не змінити політику ресурсокористування, екологічна криза розвиватиметься дедалі швидше й бурхливіше. Зараз з великим запізненням почали об'єктивно й активно аналізувати стан наших мінеральних ресурсів, їх роль і перспективи використання.