Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Н.О. ЗОРІНА

ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ

(ТА НЕОЕКОЛОГІЯ)

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедра екології

Н.О. ЗОРІНА

ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ

(ТА НЕОЕКОЛОГІЯ)

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів напряму підготовки 6.040106 -

Екологія, охорона навколишнього середовища та

збалансоване природокористування

Рекомендовано методичною радою університету

Івано-Франківськ

2010

МВ 02070855 – 2517 – 2009

Зоріна Н.О. Загальна екологія (та неоекологія): Конспект лекцій. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 149 с.

Лекції містять основний інформаційний матеріал з загальної екології (та неоекології), характеристику природно-техногенних екосистем та заходи щодо збалансованого екологічного розвитку системи господарство-природа-людина. Розроблен на кафедрі екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу для студентів денної та дистанційної форм навчання напряму підготовки 6.040106 - Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування.

Рецензент: завідувач кафедри безпеки життєдіяльності

доктор технічних наук, професор Семчук Я.М.

Рекомендовано методичною радою університету

Протокол № 3 від 24.12.2009 р.

© Зоріна Н.О., 2010

© ІФНТУНГ, 2010

ЗМІСТ

Лекція 1. Теоретичні аспекти загальної екології…………………….	4
Лекція 2. Методи дослідження в екології…………………………….	7
Лекція 3. Сучасна екологічна ситуація окремих компонентів біосфери (елементи глобальної екології, екологічний імператив)….	10
Лекція 4. Загальне уявлення про біосферу. Екологічні умови, фактори, ресурси………………………………………………………..	16
Лекція 5. Організми. Закони взаємодії із навколишнім середовищем…………………………………………………………….	19
Лекція 6. Різноманітність і основні типи взаємовідносин живих організмів………………………………………………………………..	27
Лекція 7. Угрупування…………………………………………………	33
Лекція 8. Теорія екосистем у традиційній екології…………………..	36
Лекція 9. Літосфера, як компонент геосистеми………………………	48
Лекція 10. Охорона водного середовища……………………………..	55
Лекція 11 . Охорона повітряного середовища……………………………	64
Лекція 12. Грунт, як екологічний фактор…………………………….	79
Лекція 13. Охорона тваринного і рослинного світу…………………	88
Лекція 14. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища……………….……………….………….	92
Лекція 15. Проблеми шумового, вібраційного та електромагнітного забруднення……………………………………………………………….	105
Лекція 16. Техногенні чинники забруднення довкілля……………….	109
Лекція 17. Концепція екологічної безпеки…………………………….	127
Лекція 18. Стихійні природні екологічні катастрофи………………...	133
Перелік посилань на джерела……….………………………………….	148

Лекція 1 теоретичні аспекти загальної екології

1.1 Свідомість людства в умовах екологічної кризи.

1.2 Класифікація періодів взаємодії людини й природним середовищем.

1.3 Мета, предмет, об’єкт та задачі вивчення традиційної екології.

1.1 Свідомість людства в умовах екологічної кризи

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні.

Розвиток цивілізації та науково-технічний прогрес сприяв: зростанню кількості населення на Землі, збільшенню обсягів виробництва та його відходів.

Це привело до загострення стосунків між природою та суспільством.

До розвитку глобальної екологічної кризи призвели, образно кажучи два «вибухи»:

● Демографічний. Це дуже швидке зростання чисельності населення Землі за останні століття. За даними американського експерта Р.Макнамари, протягом багатьох тисячоліть кількість населення на планеті збільшується з величезною швидкістю.

Понад мільйон років знадобилося, щоб до 1800р. вона досягла 1млрд. чоловік.

Однак далі темп почав різко зростати:

В 1930р. – 2 млрд.,

В 1960 – 3 млрд.,

В 1975 – 4 млрд.,

В 1987р. – 5 млрд.,

Зараз кількість населення 6,5 млрд. чоловік.

Зростання населення планети – головна причина розвитку глобальної екологічної кризи. Наслідки цього: виснаження ресурсів, забруднення геосфер, негативні кліматичні зміни тощо.

● Промислово-енергетичний фактор. В наш час дедалі більше регіонів планети стають зонами екологічного лиха:

Сьогодні енергетичні об'єкти, промисловість і транспорт споживають стільки кисню, скільки його вистачило б для дихання 43млрд. людей.

Якщо людство витрачатиме воду такими самими темпами, як і до цього часу, то до 2100р. запаси прісної води остаточно вичерпаються. Мінеральних ресурсів стане на 200-250 років. Світова промисловість нині виробляє в 100 разів більше товарів і видобуває в 3-4 рази (за масою) більше корисних копалин, ніж 25-30 років тому.

1.2 Класифікація періодів взаємодії людини й природним середовищем

У взаємовідносинах людського суспільства з природою виділено чотири періоди.

Перший, давній період включає палеоліт, мезоліт і неоліт. Він характеризується накопиченням знань про природу, пристосуванням людини до природи та дуже незначним антропогенним впливом на неї. Основним джерелом енергії тоді була мускульна сила людини, яка повністю залежала від природи.

Другий період — рабовласницький лад і феодалізм. У цей період інтенсивно розвивається: землеробство, скотарство, виникають ремесла, розширюється будівництво сіл, міст, фортець. Чисельність населення в XV— XVII ст. уже перевищувала 500млн. Цей період можна назвати періодом активного використання людиною природних ресурсів, взаємодії з природою. Тиск на довкілля в цей час був загалом ще незначним і локальним. Надалі розвиток цивілізацій супроводжувався дедалі тяжчими екологічними кризами.

Третій період (XVIII ст.— перша половина XX ст.). Це час бурхливого розвитку фізики, техніки, винайдення парового двигуна, електричного мотора, атомної енергії. Чисельність населення досягло в цьому періоді понад 3,5 млрд. чоловік. Це – період активного розвитку локальних і регіональних екологічних криз. Основними принципами розвитку суспільства на той час були: боротьба з природою, підкорення природи, панування над нею та впевненість, що природні ресурси невичерпні.

Четвертий період (останні 50-70років). Характеризується: розвитком глобальної екологічної кризи, виникненням і посиленням парникового ефекту, появою озонової дірки, кислотних дощів. Це період суперіндустріалізації, супермілітаризації, суперхімізації. Чисельність людства в наш час досягла 6,5 млрд. чоловік. Екологічна криза планети в останній, четвертий, період розвивається нерівномірно. Тому вчені поділяють 4 період на три етапи:

Перший етап (1945-1970 рр.). Характеризується нарощуванням гонки озброєнь всіма розвиненими країнами світу, хижацьким знищенням природних ресурсів у всьому світі, розвитком кризових екологічних ситуацій у межах Північної Америки, Європи, окремих регіонів колишнього СРСР.

Другий етап (1970-1980 рр.). Характеризується інтенсивним забрудненням вод Світового океану, забрудненням космічного простору, це етап широкої хімізації, починається виробництво пластиків.

Третій етап (з 1980 р. до теперішнього часу). Характеризується: зміною ставлення людей на планеті до природи, всебічним розвитком екологічної освіти в усіх країнах, широким громадським рухом за охорону довкілля, виникненням величезної кількості «зелених» (організацій, асоціацій, товариств), появою й розвитком альтернативних джерел енергії, прийняттям нових національних і міжнародних законів про охорону природи.

Сьогодні в усьому світі екологічні знання почали прищеплювати з дитячих і шкільних років, у вузах екологію вивчають на всіх факультетах.