52. Міжнародно-правовий режим Антарктики.

Антарктика — це материк Антарктида, розташований навколо Пд полюса Землі, що обмежений із півночі 60" південної широти і включає прилягаючі до нього шельфові льодовики, острови і прилягаючі моря.

Правовий режим цієї зони визначається Вашингтонським договором про Антарктику від 1 грудня 1959 року, що спочатку був підписаний дванадцятьма державами, включаючи СРСР. Договір про Антарктику носить безстроковий і відкритий характер. Він відкритий для приєднання до нього будь-якої держави-члена ООН або будь-якої іншої держави, що може бути запрошена приєднатися до Договору за згодою всіх договірних сторін, представники яких мають право брати участь у Консультативних нарадах. За цим договором (стаття 1) Антарктида оголошена демілітаризованою і нейтралізованною територією. Там не можна проводити ядерні випробування і здійснювати викидання радіоактивних відходів (стаття 5). Проте договір не забороняє використання військового персоналу або устаткування для наукових досліджень або для будь-яких мирних цілей. Встановлено свободу наукових досліджень і співробітництва. Спостерігачі та науковий персонал станцій в Антарктиці знаходиться під юрисдикцією держави, що направляє. Води Антарктики є відкритим морем.

Відповідно до положень Договору 1959 року всі територіальні претензії держав в Антарктиці «заморожувалися». Але після підписання договору вони були заявлені. Причиною стало припущення, що надра континенту містять великі мінеральні багатства. ДЛя врегулювання даного питання держави-учасниці Договору на спеціальній Консультативній нараді 4 жовтня 1991 року підписали в Мадриді документ по врегулюванню освоєння мінеральних ресурсів Антарктики — Протокол про охорону навколишнього середовища, що став практично складовою частиною Договору про Антарктику. Ним фактично заморожується (забороняється) ведення в Антарктиці усіх видів геологорозвідувальних робіт, включаючи експлуатаційні, терміном на 50 років, а сама Антарктида проголошена міжнародним заповідником.Україна, відповідно до положень Договору 1959 року, із 1996 року має на цьому материку свою науково-дослідну станцію «Академік Вернадський» (колишню «Фарадей»), розташовану на острові Галіндес (архіпелаг Арджентайн), що була подарована їй Великобританією.

53. Міжнародний режим космічного простору.

Джерела: Договір про космос 1967 р., Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.

Суть: Космічний простір починається з 100 км. над поверхнею землі. Дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюється на благо та в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного чи наукового розвитку, і є надбанням усього людства. Ніяка ділянка космічного простору, включно з небесними тілами, не підлягає національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації. ні будь-якими іншими способами (ст. 2), а дослідження космічного простору слід проводити відповідно до міжнародного права, включно зі Статутом ООН (ст. 3). Космічний простір та небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності й відповідно до міжнародного права при вільному доступі до всіх районів небесних тіл. Космічний простір є частково демілітаризованим. Згідно з п. 1 ст. 4 Договору про космос, заборонено виведення на орбіту навколо Землі будь-яких об'єктів з ядерною зброєю чи іншими видами зброї масового знищення, а також розміщення такої зброї в космічному просторі іншим чином. Отже, космічний простір є демілітаризованим тільки щодо зброї масового знищення. Стосовно Місяця та інших небесних тіл, то вони вважаються повністю демілітаризованими й нейтралізованими територіями та використовуються виключно у мирних цілях. Заборонено створення на небесних тілах воєнних баз, споруд і укріплень, випробування будь-яких типів зброї чи проведення воєнних маневрів. Однак не заборонено використання військового персоналу для наукових досліджень чи будь-яких інших мирних цілей. Вивчення та дослідження космічного простору і небесних тіл має відбуватися в такий способом, щоб уникати їх шкідливого забруднення, а також несприятливих змін земного середовища. У дійсності ця норма поки важко реалізується та є скоріше побажанням. За різними оцінками навколоземний космічний простір вже нині заповнено численними недіючими космічними об'єктами та їхніми частинами, а деякі види палива, що застосовується в ракетоносіях, шкідливо впливає на озонову кулю Землі. Тим не менше пріоритети засвоєння космосу навряд чи будуть поставлені в залежність від екологічних недоліків існуючих технологій.

Спроба розвинути й уточнити деякі положення. Договору про космос 1967 р. була зроблена в Угоді про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. Зокрема, угода поширює на Місяць і небесні тіла режим « загального надбання людства» та приписує, щоб розробка природних ресурсів була тут підпорядкована спеціальному міжнародно-правовому режиму. Однак ні Угода, ні інші міжнародно-правові акти такий режим не встановлюють, що свідчить про «заморожування» питання. За аналогією із проблема ми, що виникли у зв'язку зі спробами врегулювати режим здобування корисних копалин з морського дна, можна припустити, що звернення до питання про освоєння ресурсі» небесних тіл відбудеться не раніше, ніж у багатьох держав з'являться необхідні технічні можливості.

польоти космічних суден призначені для орбітального інерційного пересування в безповітряному просторі. На їх рух впливає сила тяжіння Землі та інших планет. Міжнародна авіаційна федерація (ФАІ) реєструє політ судна як космічний, починаючи з висоти 100 км. На цій висоті космічний апарат може здійснити повний орбітальний оберт навколо Землі.

Дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюється на благо та в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного чи наукового розвитку, і є надбанням усього людства. Космічний простір та небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності й відповідно до міжнародного права при вільному доступі до всіх районів небесних тіл.

Керівні принципи запобігання утворенню космічного сміття (2007). За вказаним документом космічне сміття визначається як вед антропогенні об'єкти, що знаходяться на навколоземній орбіті, чи ті, які повернулися в атмосферу, включаючи їх фрагменти й елементи, які є нефункціональними. До основних джерел походження космічного сміття відносять нефункціонуючі космічні об'єкти та сміття, яке утворювалося підчас функціонування орбітальних ступенів ракет-носіїв і космічних апаратів.

Правовий режим космічного простору і небесних тіл встановлено серією резолюцій Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1961 р 1802 року від 14 грудня 1962 р, 1884 (XVIII) від 17 жовтня 1963 р. Та ін) і Договором про принципи діяльності держав але дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла 1967 г. (Договір але космосу), а також Угодою про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 (Угода про Місяць). Оскільки учасниками Договору по космосу і Угоди про Місяць є не всі держави, резолюції Генеральної Асамблеї ООН, що проголосила одноголосно Декларацію правових принципів, що регулюють діяльність держав з дослідження і використання космічного простору, продовжують зберігати велике значення.

Правовий режим космічного простору і небесних тіл в основному ідентичний, але щодо останніх слід зауважити певну специфіку.Спільними елементами правового режиму космічного простору і небесних тіл є такі. Космос і небесні тіла не підлягають національному присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами Усе це зайвий раз підтверджує, що міжнародне космічне право в частині визначення режиму космосу та небесних тіл значною мірою перебуває в області бажаного, оскільки область дійсного залишається поки що поза межами досяжності людства. У той же час ідеали, які закладає в міжнародне космічне право сучасне людство, можливо, в майбутньому убережуть космос від варварського освоєння, яке зазнала Земля.