48. Правовий режим міжнародної території.

Міжнародна територія - це простір за межами державних територій, який не належить жодній окремій державі, а перебуває у спільному користуванні світового співтовариства і його правовий режим визначається виключно міжнародним правом.

На міжнародну територію не поширюється суверенітет якоїсь держави, вона відкрита для використання всіма державами відповідно до норм міжнародного права. До таких територій можна віднести Антарктику, відкрите море і повітряний простір над ним, дно морів і океанів за межами національної юрисдикції (міжнародний район морського дна), комічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла.

Юридичний статус цих територій визначається в багатосторонніх міжнародно-правових актах і міжнародній доктрині як територія загального користування або загальна спадщина людства

На практиці юридичний статус таких просторів визначається винятково нормами міжнародного права — звичайноправовими і конвенційними (договірними), а іноді також додатково угодами між суміжними державами. Наприклад, правовий статус: відкритого моря закріплений у Конвенції про відкрите море 1958 року й у Конвенції про континентальний шельф 1958 року; міжнародного району морського дна — у Конвенції ООН з морського права 1982 року; Антарктики — у Договорі про Антарктику 1959 року; повітряного простору — у Чиказьких конвенціях про міжнародну цивільну авіацію 1944 року; міжнародних проток і каналів — у Конвенції про режим Чорноморських проток 1936 року, у Договорі між Чилі й Аргентиною щодо Магелланової протоки 1941 року, у Конвенції щодо забезпечення вільного плавання Суецьким каналом (Константинопольська конвенція) 1888 року та ін.; космінного простору (включаючи Місяць та інші небесні тіла) — у Договорі про принципи діяльності держав із дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 року; міжнародних рік — у Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948 року та ін.; багатонаціональних рік — в Угоді між Аргентиною й Уругваєм щодо вод ріки Уругвай 1946 року, в Угоді між ОАР і Суданом про використання вод ріки Ніл 1959 р. та ін.

49. Правовий режим міжнародних річок.

Міжнародні ріки — протікають по території декількох держав, і використання яких здійснюється на підставі взаємних домовленостей прибережних держав Відповідно до сучасного міжнародного права до рік, що мають міжнародно-правовий режим, відносять: міжнародні ріки, прикордонні ріки та багатонаціональні Міжнародні ріки мають свої географічні особливості: одні з них лише розділяють територію суміжних держав - прикордонні ріки; інші, протікаючи по території двох і більше держав, не мають виходу до моря і називаються багатонаціональними (або регіональними); треті ж мають вихід до моря й являють підвищений інтерес для судноплавства. Донедавна саме останні іменувалися власне міжнародними ріками, які повинні відповідати трьом критеріям, необхідним для їх визнання як міжнародних: 1) політичному - перетинання території двох і більше держав; 2) географічному – наявність виходу в море; 3) функціональному - можливість здійснення регулярного судноплавства. Причому третій критерій був вирішальним, оскільки міжнародно-правові проблеми таких рік зводилися до забезпечення свободи судноплавства по них. На міжнародних ріках на підставі договірних чи звичайних норм міжнародного права встановлюється, як правило, свобода судноплавства для торгових суден прибережних держав. Однак серед міжнародних рік зустрічаються відкриті ріки, на яких відповідно до угоди прибережних держав установлена свобода судноплавства для всіх держав світу (Дунай, Рейн, Шельда, Мо-зель, Конго, Амазонка й ін.) Плавання по міжнародних ріках військових судів неприбережних держав заборонено. Міжнародне право заінтересоване в регулюванні не тільки судноплавства, але й інших способів регулювання діяльності на міжнародних ріках. Зокрема, під час будівництв гідротехнічних споруд (загат) для електростанцій, іригаційних систем прибережні держави не мають заподіювати шкоду навігації на ріках, не створювати незручності іншим державам, у тому числі й тим, які хоча і не є прибережними, але мають право вільного плавання по цій річці.

Багатонаціональна- ріка, яка хоч і протікає по території різних держав, але не може використовуватися для інтенсивного торгового судноплавства, не мають безпосереднього з'єднання з морем, несудноплавні або судноплавні лише для каботажного плавання між пунктами прибережних держав, і в їх використанні заінтересовані виключно прибережні держави. До багатонаціональних рік належать: Одер, Вісла, Тиса, на півдні України — Дністер, який протікає також через Молдову. Часто розмежування цих термінів носить умовний характер, і деколи вони ототожнюються.

Прикордонні — ріки, що розділяють території двох і більше держав (Амур, Буг, Тиса й ін.). Правовий режим прикордонних рік установлюється зазвичай або договором про кордон, або внутрішнім законодавством прибережних держав, що мають спільний кордон. На таких ріках нерідко застосовуються обмеження свободи судноплавства.

Після розпаду СРСР із проблемою закріплення міжнародно-правового режиму міжнародних і прикордонних рік зіткнулася Україна. Дотепер міжнародним правом урегульований режим лише однієї міжнародної ріки, що протікає по території України, — Дунаю. Міжнародно-правовий режим більшості інших рік (таких як Дніпро, Прип´ять, Оскол, Воронеж, Псел і ін.) поки не визначений. Міжнародна практика визнає доцільним укладання угод, які регулюють порядок використання конкретної міжнародної ріки, озера або їх басейнів. До таких угод належать: Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 р.; Угода про Міжнародну комісію з охорони ріки Рейн від забруднення 1963 р. тощо. В 1966 р. було прийнято Гельсінські правила використання вод міжнародних рік - це акт загального характеру, але рекомендаційної властивості. В 1922 р. під егідою Європейської економічної комісії було укладено Конвенцію з охорони й використання трансграничних водотоків і міжнародник озер. Комісія міжнародного права ООН провела велику роботу в узагальнення значної договірної й арбітражної практики й приступилася до завершення підготовки проекту статей. що стосуються несудохідних видів використання міжнародних водотоків

У 1948 р. у Белграді Болгарія, Румунія, СРСР, Угорщина, УРСР, Чехословаччина і Югославія підписали Конвенцію про режим судноплавства по Дунаю. В 1960 р. до неї приєдналася Австрія. Нині учасницями Конвенції є всі придунайські держави. Навігація по Дунаю має бути вільною та відкритою «відповідно до інтересів і суверенних прав придунайських країн, а також з метою зміцнення економічних і культурних зв´язків придунайських країн між собою і з іншими країнами» (Преамбула). Відповідно до положень Конвенції 1948 р. Дунай відкритий для вільного торгового судноплавства всіх країн світу на підставі рівності щодо всіх зборів і умов торгового судноплавства. Військові судна придунайських держав за межами своїх країн можуть знаходитися «за домовленістю між заінтересованими придунайськими державами. Плавання по Дунаю військових кораблів усіх не придунайських країн забороняється. На основі положень Конвенції 1948 р. була заснована спеціальна річкова адміністрація, що регулює судноплавство і проведення гідротехнічних робіт у низов'ях Дунаю. Створені й діють інші спеціальні органи