51. Міжнародно-правовий режим Арктики

Арктика - це частина земної кулі з умовним центром (Північним полюсом), до складу якої входять води Північного Льодовитого океану і його морів, а також ділянки суші Європи, Азії й Америки. Правовий статус Арктики формувався протягом довгого часу, процес його розвитку триває дотепер. Нині правовий режим Арктики базується на нормах міжнародного права і національного законодавства арктичних держав (Данії, Ісландії, Канади, Норвегії, Росії, США, Фінляндії, Швеції).

В Арктиці діє низка універсальних конвенцій (Конвенція ООН з морського права 1982 р., Чиказька конвенція про цивільну авіацію 1944 р., Договір про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах 1963 р. та ін.); одна регіональна конвенція - Угода про збереження білих ведмедів 1973 р.; безліч двосторонніх договорів арктичних держав. Однак, на відміну від Антарктики, немає міжнародно-правового акта, що визначає статус арктичного регіону в цілому.

Канада і Росія, що володіють найбільш значними арктичними територіями, дотримуються секторальної системи захисту своїх інтересів у цьому регіоні. США, Данія й Норвегія не поділяють позиції своїх арктичних сусідів. Компромісною стала ст. 243 Конвенції ООН з морського права 1982 р., що наділила прибережні держави правами приймати закони й правила із запобігання забруднення і збереження морського середовища в покритих кригою районах шириною не більше, ніж 200 миль.

У1989 р. була утворена неурядова організація - Міжнародний арктичний науковий комітет, метою якого є об'єднання зусиль вчених світу у вирішенні всього комплексу проблем регіону. З урахуванням економічного, екологічного й наукового значення Арктики та дуже високого рівня мілітаризації регіону гостро назріла необхідність удосконалення її міжнародно-правового режиму( потрібно вирішити конкретні проблеми цього важливого регіону - корінних народів, екологічної безпеки, морського судноплавства, поетапної демілітаризації й нейтралізації та ін.)

Стосовно морських просторів Арктики діють норми міжнародного морського права (Конвенція ООН з морського права 1982 року). Відповідно до Конвенції прибережні держави мають право приймати і забезпечувати дотримання недискримінаційних законів і правил із запобігання, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища із суден у покритих льодами районах у межах виняткової економічної війни.

У районі Арктики встановлене вільне судноплавство, крім того, можливі стоянки військових підводних кораблів, що мають ядерну зброю. Північний морський путь, що проходить уздовж арктичного узбережжя Росії, є головною національною комунікацією в Росії. Приполярні держави встановлюють дозвільний порядок ведення господарської діяльності в районі Полярного кола, правила охорони навколишнього середовища і т.п.

Договір про Шпіцберген 1920 року встановлює статус цього, розташованого в Арктиці архіпелагу. Відповідно до договору Шпіцберген (Свальбард) є демілітаризованою і нейтралізованною територією, що знаходиться під суверенітетом Норвегії. Договором також передбачається вільний доступ на острови і води архіпелагу громадян усіх держав-учасниць договору для проведення господарської, наукової або іншої діяльності.

Новий імпульс співробітництву арктичних держав і усього світового співтовариства з арктичних питань був даний у вересні 1996 року, коли 8 арктичними державами (Данія, Ісландія, Канада, Норвегія, Росія, США, Фінляндія, Швеція), на основі підписаної в Оттаві (Канада) декларації, була створена нова регіональна міжнародна організація — Арктична Рада. У 1996 р. 8 арктичних держав (Данія, Ісландія, Канада, Норвегія, Росія, США, Фінляндія, Швеція) підписали в Оттаві Декларацію про створення Арктичної Ради - нової регіональної міжнародної організації. Її метою є:

• здійснення співробітництва, координації та взаємодії арктичних держав при активній участі корінних народів півночі та інших жителів Арктики із загально-арктичних питань;

• контроль і координація виконання екологічних програм;

• розробка, координація і контроль за виконанням програм розвитку;

• поширення інформації, заохочення зацікавленості та освітніх ініціатив щодо питань, які стосуються Арктики.

Неарктичні держави можуть брати участь у роботі Арктичної Ради як спостерігачі. Арктична Рада не буде вирішувати проблеми воєнної безпеки з демілітаризації Арктики тому, що це демілітаризований регіон Землі.