- •1. Поняття житлового права.
- •2. Принципи, функції та система житлового права.
- •3. Джерела житлового права.
- •4. Право громадян України на житло.
- •2. Поняття, функції та методи управління в галузі житлових правовідносин.
- •Забезпечення правильної експлуатації та схоронності жилих будинків;
- •Додержання підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, громадянами та посадовими особами житлового законодавства;
- •Реалізацію державної житлової політики України.
- •3. Органи управління житловою сферою.
- •1. Поняття та види жилих приміщень.
- •2. Порядок виключення жилих (будинків) приміщень з житлового фонду.
- •3. Поняття та види житлового фонду.
- •4. Поняття житлово-комунального господарства.
- •У сфері економіки:
- •У сфері структурної перебудови та організаційних перетворень:
- •У сфері технічної політики:
- •1. Основні положення та державна політика у сфері надання житлово-комунальних послуг.
- •3. Види житлово-комунальних послуг та порядок їх надання.
- •4. Учасники договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
- •5. Порядок укладення договорів у сфері житлово-комунальних послуг.
- •6. Тарифоутворення та оплата житлово-комунальних послуг.
- •1. Поняття обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
- •Надання житла за рахунок держави у межах встановленої норми соціально незахищеним громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема:
- •Створення умов, за яких кожний громадянин вільно, на вибір, відповідно до своїх потреб і можливостей зміг би спорудити житло, придбати його у власність, взяти в оренду.
- •2. Умови взяття громадян на квартирний облік.
- •3. Порядок взяття громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, на квартирний облік.
- •4. Порядок надання жилих приміщень.
- •1. Договір найму жилого приміщення в будинках державного та громадського житлових фондів.
- •2. Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
- •3. Виселення наймачів із жилих приміщень у будинках державного та громадського житлових фондів.
- •4. Обмін жилих приміщень в будинках державного та громадського житлових фондів.
- •1. Порядок надання та користування жилою площею в гуртожитках.
- •2. Поняття службового жилого приміщення.
- •3. Порядок включення жилого приміщення до числа службових.
- •4. Порядок надання службових жилих приміщень.
- •5. Користування службовими жилими приміщеннями.
- •6. Виселення зі службових жилих приміщень.
- •1. Облік та умови прийому громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.
- •2. Створення житлово-будівельних кооперативів.
- •3. Порядок надання квартир в жбк.
- •1. Підстави набуття громадянами жилих приміщень у власність.
- •2. Приватизація житла.
- •3. Індивідуальне житлове будівництво.
- •4. Молодіжне будівництво.
- •5. Купівля-продаж житла.
- •Лекція 10. Обмежені речові права на житло.
- •1.Сервітутні права на житло.
- •2.Обмеженні речові права на житло.
- •3.Зміна власника житла обтяженого речовим правом.
- •Лекція 11. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку(осбб).
- •1.Визначення та основна мета створення осбб.
- •2. Створення об'єднання.
- •3. Членство в об'єднанні
- •4. Утримання житлового комплексу на балансі
- •5. Визначення часток обов'язкових платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна
- •1. Право на соціальне житло
- •2.Облік громадян, які мають право на отримання соціального житла.
- •3. Особливості взяття на соціальний квартирний облік громадян без визначеного місця проживання, які мають право на отримання соціального житла
- •5.Плата за житло у житловому фонді соціального призначення.
- •1. Плата за користування житлом.
- •2. Плата за комунальні послуги.
- •3. Житлові субсидії.
- •1. Порядок утримання житлового фонду.
- •2. Утримання багатоквартирних будинків.
- •3. Порядок вирішення житлових спорів.
- •2.Адміністративна відповідальність у галузі житлового права.
- •3.Цивільна відповідальність у галузі житлового права.
- •4.Дисціплінарна відповідальність у галузі житлового права.
- •5. Поняття та види житлових правопорушень.
- •Основні терміни та визначення.
- •Перелік використаних джерел.
2.Адміністративна відповідальність у галузі житлового права.
Найбільш поширеним видом юридичної відповідальності у галузі житлового права є адміністративна відповідальність, суть якої полягає у застосуванні уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку у сфері обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу житла, утримання житлового фонду тощо.
Таким чином, адміністративна відповідальність у галузі житлового права – це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні та протиправні діяння, що порушують встановлений порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу житла, утримання та експлуатації житлового фонду.
Особливість адміністративної відповідальності полягає в тому, що вона:
по-перше, є оперативним засобом впливу на правопорушників, оскільки застосовується в адміністративному (іноді – у судовому) і для її застосування не вимагається підрахунку збитків;
по-друге, дана відповідальність покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не є суспільно небезпечними і передбачені діючим законодавством.
Глава 11 Кодексу про адміністративні правопорушення України встановлює основні види адміністративних проступків у галузі житлових правовідносин. Зокрема, адміністративна відповідальність передбачається за:
порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (стаття 149);
порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями (стаття 150);
самоправне зайняття жилого приміщення (стаття 151);
порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів (стаття 152);
знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів (стаття 153);
порушення правил тримання собак і котів (стаття 154).
За суб’єктним складом житлові правопорушення, за вчинення яких настає адміністративна відповідальність, поділяються на три групи:
вчинені посадовими особами (статті 149, 152, 153 КУпАП);
вчинені посадовими особами та громадянами (стаття 150 КУпАП);
вчинені лише громадянами (статті 151, 154 КУпАП).
Основними адміністративно-правовими стягненнями, які передбачені чинним законодавством за порушення житлового законодавства є:
штраф (наприклад, ст.ст. 149-151 КУпАП);
попередження (наприклад, ст.ст. 152, ч. 1. ст. 154 КУпАП);
конфіскація (наприклад, ч. 2 ст. 154 КУпАП).
Найбільш розповсюдженим адміністративним стягненням за правопорушення у галузі житлових правовідносин є штраф. Особа, до якої було застосовано штраф, зазнає несприятливих наслідків у вигляді грошових стягнень. Правовою основою притягнення до адміністративної відповідальності є норми житлового і спеціального законодавства.
Попередження як вид адміністративного стягнення виноситься у письмовій формі. При накладенні на винну у порушенні особу такого адміністративного стягнення вона хоча і не зазнає істотних негативних наслідків, але є ставиться до відома про те, що у випадку повторного вчинення правопорушення вона буде піддана більш суворому покаранню. Отже, попередження за своєю значимістю виступає запобіжним заходом щодо повторності правопорушення.
Крім КУпАП, у законодавстві, що регулює ті чи інші житлові правовідносини, можуть передбачатись додаткові види адміністративних проступків, встановлюватись процедура притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
Так, наприклад, відповідно до Правил користування електричною енергією, проступками, за які може наступати адміністративна відповідальність є:
пошкодження розрахункових приладів обліку електроенергії (зірвана пломба, розбите скло тощо);
зміна схеми підєднання приладів обліку;
зупинка чи зміщення керуючих електричних годинників у схемах багатотарифного обліку;
улаштування прихованої електропроводки (в обхід електролічильника);
встановлення пристрою, що занижує показання електролічильника;
порушення умов монтажу.
При виявленні зазначених випадків розкрадання електроенергії електропостачальна організація повинна здійснити перерахунок за використану споживачем електроенергією за час з дня останньої перевірки, але такий, що не перебільшує терміну позовної давності.
При виявленні представником електропостачальної організації порушень, допущених споживачем при користуванні електроенергією, на місці оформлюється двосторонній протокол порушень у 2-х примірниках, один з яких передається споживачеві.
Протокол порушень вважається дійсним також у разі необґрунтованої відмови споживача його підписувати. При цьому складається акт про відмову підпису протоколу. На підставі протоколу порушень представник електропостачальної організації визначає кількість недорахованої електроенергії та виписує споживачу додатковий платіжний документ для сплати відповідно до чинного законодавства.
При несплаті додаткового платіжного документа у визначений термін електропостачальна організація безпосередньо або через електропередавальну організацію відключає споживача і подає до суду позов про стягнення зі споживача у примусовому порядку пред’явленої суми. У випадку необхідності електропостачальна організація передає матеріали до органів прокуратури.