2. Функції та завдання бібліотек.

Освіта є вагомим соціальним інститутом, покликаним готувати молоде покоління до життя. Сьогодні вузівська бібліотека є обов'язковим структурним підрозділом вищого закладу. Тому всі стратегічні освітньо-виховні завдання, які належить вирішити університету, трансформуються в завдання вузівської бібліотеки:

1. Якнайповніше сприяти реалізації державної політики в галузі освіти.

2. Інформаційно забезпечувати всі аспекти навчального процесу вузу в засвоєнні програмних та факультативних знань, самоосвіти користувачів.

3. Виховувати в студентів інформаційну культуру, постійне прагнення до пошуку інформації.

1. Добирати та каталогізувати інформаційні джерела.

2. Навчати студентів правилам користування бібліотекою.

3. Сприяти вихованню грамотної, морально досконалої особистості, з відчуттям громадянського обов'язку, відкритої для інтелектуального, духовного розвитку.

4. Формувати авторські програми читацького розвитку користувачів, виховувати думаючого, грамотного читача з високим рівнем бібліографічної культури.

5. Усебічно сприяти підвищенню фахової майстерності майбутніх педагогів, озброювати їх знаннями з сучасних освітніх та виховних технологій.

Бібліотека вищого навчального закладу забезпечує студентів, науково-педагогічних працівників та співробітників необхідною навчальною, науковою, методичною та художньою літературою.

Структура бібліотеки складається із декількох відділів:

• комплектування;

• книгозберігання;

• довідково-бібліографічний;

• сучасних бібліотечних технологій;

• обслуговування читачів.

У бібліотеці, як правило, працюють декілька читальних залів, абонементи навчальної, наукової та художньої літератури, комп'ютерний клас та бібліотечні пункти в гуртожитках.

Довідково-бібліографічний апарат складається з каталогів та систематичних і тематичних картотек.

Кожного року бібліотека передплачує періодичні видання.

Бібліотека гнучко реагує на потреби навчального процесу, фонди її постійно оновлюються.

Бібліотека – центр виховної роботи. Робота проводиться в тісному контакті з педагогічним колективом, громадськими організаціями вузу. Це усні журнали, тематичні вечори, зустрічі з письменниками, артистами, діячами культури.

Співпрацю вузівської науки й бібліотеки підсилюють Дні інформації та Дні кафедр, що проводяться з метою ознайомлення науково-педагогічного складу з новими виданнями, підручниками та посібниками.

На всіх пунктах видачі книг читачі обслуговуються за єдиним читацьким квитком, форма якого встановлена керівництвом бібліотеки та ВНЗ.

Новий етап розвитку бібліотеки – автоматизація бібліотечних процесів на основі комп'ютерної техніки.

3. Зовнішні комунікації як засіб формування іміджу бібліотеки навчального закладу.

Поняття «зовнішні комунікації» дедалі більше входить у практику рекламної діяльності більшості бібліотек навчальних закладів, що мож­на розглядати як вияв позитивних тенденцій і прагнення гармонії бібліотечної сфери із зовнішнім світом. При цьому передбачають, що це сприятиме формуванню позитивного іміджу комуніканта.

Формування іміджу як процес створення образу товару, послуги, комерційного чи політичного фігуранта є одним із функційних завдань реклами. Імідж як мультикультурний символ має багато значень у сучасній мові (образ, мотив, роль, амплуа, маска, типаж, мода, установка, фасад, репутація, лицедійство, прогнозоване очікування). Г. Почепцов у книжці «Як стають президентами. Виборчі технології XX ст.» пропонує розглядати імідж через формат комунікативної поведінки й зазначає, що це сприйняття нас іншими, найповніша картина, яку ми пропонуємо людям. Одним із перших аспектів, що підлягає поширенню з використанням системи зовнішніх комунікацій, є місія (політика) бібліотеки як соціально декларована мета. Бібліотекам варто не забувати, що позитивні й гармонійні зовнішні комунікації можуть бути наслідком лишень аналогічних внутрішніх комунікацій (ефективний кадровий менеджмент, робота в команді тощо). Ефективна зовнішня комунікація як засіб утвердження місії бібліотеки вимагає використання всього арсеналу засобів, накопичених практикою рекламної та РК-діяльності. Структура зовнішніх комунікацій бібліотеки як комуніканта та адресата включає такі елементи: код, повідомлення, контекст, контакт. Адресатами зовнішніх комунікацій можуть бути, користувачі, спонсори, партнери, влада, керівні й адміністративні органи, професійна спільнота, громадська думка. Залежно від того, хто є адресатом, здійснюються: кодування (вибір мови, термінів, стилю, сленгу, об­разів, зрозумілих адресатові); створення повідомлення (зміст якого має являти собою доцільно компактні й лаконічні тексти та промови); формування контексту, або підзмісту, де доцільна конкретизація та деталізація, наведення доказів і формулювання тверджень, цитування тощо, і нарешті, вибір способів контактування — особистих чи неособистих тощо.

Кожного разу, визначивши адресата, обравши код, створивши повідомлення, сформувавши контекст і забезпечивши контакт, отри­муємо нову комунікаційну систему. Але кожна новостворювана ко­мунікаційна система, хоч би якою вона була, у своєму становленні та функціюванні має пройти закономірні етапи.

Етап 1, що передбачає позиціювання бібліотеки, розроблення стратегій зовнішньої комунікації та започаткування зв'язків.

Етап 2, під час якого відбувається розвиток зовнішніх комунікацій, долаються труднощі, докладаються зу­силля для досягнення нових висот із виходом на нових адресатів.

Етап З, що можна назвати основним періодом повноцінної дії зовнішніх ко­мунікацій, коли найбільш повно та всеосяжно реалізується вибудована комунікаційна модель, що має відповідати поставленій меті.

Етап 4, який умовно можна назвати «старіння зв'язків». Це така стадія ко­мунікацій, під час якої зв'язки інтенсивно втрачають свої позиції та гар­монійність і надалі не можуть розглядатися як джерело розвитку.

Створюючи нову комунікаційну систему з метою формування пози­тивного, гармонійного та відповідного до місії бібліотеки іміджу, працівники ВНЗівської бібліотеки як комуніканти мають чітко визнача­ти й усвідомлювати: хто ми є і ким ми хочемо бути для абітурієнтів і їхніх батьків, студентів нашого ВНЗ та інших навчальних закладів; хто ми є і ким ми хочемо бути для професорів і викладачів, навчально-допоміжно­го персоналу, кураторів, вихователів, ректорату, деканатів; хто ми є і ким ми хочемо бути для спонсорів, ґрантодавців, партнерів, друзів; хто ми є і ким ми хочемо бути для колег з інших бібліотек та один для одного. Таким чином, ВНЗівська бібліотека може реалізовувати одночасно не одну, а декілька зовнішньокомунікаційних систем, спрямованих на різних адресатів. Але прагнучи гармонії та маючи на меті сформувати бажаний імідж, важливо не забувати, що в усіх зовнішніх зв'язках мають відчуватися єдність, узгодженість бібліотечної політики, взаємопов'язаність, раціональність як перевага поряд із емоційною окресленістю. Досягнення цього можливе лише за умови розгляду комунікацій як безперервного процесу та ставлення до них як до мистецтва. Адже бібліотеку можна порівняти з людиною. Кожного з нас можна розглядати з різних точок зору: як нас сприймають інші, як ми сприймаєте себе самі, як би ми хотіли, щоб нас сприймали. Чим більше узгод­жені між собою ці три картини, тим стабільнішим є імідж. З огляду на це розвиток комунікацій відбувається на основі постійного моніторингу сприйняття характеристик бібліотеки, їх «перевірки» в зіставленні з характеристиками, що закладаються в бажаний імідж, коригування форм комунікації чи формованого іміджу. При цьому важливо стежити за тим, щоб між усіма напрямами зовнішньої комунікації існувала внутрішня єдність. Гармонійні зовнішні комунікації розвиваються са­мостійно на основі попередньо створеної бази та наявних здобутків, відзначаються внутрішньою силою і спрямованістю на розвиток. У вис­новку можна зазначити, що зовнішні комунікації бібліотеки обов'язково мають бути позитивними. Гармонійні комунікації — запорука успішності бібліотеки, а успішність кожної бібліотеки формує корпора­тивний імідж і сприяє загальному розвитку галузі.