Підготовка спортивного свята у школі

Спортивно-художні вечори можуть присвячуватися різним подіям у житті колективу фізичної культури. Це може бути, наприклад, "Вечір спортивної слави", присвячений підбиттю підсумків фізкультурної і спортивної роботи школи за рік. Вечори можуть присвячуватися високим досягненням команди або окремих спортсменів школи, проводитися за типом спортивно-художніх КВК, "нумо, хлопці", "нумо, дівчата" тощо. У будь-яких випадках вони є ефек­тивною формою реалізації ідеї синтезу спорту і мистецтва, спробою об'єднати спортивні заходи з художніми.

Завдання вечора — заохочення фізкультурників і спортсменів школи, пропаганда їхніх досягнень і розумного способу життя та залучення до сис­тематичних занять фізичною культурою нових поколінь школярів.

Проведенню вечора передує велика підготовча робота організаційного комітету, очолюваного одним із керівників школи та вчителем фізкультури. У селах та селищах такі вечори рекомендуємо проводити спільно для школя­рів та дорослого населення. У такому випадку доцільно забезпечити представництво в оргкомітеті дорослих сельчан та залучити до його підго­товки всі організації і установи, що мають відношення до виховання і здоров'я людини (дитячі садочки, клуби, бібліотеки, лікарські заклади тощо). Ця під­готовча робота полягає, по-перше, в складанні програми і сценарію вечора, виготовленні запрошень; по-друге, підготовці призів, подарунків; по-третє, у доборі членів журі та суддівських бригад.

Радимо урочисто оформити місце проведення спортивно-художнього вечора. Це може бути сільський клуб, палац культури шефської організації, актовий чи спортивний зал школи та ін. За необхідності вечір може розпоча­тися в одному приміщенні, а продовжуватися в іншому. Оформлення місця повинно мати інформативний характер. Фотомонтажі, епіграми, дружні шаржі та плакати, вирізки з газет, кубки і вимпели розкажуть про успіхи та прогали­ни колективу в розвитку фізичної культури. Виставки творчих робіт (малюнки, різьба, вишивка, інкрустація та ін.) виявлять різноманітність захоплень учасників вечора. Викличуть інтерес також виставки юних філателістів, ко­лекціонерів значків, вимпелів, наклейок тощо. Усе оформлення вечора повинно відповідати завданням та ідеї вечора. Так, якщо вечір проводиться за типом "нумо, хлопці", то можна запросити військових. Якщо це КВК, то бажано запросити висококваліфікованого суддю і залучити його до роботи в журі. На вечорі спортивної слави кращим гостем буде відомий спортсмен або група спортсменів. У всіх випадках бажано, щоби це були люди, яких знають учасники вечора.

На таких вечорах варто уникати тривалих доповідей і виступів. Усю інформацію, яка має бути оголошена на вечорі, доцільно об'єднати зі слова­ми привітання і поздоровлення, рапортами і спеціальним наказом по школі, можна передбачити її в тексті ведучих вечора та в інтерв'ю.

На вечорах виділяється час для вручення значків і посвідчень спортсменам-розрядникам, грамот активістам тощо.

Спортивно-художні вечори — це не вистава, де є глядачі й виконавці. Кожен присутній повинен брати активну участь у конкурсах, іграх тощо.

Програмою вечора, крім іншого, можуть передбачатися виступи колекти­вів художньої самодіяльності та окремих виконавців, показові виступи класів і учнів, естафети і "веселі старти", жартівливі спортивні виступи та пародії, змагання сімейних команд. На такі вечори бажано запрошувати учнів інших шкіл та СПТУ.

Навчально – методична карта № 10

самостійного вивчення теми:

Енергозабезпечення рухової діяльності

Час: 2 год.

Основні питання теми:

1. Головне джерело енергії.

2. Ресинтез АТФ.

3. Аеробний механізм АТФ.

Література:

Основна:

Брикін Ю. „Гімнастика та методика викладання ”., підручник ., М.- ФіС.,1985.

Жалій А.П., Палига В.Д. „ Гімнастика ”., Вища школа., - К.,1975.

Додаткова:

Худ олій О.М. „ Основи методики викладання гімнастики ”., ОВС., Івано-

Франківськ., 2003.

Методичні рекомендації

Знати:

1. Головне джерело енергії

Вміти:

Ключові поняття теми

АТФ,АДФ, ресинтез, синтез.

Контроль!!!

Перевірка конспектів в зошитах.

Енергозабезпечення рухової діяльності

Основні питання теми:

1. Головне джерело енергії.

2. Ресинтез АТФ.

3. Аеробний механізм АТФ.

Енергозабезпечення рухової діяльності

Головним джерелом енергії для клітинних функцій є розпад АТФ на АДФ. Основний механізм утворення АТФ з АДФ — це біологічне окислення, яке являє собою окислювально-відновні ре­акції, що протікають в клітках організму, в результаті яких склад­ні органічні речовини окисляються при участі специфічних фер­ментів, що доставляються кров'ю.

Кінцеві продукти біологічного окислення — енергія, що виз­воляється в процесі біологічного окислення частково виділяєть­ся у виді тепла, основна ж частина іде на утворення молекул фосфорорганічних сполучень (АТФ). Таким чином, єдиним прямим джерелом енергії для мускуль­ного скорочення служить аденозінтрифосфат (АТФ). Для того щоб мускульні волокна могли підтримувати скільки-небудь тривале скорочення, необхідне постійне відновлення (ресинтез) АТФ з та­кою самою швидкістю, з якою він розщеплюється.

Ресинтез АТФ може здійснюватися трьома основними шляхами:

• креатин фосфатним;

• гліколітичним (анаеробне джерело);

• окислювальним (аеробне джерело).

В цих механізмах для ресинтезу АТФ використовуються різні енергетичні субстрати. Вони відрізняються за енергетичною єм­ністю, тобто за максимальною кількістю АТФ, і за енергетичною потужністю, тобто максимальною кількістю енергії, що виділяється за одиницю часу.

Креатинфосфатний механізм має найбільшу потужність, що приблизно в 3 рази перевищує максимальну потужність гліколітичного і в 4—10 раз окислювального механізмів ресинтезу АТФ. КрФ механізм грає вирішальну роль в енергозабезпеченні робіт граничної потужності. Запаси АТФ і КрФ в м'язах обмежені, єм­ність КрФ механізму невелика, робота з граничною потужністю може тривати на протязі 6—10 с.

Гліколітичний механізм забезпечує ресинтез АТФ і КрФ за ра­хунок анаеробного розщеплення вуглеводів і глюкози — з утво­ренням молочної кислоти (лактата). В якості одної з умов активі­зації гліколізу виступає зниження концентрації АТФ і підвищенні концентрації продуктів її розщеплення — АДФ і неорганічного фосфору. Це активізує ключові гліколитичні ферменти (фосфофруктокіназа, фосфорі лаза) і завдяки цьому посилюють гліколіз. По мірі накопичування лактата в процесі гліколізу активна реак­ція внутрішньої середи (рН) зміщується в кислу сторону, відбува­ється гальмування активності гліколітичних ферментів, що зни­жує швидкість гліколізу і зменшує кількість енергії (АТФ), що утворюється за одиницю часу. Тому ємність гліколітичного дже­рела лімітується головним чином не вмістом відповідних субстра­тів, а концентрацією лактата.

Частина лактата, що утворилася в процесі роботи, окислюється в м'язах, інша переходить в кров і надходить в клітки печінки, де використовується для синтезу глікогену. В свою чергу, глікоген розщепляється до глюкози, що переноситься в м'яз кров'ю і забезпечує ресинтез мускульного глікогену, що витратився під час мускульної діяльності.

Потужність гліколітичного механізму в 1,5 разу вище, ніж окислювального, а енергетична ємність в 2,5 разу більше, ніж креатин фосфатного.

Окислювальний механізм забезпечує ресинтез АТФ в умовах безперервного надходження кисню в мітохондрії мускульних клі­ток і використовує в якості субстратів окислення вуглеводи (глі­коген і глюкозу), жир або ліпіди (жирні кислоти) і частково білки (амінокислоти).

Співвідношення між окислювальними субстратами визнача­ється відносною потужністю аеробної роботи (в % від МСК — максимального споживання кисню). При виконанні легкої робо­ти на рівні 50 % від МСК з граничною тривалістю до декількох годин більша частина енергії для скорочення м'язів утвориться за рахунок окислення жиру (ліполіза). Під час більш важкої ро­боти (більш 60 % від МСК) значну частину енергопродукції за­безпечують вуглеводи. При роботах, близьких до МСК, більша частина енергопродукції йде за рахунок окислення вуглеводів.

Окислювальний механізм має найбільшу енергетичну ємність. При використанні вуглеводів його ємність визначається запасом глікогену в м язах і печінці, а також можливістю печінки утворю­вати глюкозу в процесі роботи не тільки за рахунок розщеплення глікогену (глікогеноліз), але і за рахунок утворення глюкози (глюконеогенез) з лактаті і інших речовин (амінокислот, пірувата, глі­церину), що попадають в печінку з кров'ю. Найбільшу енергетич­ну ємність з усіх мускульних джерел енергії має жир, що робить його придатним для виконання тривалої роботи відносно неве­ликої потужності при повному кисневому забезпеченні. Однак ву­глеводи мають серйозну перевагу перед жиром за кількістю АТФ, що утвориться, на одиницю кисню, що споживається. Особливо ефективно в цьому плані окислення мускульного глікогену, що має найбільшу енергетичну ефективність, удвічі більшу, ніж при окисленні жиру.

Аеробний механізм ресинтезу АТФ відрізняється найбільшою продуктивністю і економічністю. Так, при анаеробному гліколізу 1 молекула глюкози утворить 2 молекули АТФ, в той час як аероб­ний гліколіз дасть ЗО молекул АТФ.

При переході до аеробного окислення видаток мускульного глікогену зменшується і все більше використовується глюкоза, яка приноситься кров'ю. В зв'язку з тим, що вона утворюється з глі­когену печінки, він швидко витрачається і його вміст зменшуєть­ся. Починають окисляться джерела енергії не вуглеводної приро­ди (жирні кислоти, кетонові тіла). Відбувається мобілізація ліпі­дів з жирової тканини. В крові збільшується вміст як нейтрального жиру, так і продуктів його розщеплення — гліцерину і жирних ки­слот. Підвищується вироблення печінкою кетонових тіл і надхо­дження їх в кров. Вміст кетонових тіл в крові по мірі зниження в ній кількість молочної кислоти збільшується. М'язи інтенсивно заби­рають з крові і окисляють вільні жирні кислоти і кетонові тіла. Під­силення окислення ліпідів сприяє підвищенню економічності ви­трачання джерел енергії, бо вони володіють більшим запасом ене­ргії, ніж вуглеводи.

Для аеробного окислення необхідно гарне постачання організ­му киснем, що є кінцевим акцептором електронів і водневих ядер, що віднімаються від окислених речовин. Однак і при гарному по­стачанні киснем ресинтез АТФ може виявитися малоефективним із-за часткового роз лагодження дихання з фосфоритуванням. Справа в тому, що ферменти аеробного окислення, поєднаного з фосфоритуванням, зосереджені в мітохондріях і фіксовані в суворо певному порядку на мембранах гребнів. Так здійснюють­ся послідовний перенос електронів і протонів по дихальному лан­цюгу і поєднане з ним дихальне фосфорилювання

Навчально – методична карта № _11__

самостійного вивчення теми:

Методика розвитку швидкості

Час: 2 год.

Основні питання теми:

1. Поняття про швидкість.

2. Вікові, статеві і індивідуальні особливості розвитку швидкості.

3. Методику розвитку швидкості.

Література:

Основна:

Брикін Ю. „Гімнастика та методика викладання ”., підручник ., М.- ФіС.,1985.

Жалій А.П., Палига В.Д. „ Гімнастика ”., Вища школа., - К.,1975.

Додаткова:

Худ олій О.М. „ Основи методики викладання гімнастики ”., ОВС., Івано-

Франківськ., 2003.

Методичні рекомендації

Знати:

1. Визначення поняття - швидкість.

1. Методику розвитку швидкості.

2. Засоби розвитку швидкості.

Вміти:

1. Підбирати вправи для розвитку швидкості.

1. Укладати комплекс вправ для розвитку фізичних якостей.

Ключові поняття теми

Швидкість, методи для розвитку швидкості.

Контроль!!!

Оцінити комплекс вправ для розвитку швидкості.

Методика розвитку швидкості

Основні питання теми:

1. Поняття про швидкість.

2. Вікові, статеві і індивідуальні особливості розвитку

швидкості.

3. Методику розвитку швидкості.