Колове тренування для розвитку фізичних якостей.

Фізичні вправи відносяться до довільних рухів, в основі яких лежать рефлекторні механізми. І. М. Сєченов розглядав довільні рухи як завчені, свідомі і підпорядковані волі людини, виникаючі під впливом умов життя і виховання. І. П. Павлов указував, що довільність цих рухів обумовлюється сумарною діяльністю кори головного мозку. Без м'язових рухів неможлива практична діяльність людини і, значить, розвиток і вдосконалення його в процесі виховання.

Таким чином, дія фізичних вправ тісно пов'язана з діяльністю м'язів, органів чуття, внутрішніх органів, кори головного мозку.

У фізичному вихованні застосування кругового тренування дає можливість самостійно набувати знань, розвивати фізичні якості, удосконалювати окремі уміння і навики, дозволяє добитися високої працездатності організму.

Кругове тренування привчає учнів до самостійного мислення, розвитку фізичних здібностей, виробляє алгоритми рухових дій, близьких по своїй структурі до спортивної або виробничої діяльності. Дуже істотним є те, що вона дозволяє забезпечити індивідуалізацію навчання і виховання, ефективно використовувати час, що планується на фізичну підготовку.

В процесі впровадження кругового тренування викладач або тренер дає учням конкретну програму дій, контролює її виконання, проводить оцінку виконаної програми, при необхідності виправляє, уточнює окремі вправи або регламентує дії учнів. Учні у свою чергу отримують завдання, осмислюють його, виконують. Якість їх роботи оцінюється усно або письмово.

При проведенні кругового тренування повинні бути визначені спосіб і порядок передачі інформації від викладача до навчених і навпаки. Тут йдеться про створення прямого і зворотного зв'язку, вельми важливий компонент програмованого навчання.

Переробка учбового матеріалу по створенню моделі фізичної підготовки за допомогою кругового тренування буде успішною тоді, коли викладачеві або тренерові добре відомі рівень і ступінь фізичного розвитку і підготовленості учнів. Одне з найважливіших завдань викладача повинне полягати, з одного боку, в моделюванні спеціальних комплексів і виробленні алгоритмічного розпорядження для їх виконання, а з іншої — в умінні організувати самостійну діяльність учнів і управляти нею на уроках фізичного виховання.

У круговому тренуванні під алгоритмічним розпорядженням розуміється строге виконання конкретних вправ, певним чином підібраних і сконцентрованих в заданому тимчасовому інтервалі, таких, що забезпечують швидкий розвиток рухових якостей за відносно короткий проміжок часу. На уроках фізичного виховання використовуються вправи для розвитку молодого організму, зміцнення здоров'я вироблення професійно-прикладних навиків, необхідних в майбутній трудовій діяльності учнів.

Створення певної моделі фізичного розвитку рухових якостей для формування і вдосконалення конкретних навиків, які виховуються во взаємодії і єдності, підвищує стійкість організму до навантажень, розширює сферу рухових можливостей людини. Як правило, розвиток професійних прикладних навиків завжди обумовлений відповідним рівнем виховання фізичних якостей.

Прямий зв'язок призначений для передачі учневі закладеної в станційних картках-завданнях інформації об вправі і способі його виконання. Зворотний же зв'язок служить для отримання викладачем інформації про ступінь засвоєння учнем вправ, а також дії на нього внутрішнього і зовнішнього середовища во час кругового тренування.

При розробці різних моделей фізичної підготовки із застосуванням кругового тренування необхідно:

визначити кінцеву мету виховання фізичних якостей, їх розвиток на конкретному етапі навчання;

провести глибокий аналіз вправ, встановити зв'язок їх з учбово-тренувальним матеріалом, пам'ятаючи при цьому про позитивне і негативне перенесення окремих вправ для того або іншого навику або уміння;

комплекс вправ повинен вписуватися в певну частину уроку або тренування з урахуванням ступеня фізичної підготовленості групи;

визначити об'єм роботи і відпочинку на станціях при виконанні вправ з урахуванням вікових і статевих відмінностей;

строго дотримувати послідовність виконання вправ і переходу від однієї станції до іншої, а також інтервал між кругами при повторному проходженні комплексу;

створити станційні плакати, запрограмувавши в них текстову і образну графічну інформацію, і визначити спосіб їх розміщення і зберігання.

При оцінці значення програмованого навчання для фізичного виховання представляється дуже точною і глибокою думка академіка Б. У. Гнеденко: «У нас в країні термін «програмоване навчання» став символом прогресивних ідей і методів в педагогіці, символом раціонального оновлення традиційної системи навчання, символом пошуків кращих прийомів навчання і активного управління процесом засвоєння, а також вироблення прийомів мислення».

Суть програмування кругового тренування полягає в тому, що весь об'єм спеціально змодельованого комплексу підлягає нормованому виконанню в строго заданому тимчасовому інтервалі, певній послідовності, при поступовому збільшенні навантажень і обліку індивідуальних особливостей фізичного розвитку учнів. При цьому на всіх етапах кругового тренування зберігається прямий і зворотний зв'язок між викладачем і що вчаться, ведеться строгий контроль фізичного розвитку і стану здоров'я.

Фізичне виховання є багатогранним, тривалим процесом, органічно взаємозв'язаним з вихованням фізичних якостей, до яких перш за все відносять силу, швидкість, гнучкість, витривалість, спритність. Додатково розрізняють так звані комплексні якості: стрибучість, силову або швидкісну витривалість і ін. Практично жодна фізична якість не існує в «чистому» вигляді.

Необхідність переважного розвитку фізичних якостей в тісному зв'язку з формуванням рухових навиків доведена цілим поряд наукових досліджень. Силу вимірюють за показниками максимальної м'язової напруги. Її визначають як здатність людини долати опір або протидіяти йому за рахунок м'язової напруги.

Вводячи в комплекси кругового тренування вправи на силу, можна добитися її істотного приросту і збільшення за рахунок раціонального моделювання виконання роботи силового характеру.

В цьому відношенні показові результати річного експерименту, проведеного в двох групах ПТУ, що вчаться, м. Мінська у віці 17 років: експериментальною (30 чіл.) і контрольною (29 чіл.). Відмінність полягала в наступній: у експериментальній групі на початку основної частини уроку проводилося кругове тренування, з витратою 15 хвилин на її виконання, в контрольній — загальнорозвиваючі вправи з використанням фронтального методу. З'ясувалося, що в групі, де застосовувалося кругове тренування, значно підвищилася сила. У хлопців динамометрія правої кисті зросла з 359,66+18,13 Н до 441,98±17,15 Н, лівою, — з 320,46± ±10,09 Н до 367,50±9,02 Н. Станова сила збільшилася з 1190,70±49,49 Н до 1403,36±60,66 Н.

У дівчат динамометрія правої кисті зросла з 295,96 ±7,55 Н до 356,23±8,13 Н, лівою з 264,60±8,13 Н до 319,19±7,06 Н. Станова сила збільшилася з 773,71+29,30 Н до 961,38+ +30,48 Н. В середньому приріст її за навчальний рік склав на 16 % більше, ніж в контрольній групі при р<0,05.

Завдання по зміцненню м'язового апарату вирішуються шляхом розвитку здібностей до виконання зусиль в основних режимах роботи: динамічному, статичному, власне-силовому і швидкісний-силовому, а також за допомогою формування уміння правильно застосовувати силу в умовах виробничої діяльності в рамках вибраної професії.

Разом з розвитком силових якостей на станціях кругового тренування можна також запрограмувати розвиток витривалості, яка виробляється в єдності з вихованням працьовитості, готовності переносити значні фізичні навантаження. Розвиток витривалості і підтримка працездатності знаходиться в прямій залежності від високої загальнофізичної підготовленості; здібності нервової системи до стійкого розвитку процесів збудження; працездатності органів кровообігу і дихання; економічності протікання обмінних процесів; наявність в організмі прихованих енергетичних ресурсів, високих вольових зусиль, здатних протистояти наступаючому стомленню.

Не менш важлива якість — швидкість рухів — також може бути введено в модель і успішно удосконалюватися на станціях кругового тренування. Сучасне виробництво пред'являє високі вимоги до швидкості і деяких форм її прояву: швидкості рухової реакції, частоті рухів і ін. Як засоби розвитку швидкості на станціях кругового тренування використовуються вправи, що виконуються з максимальною швидкістю (їх зазвичай називають швидкісними вправами). Широко застосовується метод повторної вправи, суть якої полягає в прагненні тренованого перевищити на кожному подальшому занятті свою максимальну швидкість. Цьому підкоряються всі компоненти навантаження в швидкісних вправах, а саме: довжина дистанції, інтенсивність виконання, інтервали відпочинку, число повторень.

Моделювання розвитку спритності на станціях кругового тренування взаємозв'язане з вихованням швидкості і складається з розвитку здатності, по-перше, освоювати координаційно складні рухові дії, по-друге, перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог раптово змінної обстановки. Істотне значення при цьому має виборче вдосконалення здатності підтримувати рівновагу, раціонально чергувати напругу і розслаблення. Одним з основних шляхів виховання спритності на станціях кругового тренування є оволодіння новими різноманітними руховими навиками і уміннями. Це приводить до збільшення їх запасу і позитивно позначається на функціональних можливостях рухового аналізатора, що є важливою передумовою для оволодіння майбутньою професією.

При програмуванні комплексу вправ, направлених на розвиток фізичних якостей, важливо пам'ятати, що організм підлітка добре пристосовується до швидкісної напруги і значно гірше переносить навантаження, що вимагають прояву витривалості і сили. Для розвитку витривалості і сили в юнацькому віці добрих результатів можна чекати від чергування станцій кругового тренування, напрямі»! на розвиток силової витривалості зі станціями, що розвивають спритність, швидкість і гнучкість.

При цьому корисно знати, що для успішного розвитку швидкісний-силових якостей величина того, що вживаного обтяжило повинна бути не меншого 30—70 % (по даним А. А. Гужаловського) максимальних силових можливостей, що проявляються у вправах комплексу кругового тренування.

Підбираючи і складаючи комплекс фізичних вправ для кругового тренування, слід враховувати відмінності у функціональних можливостях організму дівчат і хлопців, які вже в підлітковому віці вельми очутимо і стають особливо істотними в юнацький період. Фізичні навантаження для дівчат повинні бути меншими як за об'ємом, так і по інтенсивності в порівнянні з навантаженнями, використовуваними на заняттях кругового тренування з хлопцями.

Навантаження для дівчат 17—18 років не повинні перевищувати навантажень, вживаних на станціях з хлопчиками-підлітками 14—15 років. Не менш важливою відмітною особливістю розвитку фізичних якостей у дівчат во час занять круговим тренуванням є поступове нарощування навантаження — кількість станцій, об'єм повторень вправ, інтенсивність їх виконання і т.п.

Таким чином, при правильному підході кругове тренування повинне бути направлене на розвиток організму, зміцнення органів і систем, а також підвищення їх функціональних можливостей.

СИЛА

Методи виховання сили в круговому тренуванні засновані на закономірностях, що діють при чергуванні роботи з тими, що обтяжили і відпочинку, а також на взаєминах між інтенсивністю і об'ємом навантаження. Існують три основні способи застосування вправ з тими, що обтяжили і опором амортизатора або еспандера: робота протягом тривалого проміжку часу з тими, що малими обтяжили або опорами; робота з тими, що малими обтяжили або опорами з граничною швидкістю; робота з тими, що обтяжили або опором околопредельної або граничної маси і опору.

Найбільш дієвим способом розвитку сили є робота з тими, що обтяжили околопредельної і граничної маси і опору. Займатися необхідно протягом короткого проміжку часу, оскільки організм учня не в змозі витримати максимальну напругу м'язів через відсутність в достатній кількості кисню, необхідного для перетворення енергії. «Після максимального зусилля для відновлення працездатності необхідний «повний інтервал» відпочинку протягом 3—5 хвилин».

При роботі з тими, що малими обтяжили і опором повністю тренуючу дію надають головним чином останні спроби, в яких нервова регуляція по своєму характеру близька до регуляції, що має місце при роботі з тими, що околопредельними обтяжили. На це необхідно звертати увагу, для того, щоб учні свідомо підходили до меж своїх можливостей старалися їх поступово расширяв. Розвиток сили з допомогою малі! обтяжили має свої переваги: легко здійснюється контроль за правильністю рухів і дихання виключається надмірне закріпачення м'язів і напруження, що особливо важливе в роботі з дівчатами і слабо підготовленими підлітками.

Для розвитку динамічної сили на станціях кругового тренування переважно застосовувати вправи з тими, що відносно невеликими обтяжили в середньому темпі і великою кількістю повторень.

Ефективність застосування силових вправ в круговому тренуванні значною мірою залежить від того, наскільки раціонально запрограмована і розподілена навантаження на кожному занятті, окремому циклі, а також від правильного вибору того, що обтяжило і сили опору амортизаторів або еспандерів. Комплекс вправ необхідно складати так, щоб поперемінно навантажувати всі головні м'язові групи. При цьому деякі з вправ повинні носити характер загальної дії, інші — цільовий, направлений на розвиток якої-небудь групи м'язів, а третьи—специальный, пов'язаний з певним програмним матеріалом.

Не слідує на заняттях по круговому тренуванню прагнути до виконання як можна більшого числа різноманітних вправ на силу. Вправи, що вимагають великої напруги, слід обов'язково чергувати з легкими вправами, що вимагають менших зусиль. Доцільно включати окремі вправи з тими, що невеликими обтяжили або пов'язані з подоланням власної маси тіла в домашні завдання.

Найбільший ефект від силових вправ досягається при виконанні вправи не більше 15—25 разів підряд на одній станції кругового тренування протягом 30 з. Якщо вправа виконується більша кількість разів, то воно розвиватиме не силу, а силову витривалість. Крім того, силові вправи слід застосовувати на початку або середині основної частини занять, коли вони виконуються на тлі оптимального стану центральної нервової системи, сприяючого освіті і вдосконаленню нервово-координаційних

взаємодій, які забезпечують зростання м'язової сили.

При створенні моделі, направленої на розвиток сили м'язових груп в процесі кругового тренування, необхідно приділяти особливу увагу спеціально підібраним вправам для локальної дії, поєднуючи їх з вправами загальної дії.

Для визначення якості розвитку сили при різному об'ємі кругового тренування на уроках фізичного виховання в ПТУ нами був проведений трирічний педагогічний експеримент, в якому брали участь три групи хлопців 15, 16 і 17 років.

Заняття проводилися згідно програмі фізичного виховання ПТУ. Во всіх трьох групах застосовувалося кругове тренування, але з різним відсотком її використання на уроках. Так, в групі № 9 був 50 % - ний об'єм її використання, в групі № 5— 30 % - ний, в групі № 19—20 % - ний. Виявилось, що 30—50 % - ний об'єм використання кругового тренування якісно покращує розвиток сили, а 20 % - ний виявився недостатнім і малоефективним.

Дихання при виконанні силових вправ має важливе значення і вимагає спеціального регулювання. В уникнення небажаних наслідків при виконанні силових вправ слід дотримувати основні правила: допускати напруження тільки при короткочасній максимальній напрузі; включати в станції кругового тренування вправи з граничною або близькою до них напругою в малому об'ємі; не робити максимальний вдих перед виконанням силових вправ, оскільки це посилює небажані зрушення в організмі при затримці дихання; бажано, щоб учні виконували вдих і видих в середині силової вправи, хоча це і незручно, оскільки важко дихання.

Працездатність при виконанні силових вправ може бути підвищена також за рахунок їх раціонального розподілу на станціях кругового тренування. У паузах використовують як пасивний, так і активний відпочинок. Як активний відпочинок застосовується ходьба, вправи на розтягання і розслаблення.

Регулярні тренування пристосовують організм до навантажень. Адаптація проходить швидше, якщо протягом певного часу порядок і послідовність вправ на станціях кругового тренування залишаються постійними. Тут доцільно повторювати підібраний комплекс силових вправ, варіюючи величину того, що обтяжило, кількість повторень вправи і число проходження кругів за урок. Проте тривале використання одного і того ж комплексу веде до того, що його виконання стає звичним і викликатиме малі адаптаційні зрушення. Тому рекомендується періодично міняти їх. Частота зміни комплексів кругового тренування для розвитку сили в різних умовах різна і може залежати від зміни програмного матеріалу, поставлених завдань фізичної підготовки і т.п. По рекомендаціях М. Шоліха, вони міняються один раз в 2—6 тижнів.

Кількість занять з силовою спрямованістю залежить від ряду чинників, і в першу чергу таких, як фізична підготовленість. Експериментально доведено, що триразові заняття в тиждень дають найбільший ефект. Ці рекомендації відносяться до силових вправ загальної дії, оскільки працездатність в найбільш могутніх м'язових групах відновлюється відносно поволі.