2) Страхування ризиків. Страхування - найбільш популярний і доступний метод управління ризиком.

Суть страхування полягає в передачі ризиків від їхнього носія (організації або фізичної особи) до страхової компанії. Особа, що передає ризик, називається страхувальником, а особа, що приймає ризик, - страховиком. Передача ризиків здійснюється за визначену плату, що називається страховим внеском або страховою премією.

Страхові компанії висувають тверді вимоги до тих ризиків, що вони можуть прийняти на себе в рамках договору страхування. Це зв'язано з тим, що вони прагнуть убезпечити себе від збитків і дістати прибуток. З усього набору ризиків, властивих діяльності конкретного підприємства, вони відбирають тільки ту їхню частину, що задовольняє наступним критеріям: випадковий і непередбачений характер подій; вимірність ризику; обмеженість утрат; відносно невелика імовірність настання страхового випадку.

За способом залучення в страхові відносини страхування підрозділяється на обов'язкове і добровільне.

Розрізняють також дві великі групи методів страхування: повне страхування, що покриває весь конкретний ризик, тобто максимально можливий збиток від обраного класу страхових подій, і часткове страхування, що обмежує відповідальність страховика, залишаючи частину ризику страхувальникові.

Переваги використання страхування як механізму управління ризиком зводяться до наступного:

• залучення страхового капіталу для компенсації збитків організації;

• зниження невизначеності у фінансовому плануванні діяльності організації;

• вивільнення коштів для більш ефективного використання;

• скорочення витрат на управління ризиком шляхом використання досвіду страхових експертів для оцінки і управління ризиком.

Страхування ризиків організації знижує невизначеність у плануванні фінансової діяльності. Підприємство заміняє невідомі йому витрати на компенсацію збитків у майбутньому визначеними витратами на сплату страхової премії. Відбувається це завдяки ефектові інтегрування окремих ризиків індивідуальних страхувальників у загальному масиві страхового фонду страховика. Відповідно до закону великих чисел невизначеність при цьому зменшується, що знаходить своє відображення й у розмірі страхової премії.

Зниження невизначеності у фінансовому плануванні дає істотну економічну вигоду - вивільнення коштів, що повинні були б резервуватися в ризиковому фонді для покриття непередбачених збитків, а при звертанні організації до страховиків можуть бути задіяні для одержання доходу при інвестуванні у виробництво.

Особливу роль грає і такий фактор, як скорочення витрат на управління ризиком. Для страхувальника дуже важливим є та обставина, що страхові компанії мають у своєму розпорядженні досвід і статистичні дані у відношенні різноманітних ризиків. Цей досвід знаходить своє відображення в страхових тарифах. Страховик, таким чином, виконує за страхувальника частину роботи зі збору статистичних даних про імовірності настання й очікувані утрати при настанні страхових подій, а страхувальник непрямим образом оплачує ці витрати, оскільки вони закладені в страхову премію.