2. Розробка установчих документів підприємства

Згідно із господарським кодексом України установчими документами субёєкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Установчий договір – це багатостороння угода організаційного та майнового характеру, яка передбачає взаємні обов’язки сторін на користь нової юридичної особи і в інтересах учасників договору, і є самостійним видом договору про створення господарського товариства (акціонерного, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повною відповідальністю і командитного).

Процедура укладання договору складається з трьох етапів:

I етап – підготовчий, на якому майбутні засновники проводять між собою попередні переговори і складають протокол про наміри створити юридичну особу.

II етап – розробка проекту установчого договору.

III етап – підписання установчого договору.

Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання всіма учасниками. Установчий договір має силу тільки з моменту реєстрації створеної на його основі юридичної особи.

Структура і зміст установчого договору:

1. Вступна частина: засновники-фізичні особи називають свої ПІБ, громадянство, адреси і паспортні дані, а юридичні особи – повне найменування, поштову адресу, розрахункові рахунки, а також прізвище та посаду особи, уповноваженої на підписання договору від імені даної організації.

2. Організаційно-правова форма: засновники визначають організаційно-правову форму створюваного обёєднання, дають йому найменування, встановлюють предмет та цілі діяльності.

3. Порядок спільної діяльності по створенню юридичної особи: визначається розподіл обов’язків по реєстрації об’єднання.

4. Порядок створення майна: визначаються умови і порядок передачі у власність юридичної особи частини майна засновників, вказується внесок до статутного фонду кожного засновника.

5. Розподіл прибутку між учасниками: визначаються основні напрямки використання прибутку об’єднання і розподіл його між засновниками.

6. Покриття збитків: вказується, яким чином засновники несуть відповідальність по обов’язках підприємства (залежить від організаційно-правової форми підприємства).

7. Права та обов’язки засновників по відносинах кожного з них між собою і до створюваної юридичної особи: серед основних прав засновників договір передбачає можливість кожного з них брати участь в управлінні підприємством, одержувати частку прибутку, одержувати будь-яку інформацію про стан справ й ін. Обов’язки учасників за договором передбачають: внесення вкладів у статутний капітал, сплата додаткових, надання необхідної і не розголошення конфіденційної інформації і т.і.

8. Управління діяльністю юридичної особи: уповноважених на керівництво справами товариства можна призначити в установчому договорі, або вибрати їх на загальних зборах засновників, протокол яких буде невід’ємною частиною договору. Інші учасники від ведення поточних справ відсторонюються.

9. Порядок та умови виходу засновників із складу об’єднання: встановлюється, що у випадку виходу із об’єднання його учасник може одержати свою частку прибутку від діяльності товариства. Йому також повертається вартість його внеску в статутний фонд і сплачується пропорційно розміру внеску вартість частини майна юридичної особи.

10. Умови та порядок приймання нових учасників у склад товариства: в договорі сторони можуть призначати собі спадкоємця або правонаступника, який без згоди інших партнерів буде мати право на вступ у товариство після виходу або смерті даного учасника.

11. Майнові санкції: у договорі встановлюються майнові санкції за порушення учасниками своїх зобов’язань.

12. Порядок врегулювання спорів: встановлюється порядок врегулювання спорів, які виникають між сторонами в процесі його виконання.

13. Порядок внесення змін: в договорі встановлюється порядок внесення змін і його розірвання, а також можливі правові наслідки, які наступають для самого товариства у кожному із таких випадків.

14. Строк дії договору: договір може визначати строк, на який створюється товариство.

15. Затвердження статуту: установчим договором затверджується статут товариства, якщо він необхідний для цього товариства.

Статут – це основний документ, на основі якого діє підприємство. Він затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу. У статуті визначаються: власник майна, найменування і місцезнаходження підприємства, предмет і ціль діяльності, органи управління і порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Структура Статуту підприємства:

1. Загальні положення. Предмет, цілі і задачі діяльності: в цьому розділі передбачається загальна характеристика підприємства і його місцезнаходження, відмічається, що воно є юридиною особою, може виступати від свого імені, має майнові права, несе самостійну відповідальність і т.і. Якщо передбачаються різні види діяльності, то їх необхідно повністю перерахувати, тому що діяльність, не зареєстрована у Статуті, буде визнана незаконною.

2. Майно підприємства: цей розділ передбачає, що майно підприємства становлять основні і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників, доходи від господарської діяльності, кредити банків, капітальні вклади, надходження від приватизації власності, безоплатні та благодійні внески, інші джерела не заборонені законодавством.

3. Органи управління: Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Найняття (обрання, призначення) керівника підприємства є правом власника майна. Вищим органом управління колективного підприємства є загальні збори власників майна, виконавчі функції здійснює правління, яке обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. В цьому розділі вказується порядок формування органів управління підприємством і їх повноваження.

4. Виробничо-господарська діяльність: передбачається, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход), порядок використання доходу визначає власник майна. Порядок розподілу і використання прибутку здійснюється радою або зборами трудового колективу. Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.

5. Регулювання трудових відносин та соціальних питань: передбачається, що виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором. У Статуті можуть передбачатися питання соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства. Сторони, що уклали колективний договір, не менше двох разів на рік звітують про його виконання на зборах трудового колективу.

6. Облік, звітність та контроль: передбачається, що підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства..

7. Реорганізація та ліквідація підприємств: передбачається, що ліквідація і реорганізація підприємства проводяться за рішенням власника майна, суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Претензії кредиторів до ліквідованого підприємтва задовольняються. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу видається йому у грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.