Контрольні запитання.

1. Який механізм фототропічного руху? Яке значення цей рух має у житті рослини?

2. Яким місцем сприймають світлові подразнення проростки злаків?

3. Назвіть рослини з сильною фототропічною реакцією.

4. Яку роль у фототропізмі відіграють фітогормони?

5. Чи однаковий заряд міститься на освітленій і темновій сторонах стебла?

Контрольні запитання до розділу «Ріст і розвиток рослин».

1. Що таке ріст?

2. Які типи росту рослин вам відомі?

3. Які тканини забезпечують ріст кореня і стебла в довжину і товщину?

4. Як впливає світло на ріст рослин?

5. Які рослини називають етіольованими?

6. Які природні фітогормони вам відомі?

7. Який механізм дії гетероауксину на процес росту?

8. Що таке гербіциди?

9. Що таке фотоперіодизм?

10. Охарактеризуйте рухи рослин.

11. Що таке тропізми?

12. Що таке настії?

13. Яка фізіологічна природа ростових рухів?

14. Яке значення фітогормонів в ростових рухах?

15. Що розуміють під станом спокою у рослин?

16. Які розрізняють фази періоду спокою у рослин?

17. Які етапи онтогенезу розрізняють у вищих рослин?

Список літератури

Векірчик К.М. Фізіологія рослин. Практикум. – К.: Вища шк., 1984. – 240 с.

Викторов Д.П. Практикум по физиологии растений. – Воронеж: Изд-во Воронеж. Ун-та, 1991. – 157 с.

Малый практикум по физиологии растений/Под ред. М.В.Гусева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. –192 с.

Практикум по физиологии растений/ Под ред. Н.Н.Третьякова. – М.: Колос, 1982. – 271 с.

Сказкин Ф.Д. и др. Летние практические занятия по физиологии растений. – М.: Учпедгиз, 1960. – 237 с.

Сказкин Ф.Д. и др. Практикум по физиологии растений. – М.:Сов.наука, 1958. – 338с.

Додаткова література

Либберт Э. Физиология растений. – М.: Мир, 1976.

Нобел П. Физиология растительной клетки. – М.: Мир, 1973

Прейвин П., Эверет Р., Айкхорн С. Современная ботаника. – М.: Мир, 1990. – Т. 1, 2.

Рубин Б.А. Курс физиологии растений. – М.: Высш. шк., 1976. – 575 с.

Робота. Визначення кількості хлорофілу за допомогою фотоелектроколориметру

Мета роботи. Навчитись визначати кількість хлорофілу за допомогою фотоелектроколориметру.

Матеріали, реактиви, обладнання. Листки зелених рослин, ступки, ножиці, штатив з пробірками, паперовий фільтр, воронки; етиловий спирт, розчин Гетрі; фотоелектроколориметр, кювети.

Хід роботи. Відважують 0,2 г середньої проби досліджуваних листків, подрібнюють і розтирають у фарфоровій ступці з 10 мл 95%-ного етилового спирту. Розтерту масу переносять на паперовий складчастий фільтр і фільтрують. Залишок у ступці і на фільтрі промивають невеликими порціями спирту до повного вилучення хлорофілу і визначають оптичну густину прозорого розчину на фотоелектроколориметрі.

За 15-20 хв до визначення перевіряють “електричний нуль” приладу. Для цього включають фотоелектроколориметр у мережу і прогрівають його протягом 15 хв з відкритою шторкою і нейтральним світлофільтром. Далі включають необхідний світлофільтр (для визначення хлорофілу- червоний).

Коли визначення проводять першим способом, то в правий світловий потік вміщують кювету з досліджуваним розчином, а в лівий- кювету з розчинником. Індекс лівого барабана встановлюють на нульову поділку шкали екстинції (100% на шкалі коефіцієнта світлопропускання). Обертанням колових фотометричних клинів стрілку гальванометра встановлюють на нуль при положенні перемикача гальванометра на малу чутливість- “1”, а потім на велику чутливість- “г”. Після підведення стрілки гальванометра до нуля треба перемкнути ручку чутливості з положення “2” в положення нуль. Потім у правий світловий потік замість кюветів з розчином вміщують кювети з розчинником. При цьому фотометрична рівновага знову порушується. Обертанням барабанів стрілку гальванометра знову встановлюють на нуль, спочатку при малій чутливості- “1”, а потім при великій-“г”. Величину екстинції відлічують на правому барабані. Вимірювання повторюють кілька разів і беруть середнє значення екстинції.

Концентрацію хлорофілу у витяжці, як правило, визначають за калібрувальним графіком. Для цього виготовляють серію стандартних розчинів хлорофілу зростаючої концентрації і для кожного з них знаходять оптичну густину. Потім відкладають на осі абсцис концентрації, а на осі ординат – відповідні дані оптичної густини і будують калібрувальний графік.

В навчальних лабораторіях за стандартний розчин беруть розчин Гетрі. Результати визначень оптичної густини витяжки хлорофілу порівнюють з калібрувальним графіком, знаходять концентрацію хлорофілу у витяжці.

Результати визначень записують у протоколах робіт за такою схемою:

Об`єкт	Наважка, г	Варіанти досліду	Об`єм витяжки, мл	Показник шкали барабанів	Концентрація хлорофілу, мг\мл