- •Організація практичних занять і методи роботи
- •Розділ I. Фізіологія рослинної клітини
- •Робота № 1. Визначення запасних поживних речовин за допомогою гістохімічних реакцій.
- •Контрольні запитання.
- •Робота № 3. Визначення дубильних речовин та алкалоїдів у рослинах.
- •Робота № 5. Виготовлення «штучної» клітини Траубе.
- •Робота № 6. Явища плазмолізу і деплазмолізу. Форми плазмолізу.
- •Робота № 7. Визначення осмотичного тиску клітинного соку плазмолітичним методом (за де-Фрізом).
- •Робота № 9. Визначення сисної сили.
- •Контрольні запитання до розділу «Фізіологія рослинної клітини».
- •Розділ II. Водний режим рослин.
- •Робота № 10. Поглинання води кореневою системою.
- •Робота № 11. Явище гутації.
- •Робота № 12. Визначення інтенсивності транспірації на торсійних терезах (за л.А.Івановим).
- •Робота № 13. Визначення транспірації верхньої і нижньої сторін листка за допомогою хлоркобальтового паперу (за Шталем).
- •Робота № 11. Дослідження стану продихів (за методом Молотковського-Полаччі).
- •Контрольні запитання до розділу «Водний режим рослин»
- •Розділ III. Фотосинтез.
- •Робота № 14. Методи виділення пластидних пігментів з листків.
- •Контрольні запитання.
- •Робота № 15. Розподіл пігментів за Краусом. Омилення хлорофілу лугом.
- •Робота № 16. Розподіл пігментів адсорбційним хроматографічним методом.
- •Робота № 17. Утворення феофітину і відновлення металоорганічного зв’язку.
- •Робота № 18. Спостереження за флуоресценцією хлорофілу.
- •Робота № 19. Утворення первинного крохмалю у фотосинтезуючому листку.
- •Контрольні запитання до розділу «Фотосинтез».
- •Розділ IV. Мінеральне живлення рослин.
- •Робота № 19. Мікрохімічний аналіз золи.
- •Робота № 20. Спрощений метод визначення нітратів у рослинах.
- •Контрольні запитання до розділу «Мінеральне живлення».
- •Розділ V. Дихання рослин.
- •Робота № 21. Визначення інтенсивності дихання рослин за кількістю виділеної вуглекислоти.
- •Контрольні запитання.
- •Робота № 22. Виявлення активності каталази в листках елодеї.
- •2Н2о2 каталаза 2н2о – о2.
- •Контрольні запитання.
- •Контрольні запитання до розділу «Дихання рослин».
- •Розділ VI. Ріст і розвиток рослин.
- •Робота № 23. Спостереження за геотропічною реакцією рослин.
- •Робота № 24. Виявлення зон росту у коренів і стебел методом позначок.
- •Контрольні запитання.
- •Робота № 25. Спостереження за фототропічною реакцією рослин.
- •Контрольні запитання.
- •Контрольні запитання до розділу «Ріст і розвиток рослин».
- •Список літератури
- •Робота. Визначення кількості хлорофілу за допомогою фотоелектроколориметру
- •Робота. Кислотний гідроліз крохмалю.
- •Хід роботи.
- •Робота.Вирощування рослин у водних культурах на повній живильній суміші і з виключенням окремих елементів
Робота № 17. Утворення феофітину і відновлення металоорганічного зв’язку.
Мета роботи. Одержати феофітин з витяжки хлорофілу за допомогою соляної кислоти, а також пересвідчитися, що зміна кольору екстракту залежить від наявності в молекулі металу.
Матеріали, реактиви, обладнання. Спиртовий екстракт пігментів, 20%-ний розчин соляної кислоти в крапельниці, ацетат цинку, ацетат міді, штатив з пробірками, пробіркотримачі, спиртівки.
Основні відомості. Хлорофіл характеризується лабільністю і легко взаємодіє з іншими речовинами. За хімічною природою хлорофіл – складний ефір дикарбонової кислоти хлорофіліна і двох спиртів – метанолу CH3OH і фітолу С20Н39ОН. Хлорофілін в свою чергу складається з порфіринового ядра, яке має чотири, сполучені між собою метиновими (=CH-) містками, пірольних кільця. В центрі порфіринового ядра знаходиться атом магнію, з’єднаний з атомами азоту пірольних кілець. Під дією кислот з молекули хлорофілу витісняється магній і утворюється бурого кольору феофітин. У природних умовах побуріння раніше сроку зелених рослин свідчить про утворення в клітинах феофітину під впливом тих або інших стресових умов (висока температура, проморожування тканин). Разом з тим ця сполука утворюється і в процесі фотосинтезу.
Хід роботи. В три пробірки наливають по 3 мл спиртового екстракту пі-гментів. В дві з них додають 2-3 краплі 20%-го розчину соляної кислоти і злегка збовтують. Під дією кислоти зелене забарвлення зникає і витяжка набуває оливково-бурого кольору – утворюється сполука, яка дістала назву феофітин.
Далі одну з пробірок з феофітином залишають як контроль, а в другу вносять трохи (на кінці скальпеля) ацетату цинку або ацетату міді і нагрівають на спиртівці до кипіння. При цьому оливково-буре забарвлення зникає і знову з’являється зелене в результаті відновлення металоорганічного зв’язку і утворення металозаміщеного хлорофілу.
В протоколах робіт зарисовують пробірки з феофітином і цинкпохідним (або мідьпохідним) хлорофілом та роблять висновки про те, що зелене забарвлення хлорофілу зумовлене наявністю в його молекулі металоорганічного зв’язку.
Контрольні запитання.
Чим зумовлене зелене забарвлення хлорофілу?
Що таке феофітин?
Як відновити зелене забарвлення витяжки після дії на неї соляної кислоти?
Робота № 18. Спостереження за флуоресценцією хлорофілу.
Мета роботи. Спостерігаючи за флуоресценцією, переконатися у фотохі-мічній активності хлорофілу; констатувати інтенсивну флуоресценцію розчинів пігментів і видиму відсутність її у живих листках.
Матеріали, реактиви, обладнання. Мікроскопи, предметні скельця, еле-ктрична лампа, пробірки, елодея, спиртова витяжка пігментів зеленого листка.
Основні відомості. Крім вибіркового поглинання світлової енергії, хлорофіл характеризується здатністю до флуоресценції. Випромінювання світлової енергії при переході фотозбудженої молекули хлорофілу з синглетного стану дістало назву флуоресценції. Вірогідність випромінювання поглинутої енергії у вигляді квантів флуоресценції залежить від хімічної структури речовини, фізичного стану, можливості міграції енергії в системі тощо. Спектри флуоресценції, як і спектри поглинання, є важливими фізичними параметрами, що характеризують хімічну природу і стан зелених пігментів. Для всіх пігментів, які належать до класу порфіринів, характерна інтенсивна флуоресценція в червоній ділянці спектра. Здатність хлорофілів інтенсивно флуоресціювати свідчить про їх високу фотохімічну активність.
Хід роботи. У пробірку наливають спиртову витяжку хлорофілу і розгля-дають її проти світла на рівні очей. Витяжка хлорофілу має смарагдово-зелений колір. Далі цю саму пробірку вміщують на темний папір біля електричної лампи і розглядають її з того боку, звідки падає світло. У відбитому світлі витяжка хлорофілу матиме вишнево-червоний колір. Флуоресценцію можна спостерігати і в живому листку. З цією метою беруть листок елодеї, вміщують на предметне скло і розглядають під мікроскопом (при цьому препарат освітлюють синьо-фіолетовими променями). Під дією синьо-фіолетових променів хлоропласти в полі зору мікроскопа починають світитися червоним світлом.
Контрольні запитання.
Що таке флуоресценція?
Про що свідчить наявність флуоресценції у хлорофілів?
Чому флуоресценція хлорофілу в живих листках не помітна?
