Робота № 21. Визначення інтенсивності дихання рослин за кількістю виділеної вуглекислоти.

Мета роботи. Оволодіти методом визначення інтенсивності дихання різних рослинних об’єктів за кількістю виділеної вуглекислоти.

Матеріали, реактиви, обладнання. Проросле і сухе насіння рослин (пшениці, гороху, квасолі та ін.), листки, квітки, бруньки різних видів рослин; розчин Ba(OH)₂, розчин H₂C₂O₄, фенолфталеїн; бюретки для титрування, терези, шматочки марлі; конічні колби на 250-300 мл з гумовими корками, в які вставлені металеві гачки.

Основні відомості. Інтенсивність дихання визначають кількістю вуг-лекислоти, що виділяється в процесі дихання одиницею маси рослини за одиницю часу.

Процес дихання супроводжується поглинанням кисню та виділенням вугле-кислого газу, отже інтенсивність дихання можна визначити або за кількістю пог-линутого кисню, або за кількістю виділеного при диханні вуглекислого газу.

Найкращими об’єктами для проведення цієї роботи є проросле і сухе насіння.

Для визначення інтенсивності дихання за кількістю виділеної вуглекислоти, в конічні колби розміщують наважку досліджуваного матеріалу в мішечку з марлі, підвішеному на гачку до пробки, та наливають певну кількість лугу. Вуглекислота, яка виділяється при диханні насіння, буде взаємодіяти з лугом за рівнянням:

Ва(ОН)₂ + СО₂ = ВаСО₃ + Н₂О.

В результаті цієї реакції, концентрація розчину зменшується. Надлишок розчину бариту титрують розчином H₂C₂O₄, в присутності індикатора фенолфталеїна, до зникнення червоного забарвлення.

2Ba(OH)₂ + H₂C₂O₄ = 2BaCO₃ + 2H₂0.

Порівнюючи одержані величини в досліджуваній та контрольній колбах, ви-значають інтенсивність дихання, яка пропорційна кількості вуглекислоти.

Хід роботи. Готують баритову воду (7 г Ba(OH)₂ на 1 л гарячої кип’яченої води) і розчин щавелевої кислоти (2,8636 г H₂C₂O₄ на 1 л дистильованої води).

Беруть наважку (5-10 г) пророслого насіння у марлевому мішечку і закріплюють його на гачку корка (мішечок повинен легко проходити крізь горло колби і не торкатись розчинів). Коли все підготовлено, у колби швидко наливають по 25 мл баритової води, додають 2-3 краплини фенолфталеїну і щільно закривають колби гумовими корками. У контрольну колбу наливають таку саму кількість бариту і фенолфталеїну, але насіння в неї не опускають. Періодично колби слід обережно збовтувати (барит при цьому не повинен торкатись мішечка з насінням), щоб порушити плівку BaCO₃ на поверхні бариту для повнішого поглинання вуглекислоти. Вміст контрольної колби титрують щавелевою кислотою.

Через 15-20 хв. мішечки з насінням швидко виймають і титрують щавелевою кислотою до повного зникнення рожевого відтінку.

Різниця в мл H₂C₂O₄ є кількість мг виділеної вуглекислоти для досліду з на-важкою насіння. Зробивши розрахунок на 100 г наважки 1 год. інтенсивність дихання визначають за формулою:

_{X =} (a – b )10060 ,

Ht

де х – інтенсивність дихання насіння, мг СО₂ на 100 г за 1 год.

а – кількість розчину H₂C₂O₄, затраченого на титрування контролю, мл,

в – кількість розчину H₂C₂O₄, затраченого на титрування досліду, мл,

H – наважка, г,

t – тривалість досліду, год,

100 – коефіцієнт перерахунку мг в г,

60 – коефіцієнт перерахунку хв. в год.

Результати досліду записують у таблицю

:

		Кількість	Тривалість	Кількість Н2С2О4, затраченого на титрування, мл		Інтенсивність дихан-ня, мг CO2 на 100 г. сирої маси
Об’єкт	Наважка,г	Ba(OH)2, мл	досліду,год.	контроль	дослід		наважки за год.

Зробіть висновки, співставивши інтенсивність дихання різних об’єктів.