Розділ V. Дихання рослин.

Дихання рослин і пов’язане з ним окислювальне розщеплення вуглеводів – найважливіше джерело енергії, яка так потрібна для найрізноманітніших синте-тичних реакцій в організмі, для росту й розвитку, а також для обміну речовин. Проте дихання є не тільки джерелом енергії. При окислювальних реакціях утворюються численні проміжні продукти, які відіграють важливу роль у процесах синтезу в організмі та інших обмінних процесах.

Баланс хімічних перетворень, що відбуваються під час аеробного дихання, можна записати таким рівнянням:

C₆H₁₂O₆ + 6O₂  6H₂O + 6CO₂ + 2881,2 кДж.

Повне окислення в процесі дихання однієї грам-молекули гексози супрово-джується виділенням 2881,2 кДж енергії. Наведене рівняння аеробного дихання рослин характеризує лише баланс речовин у процесі дихання. Це рівняння не дає ніякого уявлення про ті численні проміжні ферментативні реакції, що відбуваються в процесі дихання. Якщо процес аеробного дихання рослинного організму відбувається у точній відповідності з наведеним вище рівнянням, то відношення об’ємів виділеної вуглекислоти до об’єму поглинутого кисню, яке називають дихальним коефіцієнтом

( CO₂), дорівнює 1:

^O2 VC_{2 = 1}

^VO2

Проте часто показник дихального коефіцієнта може суттєво відхилятись від цієї величини. Наприклад, якщо одночасно з аеробним диханням відбуваються процеси, що супроводжуються поглинанням додаткової кількості кисню, то дихальний коефіцієнт буде меншим за 1. Такі випадки мають місце при достиганні плодів, коли значна кількість кисню використовується на утворення в плодах органічних кислот. Подібну закономірність можна спостерігати під час проростання насіння олійних культур. Це відбувається внаслідок того, що процес проростання такого насіння супроводжується окисленням досить бідних на кисень жирних кислот і перетворенням жирів на цукри, що відбувається з використанням значної кількості кисню.

Дихальний коефіцієнт більший за 1 спостерігається в тих випадках, коли ро-слинний організм виділяє значну кількість вуглекислого газу, поглинаючи при цьому незначну кількість кисню. Таку закономірність можна спостерігати на ранніх етапах проростання насіння деяких рослин, щільна оболонка якого має погану проникність для кисню.

Високий дихальний коефіцієнт спостерігається також і при диханні дріжджів, у яких одночасно з кисневим диханням відбувається спиртове бродіння, а також при окисленні органічних кислот, які мають у своєму складі кисню більше, ніж моносахариди.

Наведене рівняння аеробного дихання рослин свідчить про те, що дихання супроводжується такими явищами:

• зменшення маси даного рослинного організму внаслідок використання гексоз;

• зміною складу атмосфери за рахунок поглинання кисню та виділення вуглекислоти;

• виділенням вологи;

• виділенням тепла.

Загальним показником швидкості окислення субстратів є інтенсивність дихання, про яке можна робити висновок за кількістю кисню, що поглинається, або вуглекислоти, що виділяється рослинними організмами. Різні тканини рослин різко відрізняються між собою за інтенсивністю дихання. Слабкий рівень процесу дихання спостерігається у сухого насіння, а найінтенсивніше дихають листки, а також квіти, стиглі плоди та овочі.

Проте інтенсивність дихання рослин або окремих рослинних тканин та органів залежить від цілого ряду факторів. Одним з найважливіших є вміст вологи в даному об’єкті. Якщо вологість насіння буде вищою за «критичну», то це може привести до різкого підвищення інтенсивності дихання насіння, що супроводжується самонагріванням і втратою його товарної якості.

Другим важливим фактором, від якого залежить інтенсивність дихання в ро-слинних тканинах, є температура. При підвищенні температури інтенсивність ди-хання зростає. В певному інтервалі температур інтенсивність дихання зростає відповідно до правила Вант-Гоффа. Проте, при дальшому підвищенні температури спостерігається порушення нормальної будови та функціонування протопласту, що проявляється в коагуляції білка, інактивації ферментів та поступовому відмиранні організму або його органів.

Крім вологості та температури на інтенсивність дихання рослин і рослинних тканин суттєво впливає їх аерація, а також вміст в повітрі кисню та вуглекислого газу. Всі ці показники можна використати для характеристики фізіологічних властивостей і стану рослин.