Навчальний елемент 4.6 Дитяча проституція - форма соціальної дезадаптації неповнолітніх

1. Проблема проституції та сексуальної експлуатації дітей.

2. Особливості дитячої проституції, її типологія.

3. Причини й наслідки дитячої проституції.

4. Фактори, що стримують розвиток дитячої проституції.

Ключові поняття: проституція, дитяча проституція, комерційна сексуальна експлуатація дітей, сексуальне насилля, категорії проституток.

Зміст навчального елемента 4.6 Проблема проституції та сексуальної експлуатації дітей

Проституція (від лат. – безчестя, осквернення) – одна з різновидностей моральної деморалізації, надання платних сексуальних послуг. У зв’язку з тим, що проституція здійснюється добровільно, її інколи кваліфікують ще як злочин без жертви, але проти себе.

Проблема проституції існує з найдавніших часів. Багато істориків сходяться на тому, що першим організатором і професійним сутенером був Солон (між 640 і 635 - біля 559 до н.е.), який купував жінок і пропонував їх „у загальне користування, готових до послуг за внесення одного обола”.

Найдавніше визначення проституції знаходимо у творах стародавніх мудреців і поетів, які визначають її найголовніші ознаки: віддача себе багатьом непостійним особам („у загальне користування”), повна байдужість до особистості чоловіка, який бажає вступити у статеві відносини („готовність до послуг”), віддача себе за винагороду („за один обол”). Та й саме слово „повія”, яке зазвичай приписують римлянам, зустрічається вже в згаданому повідомленні про перший організований Солоном публічний будинок, причому повії позначаються в цьому звіті як існуючі в борделі для продажу (prostasai). Римське слово „prostare” - продаватися привселюдно, проституюватися - так само, як і іменник „prostibulum” - утворилося зі слів „продажна дівка”, „повія”.

У слов’янських країнах, де на життя людей справляла великий вплив християнська релігія, суворо засуджувалося перелюбство.

Секс за гроші давно і широко відомий як найдавніша професія. Протягом багатьох століть це заняття приносило прибуток, і нерідко приводило самих повій до вершин влади. За „легку” працю вони платили важкими хворобами, раннім старінням і, нерідко, бездітністю. На сьогодні проституція усе ще заборонена в багатьох країнах світу. За різними даними, тільки в США нараховується від 2 до 5 мільйонів повій.

В історії людства приймалися нечисленні закони, які обмежували масштаби проституції, але під тиском традицій вони не мали великого значення. Досі дискутується питання про легалізацію проституції.

Однак варто наголосити на відмінностях проблеми дорослої та дитячої проституції. Попри неоднозначні ставлення до першої, на будь-якому історичному етапі розвитку людства друга оцінювалася вкрай негативно.

За сьогоднішніх умов – лібералізація статевої моралі, послаблення соціального і правового контролю з боку держави, падіння престижу інституту сім’ї і материнства – дитяча проституція набула ще більших масштабів, ніж будь-коли в історії.

Проблема дитячої проституції тісно пов’язана з проблемою сексуального насилля і сексуальної експлуатації неповнолітніх, що є порушенням прав дитини, визначених Конвенцією ООН: “держави-учасниці зобов’язуються захищати дітей від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуального насилля”.

Комерційна сексуальна експлуатація дітей охоплює сексуальне насилля або експлуатацію дорослою людиною дитини та оплату грошима або натурою дитині або третій особі [75, с.72]. Дитина розглядається як предмет сексу та предмет торгівлі. Комерційна сексуальна експлуатація дітей - форма примусу та насилля над дітьми та прирівнюється до примусової праці та сучасних форм рабства. До форм сексуальної експлуатації належать торгівля дітьми за кордон та в межах країни, робота в проституції всередині країни та використання у порнографії [75, с.72].

Не поодинокими сьогодні є випадки, коли дівчата, ще навчаючись у школі, вибирають „легкий” і „швидкий” заробіток через залучення до секс-бізнесу чи порнографії. Водночас, поширенню дитячої проституції „сприяє” чисельне зростання бездоглядних і безпритульних дітей, які з радістю знімаються у порно, бо їх за це годують, миють, іноді платять гроші; продають своїх друзів для розпусти, бо це дає вигоду й піднімає їх імідж [75, с.73].

Новим явищем у дитячій проституції стала робота хлопчиків у цьому бізнесі. Якщо раніше хлопчиків підліткового віку можна було замовити тільки через сутенерів у гей-клубах, то тепер вони самі стоять на трасах, біля метро та громадських туалетів, пропонуючи себе за мізерні гроші. Доля гомосексуальної проституції серед підлітків росте і це не завжди пов’язано з клієнтами-педофілами. Просто дорослим гомосексуалістам важко знайти собі дорослого партнера, та й послуги дітей дешевші й проблем з ними менше.

Для полегшення скоєння з дитиною дій сексуального характеру або залучення її до порнографічних матеріалів дорослі нерідко пригощають дітей спиртними напоями, наркотичними або психотропними речовинами.

За оцінкою міжнародного співтовариства комерційна сексуальна експлуатація дітей є найбільш ганебним злочином нашого часу.