Стадії розвитку підліткової наркоманії

І стадія. Наркотичній залежності передує адиктивна поведінка - зловживання однією або кількома психоактивними речовинами, які змінюють і впливають на психічний стан, включаючи алкоголь і куріння, до того, як сформувалася фізична залежність від них. Адиктивна поведінка розвивається двома шляхами:

1. полісубстантна поведінка, в якій виділяють такі етапи:

• перші спроби вживання наркотику, як правило, у групі;

• вживання різних наркотиків з метою пошуку найбільш підходящого;

• вибір підходящого наркотику;

• групова залежність, потреба вживання наркотику в компанії, але поза групою потяг відсутній.

2. моносубстантна поведінка:

• випадковість вживання психоактивної речовини;

• епізодичність вживання;

• зловживання;

• групова залежність.

За даними наркологів, 46,3 % усіх обстежених підлітків проходили цей стан. Підлітки намагаються перепробувати всі наркотики. Вживання наркотичної речовини виступає для них як компонент приємного проведення часу. Фізичне та психічне узалежнення відсутнє, існує тільки ситуаційна групова залежність, це певний стандарт групової поведінки.

Перевага на цій стадії надається нешкідливим, “легким” наркотикам. Починають з коноплі, гашишу, ефедрону. Підлітки діляться своїми відчуттями від дії наркотичної речовини.

Період наркотизації на першій стадії триває 2-3 дні. У цей період хворі не їдять, не п’ють, не можуть спати, втрачають у вазі. У них проявляється групова залежність (шукають групу, компанію).

ІІ стадія. На цій стадії збільшується кількість прийомів наркотиків у 5-6 разів, на добу можуть 50-60 разів нозально, внутрівенно 2 рази.

При тривалому вживанні ця доза не дає ефекту. Тому наркомани ділять наркотики на ¼ дози і вводять його через 10 хвилин 8 разів на добу.

Періодичність вживання стає чіткою. Протягом 3-6 днів приймають наркотики через кожні 3-4 години, потім – перерва 2-5 днів. Але перерви між періодами наркотизації дуже малі, сам період збільшується до 10-15 днів.

Якщо період наркотизації (його ще називають толерантність) затягується, зростає фізичне й психічне виснаження організму, коли замість ейфорії наступає страх, збудженість і підозрілість. Через 8-9 місяців регулярного вживання наркотиків виникають психози. З’являється тривожність, усі звуки сприймаються дуже боляче, виникають зорові галюцинації. В усьому наркоман вбачає загрозу для себе. Часто бувають невмотивовані агресії.

Якщо не ввести наркотик і раптово обірвати його вживання, наступає абстинентний синдром (позбавлення). Основне прагнення – швидше отримати наркотик. Усі інші бажання не мають значення. Абстинентний синдром з’являється через 8-10 годин після вживання наркотику. Психічний стан важкий, але фізичний - ще гірший: слиновиділення, нежить, “гусяча шкіра”, прискорене серцебиття. На другу добу з’являється озноб, приступи жару, пітливість, болі в м’язах, ломкість у суглобах. Хворий хаотично рухається, маячить. На третю добу – розлади роботи шлункового та кишкового тракту, судоми, гострий живіт, психоз, неконтрольоване сечо- і каловиділення. Повністю зникає захисний рефлекс організму на передозування. Відбувається активна інтоксикація організму, раннє старіння. Людина не може працювати, все підпорядковується пошукам наркотику.

Якщо при появі синдрому абстиненції хворі не можуть вживати наркотики, щоб не було передозування, вони використовують снодійні засоби і транквілізатори, які ще більше ускладнюють їх стан, оскільки виникає полінаркоманія (наркотик+снодійне)

ІІІ стадія. Яскраво виражена моральна й соціальна деградація людини. Стійкість до наркотиків падає, стан ейфорії повністю відсутній. Періоди наркотизації наявні, але перерва між ними скорочується, дози зменшуються для того, щоб вводити частіше. Змінюється і стан сп’яніння. Психічного і фізичного збудження немає, виникає роздратованість, злобність, психічна напруження. Без наркотику людина вже не може жити. Вживати наркотик необхідно для того, щоб не виникла абстиненція. “Кайфу” уже немає, а стан організму все більше погіршується. Наркоман втрачає друзів, стає егоїстичним, злобним, роздратованим, підозрілим.

Уже на другому році вживання наркотиків втрачаються морально-етичні норми співжиття: крадіжки в рідних та близьких, обман, недотримання елементарної особистої гігієни. Будь-які рани не заживають, руки і ноги – синього забарвлення, холодні; постійно прискорений пульс. Найменше фізичне навантаження викликає прискорене серцебиття і задуху.

Більшість із наркоманів не доживають до ІІІ-ї стадії. Вони помирають від передозування або від зараження крові. Гинуть під час бійок, вчинення злочинів, а також у тюрмі.

З наркоманією ніколи не пізно боротися і не пізно лікуватися від неї. На жаль, вилікувати наркомана не можна, його потрібно перевиховати. Багаторічна практика показала, що одними медикаментами, навіть найсучаснішими, справитися з наркоманією майже неможливо. Оскільки це не звичайна хвороба, а стан, який змінює всю особистість цілком. Тому тут потрібний комплексний підхід: медичне лікування у поєднанні з виховними заходами.