
- •Навчальний елемент 1.4 Соціалізація як соціально-педагогічне явище
- •Зміст навчального елемента 1.4 Поняття соціалізації. Основні концепції соціалізації особистості
- •Основні концепції соціалізації особистості
- •Особливості, види й механізми соціалізації особистості
- •Сфери, стадії, фази та інститути соціалізації особистості
- •Фактори соціалізації особистості
- •Несприятливі умови соціалізації
- •Навчальний елемент 2.1 Сім′я - провідний компонент системи соціального формування особистості
- •Зміст Навчального елемента 2.1 Місце та роль сім′ї у соціалізації особистості
- •Основні функції сім′ї
- •Соціальний статус сім’ї
- •Структура соціальної адаптації сім′ї
- •Типологія сімей у психолого-педагогічній та соціологічній літературі висвітлені різноманітні підходи до типології сімей, побудовані на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо.
- •Спроба комплексної багатогранної типології сімей зроблена о.Безпалько, яка виділяє види сімей на основі таких класифікаційних ознак:
- •Проблеми сучасної сім′ї. Типові помилки сімейного виховання
- •Навчальний елемент 2.2 Зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності з сім′єю
- •Зміст навчального елемента 2.2 Зміст соціально-педагогічної допомоги сім′ї, її складові
- •Соціально-педагогічна допомога сім’ї
- •Форми та методи взаємодії педагога з сім′єю
- •Соціально-педагогічні служби сім’ї, їх функції та напрями діяльності
- •Дитяча безпритульність і бездоглядність як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 2.6 Проблема дитячої бездоглядності й безпритульності в Україні. Класифікація неповнолітніх безпритульних
- •Класифікація неповнолітніх безпритульних
- •Система державних заходів з профілактики дитячої бездоглядності й безпритульності в Україні
- •Притулок для неповнолітніх - державний заклад соціального захисту безпритульних
- •Основні напрями й форми роботи педагога в притулку для неповнолітніх
- •Проте, на думку деяких вчених, повернення дитини в сім’ю або до інтернату часто ускладнюють такі обставини:
- •Школа – пріоритетна сфера Соціально-педагогічної роботи
- •Зміст навчального елемента 3.1 Соціальні завдання школи в сучасних умовах
- •Соціально-педагогічна робота в структурі психологічної служби школи
- •Зміст діяльності педагога навчального закладу
- •Соціально-педагогічний комплекс
- •Соціально-педагогічний аспект проблеми обдарованості
- •Зміст навчального елемента 3.2 Поняття обдарованості, її класифікація
- •Характерні особливості обдарованих дітей
- •Діагностика обдарованості
- •Розвиток обдарованості. Навчально-виховні заклади для обдарованих дітей
- •Соціально-педагогічний захист обдарованості
- •Навчальний елемент 3.3 Соціально-педагогічна підтримка дітей з соціальними та фізичними вадами
- •Зміст навчального елемента 3.3 Предмет і завдання віктимології
- •Поняття інвалідності, її причини та види
- •Класифікація дітей і молоді з особливими потребами
- •Основні напрями соціальної реабілітації дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями
- •Типи навчально-виховних закладів для дітей і молоді з обмеженими функціональними можливостями
- •Соціально-педагогічна робота з дітьми з особливими потребами та сім’ями, в яких вони виховуються
- •Форми роботи педагога з дітьми-інвалідами
- •Діяльність Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо соціальної підтримки осіб з особливими потребами
- •Особливості соціально-педагогічної діяльності з молоддю
- •Зміст навчального елемента 3.4 Молодь як особлива соціально-демографічна група
- •Структура і зміст діяльності соціальних служб для молоді
- •Девіації як соціально-педагогічна проблема
- •Підходи до класифікації девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки дітей та молоді, їх характеристика
- •Навчальний елемент 4.2 Соціально-педагогічна діяльність з дітьми девіантної поведінки
- •Зміст навчального елемента 4.2 Зміст і специфіка попереджувальної діяльності педагога
- •Профілактична робота педагога з дітьми девіантної поведінки
- •Реабілітаційні соціально-педагогічні технології роботи з девіантними дітьми
- •Навчальний елемент 4.3 Дитячий алкоголізм як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 4.3 Проблема алкоголізму. Особливості дитячого алкоголізму
- •Причини й наслідки дитячого алкоголізму. Вікові періоди розвитку дитячого алкоголізму
- •Рівні спиртної залежності в дітей
- •Структура соціально-педагогічної діяльності з дітьми, схильними до вживання спиртного
- •Зміст соціально-педагогічної допомоги дітям, схильним до алкоголізму, на різних вікових етапах їх розвитку
- •Особливості соціально-педагогічної діяльності з різними віковими категоріями дітей, схильними до вживання спиртного
- •Наркоманія як форма вияву девіантної поведінки
- •Зміст навчального елемента 4.4 Проблема наркоманії. Класифікація і типи наркотиків
- •Особливості підліткової наркоманії
- •Причини й наслідки дитячої наркоманії
- •Стадії розвитку підліткової наркоманії
- •Заходи із запобігання підлітковій наркоманії
- •Навчальний елемент 4.5 Злочинність неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 4.5 Проблема злочинності неповнолітніх, її причини. Нормативно-законодавча база в роботі з неповнолітніми правопорушниками
- •Типологія груп неповнолітніх правопорушників
- •Стихійні групи неповнолітніх правопорушників
- •Система спеціальних навчально-виховних закладів для неповнолітніх правопорушників
- •Соціальні і психолого-педагогічні особливості неповнолітнього підсудного
- •Структура та зміст індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками
- •Структура індивідуально-профілактичної програми роботи з неповнолітніми правопорушниками
- •Рівні виховно-профілактичного впливу на особистість неповнолітнього правопорушника
- •Корекція і реабілітація протиправної поведінки неповнолітніх
- •Навчальний елемент 4.6 Дитяча проституція - форма соціальної дезадаптації неповнолітніх
- •Зміст навчального елемента 4.6 Проблема проституції та сексуальної експлуатації дітей
- •Особливості дитячої проституції. Типологія проституції
- •Причини й наслідки дитячої проституції
- •Фактори, що стримують розвиток дитячої проституції
Типологія груп неповнолітніх правопорушників
Досліджуючи проблему делінквентної поведінки дітей і підлітків, вчені відстежили пряму залежність між асоціальною поведінкою неповнолітніх та їх участю у неформальних асоціально-кримінальних групах. І.Башкатов стверджує, що перебуваючи поза контролем і наглядом дорослих, діти з асоціальною спрямованістю поведінки стихійно можуть групуватися спочатку в соціально нейтральні неконтрольовані групи спілкування для вільного проведення дозвілля, а потім – у криміногенні групи для скоєння правопорушення і злочину. Найбільш вираженими якостями неформальних груп асоціальної спрямованості є такі:
нігілізм, заперечення соціально корисних цінностей, норм, установок;
відчуження від життя і діяльності соціальних груп;
нехтування інтересами суспільства, що проявляється у порушенні суспільних моральних норм: крадіжки, розбій, пияцтво, наркоманія та інші негативні прояви;
групова пасивність і байдужість до соціально значущих цінностей;
моральне потворство міжособистісних відносин, що проявляється у фальшивому товаришуванні, егоїзмі, егоцентризмі;
наявність спільної асоціальної діяльності, відносин і спілкування, спрямованих лише на задоволення утилітарних інтересів і потреб;
вплив асоціальної субкультури, тобто групових норм, ритуалів, табу тощо;
неконтрольованість асоціальної поведінки;
групова захищеність, солідарність учасників групи [15, с.253].
І.Башкатов запропонував таку сучасну типологію груп неповнолітніх правопорушників [58; 15, с.253]:
Стихійні групи неповнолітніх правопорушників




Соціально-нейтральні
|
Передкримінальні |
Нестійкі кримінальні |
Стійкі кримінальні |
|
|
|
|
Соціально-нейтральні групи спілкування формуються за місцем проживання – будинок, двір, вулиця. Чисельність дітей коливається від 3 до 6 осіб. До таких груп можуть входити й педагогічно занедбані діти, які не можуть знайти взаєморозуміння у сім’ї, школі тощо. Основна мета діяльності таких груп – задоволення потреби у спілкуванні з ровесниками. Вони грають у різні ігри, гуляють, залізають на горище, у підвал; розповідають анекдоти. Головне для цих дітей – зібратися разом. Іноді вони можуть чіплятися до перехожих, псувати автомобілі, розбивати вікна, ламати ліфти тощо. Окремі діти залишають ці групи, якщо в них починає переважати асоціальна поведінка; інші – залишаються. У таких групах немає ні дружби, ні ворожнечі, ні ненависті. Їх спільна спрямованість носить тільки соціально нейтральних характер, хоча можуть розвиватися й асоціальні прояви. Якщо ці діти будуть представлені самі собі, то вони можуть піти кримінальним шляхом. Педагогам досить важко їх переорієнтувати і спрямувати на правильний шлях. Коли такі діти потрапляють у спецшколу чи виховно-трудову колонію, вони відрізняються відсутністю чіткої позиції, боязливістю, безвольністю, безхарактерністю. Про них кажуть: слизькі, як рейси; хитрі, як лисиця тощо. Спрямованість дітей цієї групи нестійка, але за сприятливих умов вони швидко можуть налагодити міжособисті взаємовідносини і можуть створити стійку групу просоціальної чи асоціальної спрямованості.
До групи передкримінальної поведінки належать підлітки, які групуються на основі наслідування рок-музиці (рокери), важкому металу (металісти), техніці (байкери або нічні мотоциклісти-рокери), прихильники „політизованої” моди (хіпі, чорнорубашники, фанати). Їх об’єднують протиправні, аморальні засоби задоволення групових та особистісних потреб й інтересів, які спрямовуються на відокремлення від навколишніх. Головна мета таких груп – щоб їх помітили, виокремили із загальної маси через одяг, зачіску, знання і володіння технікою, музичними уподобаннями тощо. Часто їх діяльність має хуліганський характер; такі особи надають перевагу гучному „спілкуванню”, шумні; випивають, вживають наркотичні речовини, займаються їх розповсюдженням; здійснюють крадіжки особистої та державної власності. Учасники передкримінальних груп ще не чітко усвідомлюють наслідки окремих дій і вчинків, які часто здійснюють у стані емоційного групового піднесення, наслідування певним ідеалам, кумирам тощо.
Нестійку кримінальну або асоціальну групу неповнолітніх правопорушників складають групи хуліганів, злодіїв, рекетирів, ґвалтівників, бродяг, наркоманів, токсикоманів. Їх учасники – 2-7 осіб - об’єднуються для спільного скоєння злочину, після чого розходяться, а при потребі знову збираються. Майже всі з них вживають спиртне чи наркотичні речовини; характеризуються нецензурним мовленням, у спілкуванні надають перевагу „блатним” словам, жаргонам, вульгаризмам; відрізняються слабкою силою волі. Такі особи демонстративно висловлюють власне невдоволення формалізмом у навколишньому житті, заорганізованості заходів, які здійснюються; озлоблені; часто виражають розчарування в особистому й суспільному житті; хизуються своєю незалежністю, волею, навіть життєвими негараздами, безвихідним становищем тощо.
Поведінка учасників стійких кримінальних груп – крадіжки, збройні напади, насилля, вбивства тощо – інкримінується як кримінальна й переслідується карним законодавством. Ці групи об’єднують 4-6-10 осіб 14-15-річного віку (серед них можуть бути й особи до 20-ти років). Вони добре організовані, мають чітку структуру; діють за своїми неписаними законами, нормами й цінностями, які адекватні дорослим криміногенним групам. Міжособисті відносини в групі – ворожі й агресивні; будь-який непослух чи невиконання розпорядження лідера жорстоко карається – побиття, навіть вбивство. Підлітки, які входять у кримінальні групи, прагнуть досягнути атрибутів „крутого” життя – гроші, розкіш, автомобілі, зброя; у кожного з них є подруга чи друг. Вони хизуються своїми негативними вчинками; часто вдаються до протиправної поведінки не тільки з матеріальних міркувань, але й для „підтримки” певного іміджу, авторитету тощо. Учасникам підліткових кримінальних угрупувань зазвичай притаманні різні види адиктивної поведінки [58].