
- •Навчальний елемент 1.4 Соціалізація як соціально-педагогічне явище
- •Зміст навчального елемента 1.4 Поняття соціалізації. Основні концепції соціалізації особистості
- •Основні концепції соціалізації особистості
- •Особливості, види й механізми соціалізації особистості
- •Сфери, стадії, фази та інститути соціалізації особистості
- •Фактори соціалізації особистості
- •Несприятливі умови соціалізації
- •Навчальний елемент 2.1 Сім′я - провідний компонент системи соціального формування особистості
- •Зміст Навчального елемента 2.1 Місце та роль сім′ї у соціалізації особистості
- •Основні функції сім′ї
- •Соціальний статус сім’ї
- •Структура соціальної адаптації сім′ї
- •Типологія сімей у психолого-педагогічній та соціологічній літературі висвітлені різноманітні підходи до типології сімей, побудовані на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо.
- •Спроба комплексної багатогранної типології сімей зроблена о.Безпалько, яка виділяє види сімей на основі таких класифікаційних ознак:
- •Проблеми сучасної сім′ї. Типові помилки сімейного виховання
- •Навчальний елемент 2.2 Зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності з сім′єю
- •Зміст навчального елемента 2.2 Зміст соціально-педагогічної допомоги сім′ї, її складові
- •Соціально-педагогічна допомога сім’ї
- •Форми та методи взаємодії педагога з сім′єю
- •Соціально-педагогічні служби сім’ї, їх функції та напрями діяльності
- •Дитяча безпритульність і бездоглядність як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 2.6 Проблема дитячої бездоглядності й безпритульності в Україні. Класифікація неповнолітніх безпритульних
- •Класифікація неповнолітніх безпритульних
- •Система державних заходів з профілактики дитячої бездоглядності й безпритульності в Україні
- •Притулок для неповнолітніх - державний заклад соціального захисту безпритульних
- •Основні напрями й форми роботи педагога в притулку для неповнолітніх
- •Проте, на думку деяких вчених, повернення дитини в сім’ю або до інтернату часто ускладнюють такі обставини:
- •Школа – пріоритетна сфера Соціально-педагогічної роботи
- •Зміст навчального елемента 3.1 Соціальні завдання школи в сучасних умовах
- •Соціально-педагогічна робота в структурі психологічної служби школи
- •Зміст діяльності педагога навчального закладу
- •Соціально-педагогічний комплекс
- •Соціально-педагогічний аспект проблеми обдарованості
- •Зміст навчального елемента 3.2 Поняття обдарованості, її класифікація
- •Характерні особливості обдарованих дітей
- •Діагностика обдарованості
- •Розвиток обдарованості. Навчально-виховні заклади для обдарованих дітей
- •Соціально-педагогічний захист обдарованості
- •Навчальний елемент 3.3 Соціально-педагогічна підтримка дітей з соціальними та фізичними вадами
- •Зміст навчального елемента 3.3 Предмет і завдання віктимології
- •Поняття інвалідності, її причини та види
- •Класифікація дітей і молоді з особливими потребами
- •Основні напрями соціальної реабілітації дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями
- •Типи навчально-виховних закладів для дітей і молоді з обмеженими функціональними можливостями
- •Соціально-педагогічна робота з дітьми з особливими потребами та сім’ями, в яких вони виховуються
- •Форми роботи педагога з дітьми-інвалідами
- •Діяльність Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо соціальної підтримки осіб з особливими потребами
- •Особливості соціально-педагогічної діяльності з молоддю
- •Зміст навчального елемента 3.4 Молодь як особлива соціально-демографічна група
- •Структура і зміст діяльності соціальних служб для молоді
- •Девіації як соціально-педагогічна проблема
- •Підходи до класифікації девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки дітей та молоді, їх характеристика
- •Навчальний елемент 4.2 Соціально-педагогічна діяльність з дітьми девіантної поведінки
- •Зміст навчального елемента 4.2 Зміст і специфіка попереджувальної діяльності педагога
- •Профілактична робота педагога з дітьми девіантної поведінки
- •Реабілітаційні соціально-педагогічні технології роботи з девіантними дітьми
- •Навчальний елемент 4.3 Дитячий алкоголізм як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 4.3 Проблема алкоголізму. Особливості дитячого алкоголізму
- •Причини й наслідки дитячого алкоголізму. Вікові періоди розвитку дитячого алкоголізму
- •Рівні спиртної залежності в дітей
- •Структура соціально-педагогічної діяльності з дітьми, схильними до вживання спиртного
- •Зміст соціально-педагогічної допомоги дітям, схильним до алкоголізму, на різних вікових етапах їх розвитку
- •Особливості соціально-педагогічної діяльності з різними віковими категоріями дітей, схильними до вживання спиртного
- •Наркоманія як форма вияву девіантної поведінки
- •Зміст навчального елемента 4.4 Проблема наркоманії. Класифікація і типи наркотиків
- •Особливості підліткової наркоманії
- •Причини й наслідки дитячої наркоманії
- •Стадії розвитку підліткової наркоманії
- •Заходи із запобігання підлітковій наркоманії
- •Навчальний елемент 4.5 Злочинність неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 4.5 Проблема злочинності неповнолітніх, її причини. Нормативно-законодавча база в роботі з неповнолітніми правопорушниками
- •Типологія груп неповнолітніх правопорушників
- •Стихійні групи неповнолітніх правопорушників
- •Система спеціальних навчально-виховних закладів для неповнолітніх правопорушників
- •Соціальні і психолого-педагогічні особливості неповнолітнього підсудного
- •Структура та зміст індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками
- •Структура індивідуально-профілактичної програми роботи з неповнолітніми правопорушниками
- •Рівні виховно-профілактичного впливу на особистість неповнолітнього правопорушника
- •Корекція і реабілітація протиправної поведінки неповнолітніх
- •Навчальний елемент 4.6 Дитяча проституція - форма соціальної дезадаптації неповнолітніх
- •Зміст навчального елемента 4.6 Проблема проституції та сексуальної експлуатації дітей
- •Особливості дитячої проституції. Типологія проституції
- •Причини й наслідки дитячої проституції
- •Фактори, що стримують розвиток дитячої проституції
Класифікація дітей і молоді з особливими потребами
У педагогіці діти з вадами фізичного і розумового розвитку класифікуються залежно від основного дефекту. Найбільш робочою класифікацією у практичній діяльності спеціалістів є класифікація Б.Пузанова та В.Лапшина, за якою діти з вадами поділені на шість груп [72, с.125-126].
До першої групи належать діти з порушеннями слуху (глухі; слабкочуючі; діти, які пізно оглухли) та зору (сліпі, слабозрячі).
Другу групу складають розумово відсталі діти та діти з затримкою психічного розвитку (ЗПР). Розумова відсталість – стійке порушення пізнавальної діяльності в результаті органічного враження головного мозку. Проявляється у двох формах: олігофренія і деменція (розлад психіки). Виділяють три ступені інтелектуального недорозвитку: ідіотія (найважчий ступінь), імбецильність, дебільність (легкий ступінь).
Щодо класифікації ступенів інтелектуальної недостатності в основному використовується класифікація Всесвітньої організації охорони здоров’я із застосуванням шифрів, які позначають ступінь інтелектуального порушення: 317.00 – легкий ступінь розумової відсталості; 318.00 – помірна розумова відсталість; 318.10 – виражена розумова відсталість; 318.20 – глибока розумова відсталість.
Дітей з затримкою психічного розвитку поділяють на 4 групи: ЗПР конституційного походження або гармонійний інфантилізм; ЗПР соматогенного походження; ЗПР психогенного походження; ЗПР церебрастенійного характеру.
До третьої групи, за класифікацією Б.Пузанова та В.Лапшина, належать діти з важкими порушеннями мови (логопати). Всі види мовних порушень розділяють на дві великі групи: порушення усної мови (дисфонія, брадилалія, тахилалія, заїкання, дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія) та порушення писемної мови (дислексія, дисграфія).
Четверту групу складають діти з порушеннями опорно-рухового апарату. Основний контингент цієї категорії дітей – діти, хворі дитячим церебральним паралічем (ДЦП). ДЦП – захворювання незрілого мозку, яке виникає під впливом різних шкідливих факторів, які діють в період внутрішньоутробного розвитку, у момент пологів і в перший рік життя дитини.
П’ята група - діти з комбінованими дефектами – діти комплексними порушеннями психофізичного розвитку (розумово відсталі глухі чи слабочуючі; розумово відсталі сліпі чи слабозрячі; сліпоглухонімі тощо).
До шостої групи належать діти з викривленим розвитком – психопатією (стійкий дисгармонійний склад психіки), з патологією потягів [72, с.125-126].
В.Астапов виділяє категорії дітей з вадами розвитку залежно від порушень аналізаторних систем і мови: діти з порушеннями слуху, зору, рухової діяльності, мови, порушеннями інтелектуального розвитку, затримкою психічного розвитку, викривленим психічним розвитком.
В основу класифікації І.Іванової покладено обмеження життєдіяльності, за яким діти поділяються на такі категорії: з труднощами у комунікації; з проблемами в особистому догляді; з обмеженням рухової діяльності; з обмеженням витривалості; із зниженими здібностями до соціальних взаємовідносин [21].
Залежно від характеру захворювання існують соціально-медичні класифікації дітей-інвалідів. Соціальний аспект класифікації дітей-інвалідів передбачає правову парадигму, має юридичне підґрунтя і розглядається з погляду визначення категорій дітей із функціональними змінами та патологічними станами, які дають право на встановлення інвалідності на різні терміни (на 2 роки, на 5 років, до 16-річного віку) залежно від діагнозу.
Основа класифікації - перелік медичних показників, що дають право на отримання соціальної пенсії дітям-інвалідам віком до 16 років. Сюди входять такі патологічні стани як: стійко виражені паралічі або глибокі ураження однієї і більше кінцівок, стійкі генералізовані гіперкінези, виражені порушення координації; олігофренія або недоумство різного генезису, що відповідає ступеню ідіотії або імбецильності; відсутність або сліпота одного ока; патологічні стани, які виникають при відсутності або вираженій недорозвиненості життєво важливих органів, що призводить до стійкого порушення функцій; виражені стійкі незворотні порушення опорно-рухового апарату; недостатність функцій залоз внутрішньої секреції; глухота та ін. (всього 23 назви).
Показниками для визначення інвалідності в дітей є патологічні стани, які виникають при уроджених спадкових, набутих захворюваннях і після травм. Питання про встановлення інвалідності розглядається після проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів. Рішення про визнання дитини (підлітка) інвалідом в Україні приймають республіканська, обласні, міські, спеціальні дитячі лікарні та відділення (ортопедо-хірургічне, відновного лікування, неврологічне, психіатричне, туберкульозне, пульмонологічне, отоларингологічне, офтальмологічне, урологічне, нефрологічне та ін.). Рішення спеціалістів фіксується у карточці стаціонарного хворого, консультативному висновку або витягу з історії хвороби. Консультативний висновок видається на руки батькам (опікуну) дитини-інваліда для лікарсько-контрольної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання дитини. Медичний висновок оформляється ЛКК у дитячих лікувально-профілактичних закладах.