Притулок для неповнолітніх - державний заклад соціального захисту безпритульних

В останні роки у психології, педагогіці, соціальній роботі визнання того, що розвиток, виховання дитини найкраще відбуваються у сім'ї, призвело до непопулярності і закриття установ для неповнолітніх інтернатного типу, викликало прагнення будь що зберегти сімейні відносини. Наприклад, у Великобританії вилучення дитини з сім'ї та її подальше усиновлення допускаються лише в крайніх випадках [23, с. 331]. Частіше соціальними агентствами пропонується послуга “mainstay”, що передбачає догляд за дітьми віком від 11 до 17 років на короткотривалий період, найчастіше на кілька місяців, у зв'язку з тимчасовими труднощами в сім'ї дитини. Якщо ці труднощі зникають, дитина повертається в сім'ю, інакше вона буде передана у фостерну сім’ю, причому контакти з батьками і їх права щодо дитини зберігаються. Крім того, існує ще й інший вид догляду за дітьми із неблагополучних сімей – “emergency саге ” - догляд в надзвичайних (критичних) ситуаціях. Він має місце тоді, коли виникає необхідність негайно ізолювати дитину від негативного впливу сім'ї, наприклад, в сім'ї що-небудь трапилося (вбивство, арешт, аварія і т.ін.). У таких випадках дитина передається для догляду в іншу сім’ю на кілька днів чи тижнів до остаточного розв’язання питання про її подальшу долю.

В Україні первинною ланкою здійснення соціального захисту неповнолітніх, їх психологічної, медичної, соціальної реабілітації виступають притулки для неповнолітніх. Саме сюди потрапляють у першу чергу діти вулиці, тут вирішується їх подальша доля.

Притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх відповідної місцевої державної адміністрації - це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років. Відповідно до Положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх, основними завданнями притулку є:

- соціальний захист позбавлених сімейного виховання неповнолітніх, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, залишили заклади освіти;

- створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля [49].

У своїй роботі адміністрація притулку взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, центрами соціальних служб для молоді, органами і закладами охорони здоров’я, органами управління освітою і закладами освіти, правоохоронними органами та іншими суб’єктами виховально-профілактичної та лікувально-реабілітаційної діяльності.

До притулку приймаються неповнолітні, які: заблукали; покинуті батьками або піклувальниками; жебракують і місце знаходження їх батьків не встановлено; залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників); залишили сім’ю чи заклад освіти; вилучені кримінальною міліцією у справах неповнолітніх із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій; не мають постійного місця проживання і засобів до життя; самі звернулися по допомогу до адміністрації притулку.

До притулку не приймаються неповнолітні, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, які вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесене компетентними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для неповнолітніх.

Підставою для прийняття неповнолітніх до притулку є: звернення неповнолітнього до адміністрації притулку за допомогою; направлення служби у справах неповнолітніх обласної державної адміністрації; акт про доставлення бездоглядної дитини, або такої, що заблукала, складений працівниками притулку в присутності особи, яка виявила і доставила неповнолітнього в даний заклад; акт або інший відповідний документ кримінальної міліції у справах неповнолітніх про виявлення покинутої дитини або дитини, яка заблукала та доставлена до притулку.

Прийняття неповнолітніх і надання їм необхідної допомоги здійснюється притулком цілодобово протягом календарного року. Неповнолітні можуть перебувати в притулку протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більше як 90 діб.

До терміну перебування неповнолітніх у притулку не входить час перебування їх на лікуванні або обстеженні у закладах охорони здоров’я, а також період карантину, який оголошується органами охорони здоров’я у разі наявності інфекційного захворювання у притулку.

Положення, на яких ґрунтується діяльність притулку, з відомих причин тісно пов'язані з принципами реабілітаційної педагогіки, завданням якої є розробка ефективних методів педагогічної терапії й корекції, компенсації, ігротерапії, спрямованих на відновлення фізичного, психічного, морального та духовного здоров'я дитини [41]. Серед цих принципів виділяють:

1. принцип демократизації. Це передусім співробітництво вихователів і вихованців у вирішенні завдань життєдіяльності дітей, усунення авторитарного принципу виховання, утвердження таких форм, які сприятимуть формуванню демократичної культури особистості;

2. принцип творчої діяльності, самодіяльності і самостійності. Полягає у розкріпаченні творчих сил кожної дитини, максимальному розвитку її самостійності в пошуку істини шляхом залучення до різних видів творчої діяльності;

3. принцип гуманізації взаємин усіх учасників реабілітаційно-виховного процесу. Сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на соціальний захист, на розвиток здібностей і виявлення індивідуальності;

4. принцип психологізації реабілітаційно-виховного процесу. Центром реабілітаційно-виховного процесу має стати дитина з її складним світом думок, почуттів, її „Я”-концепція, а метою формування такої позиції, яка, виявляючись у соціальній активності і гуманістичній спрямованості, детермінує її самоактуалізацію, самореалізацію можливостей;

5. принцип індивідуалізації та диференціації. Урахування рівнів фізичного, психологічного, соціального та духовного розвитку учнів, їх соціальної активності й побудова на цій основі групових та індивідуальних програм розвитку, стимулювання пізнавальної, комунікативної, орієнтовано ціннісної активності дітей, їх саморозвитку. Необхідно стимулювати мотивацію майбутнього у дітей;

6. принцип урахування інтересів і потреб дитини. Сучасні психолого-педагогічні методи дають змогу максимально вивчити запити, інтереси учнів і на підставі цього коригувати виховний процес [14, с.43].

Адміністрація та колектив притулку несе відповідальність перед суспільством і державою за забезпечення охорони прав неповнолітнього та його соціального захисту.