Навчальний елемент 2.2 Зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності з сім′єю

1. Зміст соціально-педагогічної допомоги сім′ї, її складові

2. Форми й методи взаємодії педагога з сім′єю

3. Соціально-педагогічні служби сім′ї, їх функції та напрями діяльності

Ключові поняття: освітня, психологічна соціально-педагогічна допомога сім’ї, посередництво; кризоінтервентна, проблемно-орієнтована модель соціально-педагогічної допомоги сім’ї,довготривалі форми роботи, патронаж, консультаційна бесіда,тренінг, методи соціально-педагогічної діяльності з сім′єю

Зміст навчального елемента 2.2 Зміст соціально-педагогічної допомоги сім′ї, її складові

Сучасна сім′я переживає складний етап – перехід від традиційної моделі до нової. Поряд з традиційними функціями, сім′я покликана бути надійною психологічною “схованкою”, яка допомагає людині вижити в складних умовах сучасного життя, що постійно й швидко змінюються.

Теорія і практика соціально-педагогічної діяльності зорієнтовані не тільки на розв’язання сімейних проблем, але й на зміцнення і розвиток, відновлення внутрішнього потенціалу сім′ї для виконання її численних суспільно значущих функцій, стабілізацію демографічного та соціально-економічного стану в Україні.

У роботі з сім′єю педагог реалізує такі функції: діагностична, прогностична, організаційно-комунікативна, правозахисна, попереджувально-профілактична, соціально-побутова, організаційна.

Об′єктом взаємодії педагога з сім′єю можуть виступати: дитина в сім′ї, дорослі члени сім′ї, сім′я в цілому як колектив.

М.Галагузова виділяє у соціально-педагогічній допомозі сім′ї такі складові: освітня, психологічна допомога та посередництво [59].

Соціально-педагогічна допомога сім’ї

Освітня	Психологічна	Посередницька
навчання	підтримка	координація
виховання	корекція	інформування
		організація

Соціально-педагогічна допомога в навчанні спрямована на попередження сімейних проблем, які виникають, і формування педагогічної культури батьків. Діяльність педагога передбачає проведення широкої просвіти батьків з таких питань:

• педагогічна та соціально-психологічна підготовка батьків до виховання майбутніх дітей;

• роль батьків у формуванні у дітей адекватної поведінки по відношенню до ровесників;

• значення особистого прикладу й авторитету батьків у вихованні дітей, відносини між батьком і матір’ю, їх вплив на дитину; відносини між дітьми;

• взаємовідносини різних поколінь у сім’ї, методи педагогічного впливу на дітей, формування позитивних відносин між дітьми і дорослими;

• виховання дітей з урахуванням статі й віку;

• соціально-психологічні проблеми виховання “важких” дітей, проблеми негативного впливу бездоглядності та безпритульності на психіку дитини;

• сутність самовиховання та його організації, роль сім’ї у керівництві процесом самовиховання дітей і підлітків;

• заохочення і покарання при вихованні дітей у сім’ї;

• найбільш поширені помилки батьків у вихованні дітей;

• особливості виховання дітей з відхиленнями у фізичному та психічному розвитку;

• трудове виховання у сім’ї, допомога дитині у виборі професії, проблеми вияву і розвитку професійних нахилів і задатків дітей;

• організація режиму праці, навчання, відпочинку і дозвілля дітей в сім’ї;

• підготовка дітей дошкільного віку до шкільного навчання;

• моральне, фізичне, естетичне, статеве виховання дітей;

• розвиток уявлень про спілкування у дитячому віці;

• причини і наслідки дитячого алкоголізму, токсикоманії, наркоманії, проституції; роль батьків у дитячих патологіях, зв’язок здоров’я дітей з асоціальними уподобаннями їх батьків.

Допомога у вихованні надається педагогом, у першу чергу, батькам – шляхом їх консультування, а також дитині через створення спеціальних виховних ситуацій для розв’язання завдань своєчасної допомоги сім’ї з метою її зміцнення і найбільш повного використання її виховного потенціалу.

Основними сферами реалізації даного виду допомоги сім′ї є звернення до батьківського обов′язку, любові та інтересу. Порушення атмосфери любові впливає на емоційно-вольові якості дитини. Педагог сприяє формуванню взаємоповаги і турботливого ставлення між членами сім′ї.

Психологічна підтримка передбачає створення сприятливого мікроклімату в сім′ї в період короткотривалої кризи. При цьому необхідна ґрунтовна психологічна підготовка або взаємодія з психологом і психотерапевтом. Важливо чітко зрозуміти компетенції кожного з них. Педагог визначає проблему, аналізуючи міжособисті відносини в сім′ї, становище дитини у сім′ї, відносини сім′ї з суспільством. Психолог виявляє психологічні зміни кожного члена сім′ї, психотерапевт проводить лікування.

Корекція міжособистісних відносин необхідна тоді, коли в сім′ї присутнє психічне насилля над дитиною, яке зумовлює низку порушень (залякування, кривда дитини, приниження її честі тощо).

Посередницька допомога – це допомога:

• в організації певної діяльності, наприклад, сімейного дозвілля: виставок, благодійних аукціонів, клубів за інтересами, сімейних свят, конкурсів, курсів ведення домашнього господарства, літнього відпочинку тощо;

• у координації дій різних відомств і служб у розв’язанні проблем конкретної сім′ї чи дитини. Серед таких проблем може бути передача дитини на виховання в іншу сім’ю (обстеження сім’ї, патронаж, підтримка психологічного мікроклімату сім’ї, сприяння адаптації дитини у новій сім’ї; робота з рідними батьками тощо); усиновлення дітей; влаштування дітей у притулок, дитячий будинок, сімейний дитячий будинок, школу-інтернат тощо.

• допомога в інформуванні, спрямована на забезпечення сім′ї інформацією з різних питань соціального захисту. Вона проводиться у формі консультування. Питання можуть стосуватися як житлового, сімейно-шлюбного, трудового, громадянського, пенсійного законодавства, прав дітей, жінок, інвалідів, так і проблем, які існують усередині сім’ї. Така допомога надається будь-якому членові сім’ї, в тому числі й дітям, до яких погано ставляться чи про яких не турбуються.

Педагог, взаємодіючи з сім’єю, виступає в таких основних ролях: радник (інформує сім’ю про важливість і можливості взаємодії батьків і дітей в сім’ї; розповідає про розвиток дитини; дає педагогічні поради щодо виховання дітей); консультант (консультує з питань сімейного законодавства, питань міжособистісної взаємодії у сім’ї; інформує про існуючі методи виховання, зорієнтовані на конкретну сім’ю; роз’яснює батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку і виховання дитини в сім’ї); захисник (захищає права дитини у випадку, коли доводиться зустрічатися з повною деградацією особистості батьків (алкоголізм, наркоманія, жорстоке ставлення до дітей), і зумовленими цим проблемами невлаштованості побуту, відсутності уваги, людського ставлення батьків до дітей тощо).