1. Загальна характеристика функціональних станів

Функц.стан-сукупність характ.тих ф-й та якостей,що забезпеч.ефективн.,продуктивн., проф. діяльності. Залежить від факторів впливу та індив.психологічні ха-ки,умов придатності до життєдіяльності, напруженості,тривалості та інтенсивності дії чинників. Функц.стани класифікуються на основі відношення надійністі до ціни діяльності.

Надійність д. – вірогідність виконання поставлених професійних завдань в зазначених параметрах. І в параметрах безпеки діяльності.

Ціна діяльності – величина психофізіологічних і фізіологічних затрат, які забезпечують виконання роботи необхідному рівні

Виділяють:нормальні,межові,патологічні;за практичним значенням:припустимі і неприпустимі. 2. Динаміка навчальної діяльності студентів 3. Тести для діагностики працездатності операторів за побічними показниками

Методики оцінки побічних показників працездатності спеціалістів

Методики оцінки розумової працездатності Оперативна пам'ять Методики вивчення якостей уваги

Б. 32

1. Властивості внд

Вища нервова діяльність – це поведінка, керована ЦНС за посередництвом рефлексів, результатом, якої є зміна співвідношень організму з зовнішнім середовищем.

Властивості ВНД Основні 1)Сила процесів збудження та гальмування ЦНС – здатність НС адекватно відповідати на подразник 2)Урівноваженість – наскільки сила збудження урівноважується силою гальмування 3)Подвижність (рухомість) нервових процесів – як швидко процес збудження змінюється процесом гальмування Додаткові 1)Лабільність – швидкість виникнення і перебіг процесів збудження і гальмування; 2)Динамічність – швидкість і легкість вироблення умовних рефлексів; 3)Концентрація – показник міри диференціювання подразників. 4)Сенситивність – виникнення психічної реакції на зовнішній подразник найменшої сили; 5)Реактивність – сила емоційної реакції на зовнішні або внутрішні подразники; 6)Активність – показує, наскільки людина активна в подоланні перешкод, у своїх діях, учинках (про співвідношення реактивності й активності судять по тому, від чого залежить діяльність людини - від випадкових обставин або від намічених цілей, прагнень); 7)Темп реакцій – швидкість перебігу психічних процесів і реакцій; 8)Пластичність і ригідність – гнучкість, легкість пристосування до нових умов і, навпаки, інертність, відсталість, нечутливість до зміни умов; 9)Екстравертивність – спрямованість особистості назовні, на оточуючих людей, предмети, події; 10)Інтровертивність – спрямованість особистості на себе, на власні переживання і думки. 2. Період кінцевого пориву і його значення.

Стадія кінцевого пориву проявляється в кінці роботи, якщо відомий термін її закінчення. Працездатність людини значно підвищується за рахунок значної емоційно-вольової напруги й зумовленого цим використання психофізіологічних резервів. Внаслідок цього зовні виникає ефект відсутності прикмет перевтомлення, однак після закінчення роботи вони проявляються в більш вираженій формі.

3. Рекомендації щодо діагностики працездатності у підготовчій фазі робочого циклу. Підготовча стадія характеризується станом оперативного спокою, під яким розуміється готовність спеціаліста включитись в робочий процес. Хоча й робота ще не почалась, але організм готується до робочого навантаження, проходить мобілізація його функціональних можливостей. В результаті цього працездатність підвищується ще перед початком роботи. У молодих спеціалістів цей період може розтягуватись на декілька годин; організм непродуктивно витрачає при цьому свої енергетичні ресурси. Підготовча стадія відмічається перед польотом, маршем, заступанням на чергування, зміну. Головними ознаками підготовчого періоду є формування настанови на діяльність, мобілізація функціональних можливостей, посилення вегетативних процесів, які забезпечують енергетику організму.

Б.33

1.Схарактеризуйте та порівняйте функціональний стан втоми та перевтоми. Стомлення - це викликане працею тимчасове зменшення працездатності.Психофізіологічним критерієм стомлення може бути зниження та різнонаправлений характер показників, які досліджуються, але всі коливання не виходять за межі нормативних. Психологічною ознакою стомлення є суб'єктивне відчуття утоми, яке супроводжується труднощами в роботі, зниженням її темпу, в'ялістю, "тяжкою" головою та ін.

   На думку психолога Н.Д. Левитова (1984), стомлення - це особливий, своєрідний суб'єктивний стан, який переживає людина. Він складається з таких компонентів:    1. Почуття слабосилля. Стомлення виявляється в тому, що людина почуває зниження працездатності навіть тоді, коли продуктивність праці не падає. Це зниження працездатності виражається як переживання особливої, обтяжливої напруги та невпевненості; людина почуває, що не має можливості продовжувати роботу як це потрібно.    2. Розлад уваги. Увага - одна з найбільш вразливих до втоми психологічних функцій. В разі стомлення увага людини легко відвертається, стає малорухомою чи навпаки хаотично рухомою, нестійкою, метушливою.    3. Порушення в моторній сфері. Стомлення позначається сповільненням чи безпорядною квапливістю рухів, розладом їх ритму, в послабленні точності та координації рухів.    4. Погіршення пам'яті та мислення. Ці процеси найбільш порушуються при стомленні від розумової праці.    5. Ослаблення волі. При стомленні послаблюються рішучість, витримка, самоконтроль.    6. Сонливість. При сильному стомленні виникає сонливість як вираження охоронного гальмування.

   Понад усе потрібно знати, що в основі розвитку стомлення у спеціалістів є не виснаження енергетичних ресурсів організму, а порушення регуляції динамічного стереотипу, як стійкої і складної системи рефлекторних зв'язків, які виникають при багаторазовому повторенні трудових дій.

  Перевтомлення - це стан організму на межі патології, яке розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані стомлення або тоді, коли регламентуючий відпочинок між циклами роботи є недостатнім для відновлювання й характеризується об'єктивно-суб'єктивними ознаками стомлення, а в професійній діяльності з'являються грубі помилки в роботі. Таким чином, перевтомлення з'являється завжди в разі порушення режиму праці й відпочинку, що супроводжується відчуттям стомлення вже перед початком роботи, об'єктивним зниженням якісних та кількісних показників роботи з різким зменшенням рівня безпеки діяльності (наявність помилок професійної діяльності) і збільшенням періодів в динаміці працездатності.

   Суб'єктивно людина відчуває в'ялість, апатію, важкість в голові, загальний дискомфорт, нездужання, небажання працювати, і ці симптоми не проходять в строки регламентованого відпочинку. Основні відмінності:

1. В стані перевтоми людина робить грубі помилки в роботі.

2. В стані перевтоми людина не відновлюється після регламентованого відпочинку, а в стані втоми відновлюютья функціональні можливості.

3. В стані перевтоми психофізичні показники змінюються різнонаправлено, а в стані перевтоми одно направлено.

2. Охарактеризуйте період оптимальної працездатності, критерії та значення для психолога.

Стадія високої (оптимальної) працездатності основна в трудовій діяльності людини. Організм переходить на новий, найбільш економний рівень функціонування. Оптимальна працездатність визначається як здатність в заданих параметрах й конкретних умовах виконувати професійну діяльність при оптимальному функціонуванні систем організму. В цей період спостерігаються найбільш високі й стабільні прямі показники працездатності як наслідок адаптованості спеціаліста до умов діяльності. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності роботи та дії несприятливих факторів на організм. Стадія повної компенсації характеризується деяким зниженням максимальних можливостей організму внаслідок появи втоми. Але ефективність праці зберігається на попередньому рівні за рахунок емоційно-вольової напруги й використання компенсаторних механізмів організму. Разом з тим спостерігається деяке погіршення структури робочого процесу, що виражається в погіршенні пошукової діяльності й збільшенні часу, витраченого на виконання окремих елементарних операцій. Для працівника це період найбільшої продуктивнотності праці, встановлюється оптимальний режим роботи організму. Для фази стійкої працездатності характерні високі виробничі показники при оптимальному напруженні фізіологічних функцій. Основна функціональна система є стійкою домінантою. Тривалість її становить 2-3 год у першій половині робочого дня і залежить від важкості роботи, характеру м’язових навантажень, вихідного функціонального стану працівника, віку, особистісних властивостей. Для практичного психолога ця фаза має велике значення, оскільки знаючи особливості цієї стадії, фактори які на неї впливають, психолог може вжити заходів для збереження цієї стадії якомога довше, ефективно розподілити навантаження, а також створити оптимальний режим роботи.