1.Методи дослідження прямих показників дієздатності.

Прямі показники працездатності безпосередньо характеризують кількість та якість праці і є об'єктивними критеріями ефективності діяльності спеціалістів.

Прямі (безпосередні) – продуктивність, якість.

+ актуальна п/з (вимір безпосередньої функціональної діяльності)

- Індивідуально

- груба діагностика

- неможливий прогноз

Мало розроблено: кількісних; колективних; управлінських.

Необхідно: професіограму; психограму.

Методики:

• Кількісні (продуктивність, швидкість, кількість)

• Якісні (надійність діяльності пов’язана з помилками)

• Комбі: надійність; продуктивність

1. Хронометрія – інтенсивність, продуктивність, надійність пов’язана на робочому місці

2. Добова зайнятість

3. Фактична зайнятість (робоча зміна)

4. Продуктивність – швидкість, виконання циклу, групові загальнопідрозд.

5. Якість Коефіцієнт надійності = 1 – n(помилки)/N (керівн. дії)

6. Робочі тести

         Комплекс методик, які використовуються для дослідження функціонального стану організму та динаміки працездатності спеціалістів, повинен визначатись диференційно в залежності від умов, характеру та особливостей трудової діяльності.    Головними виявляються критерії:    - достатня інформативність (надійність та валідність);    - адекватність тим функціям організму, котрі мають найважливіше значення в діяльності спеціаліста;    - можливість кількісної оцінки одержаних результатів дослідження та їх діагностичного значення;    - короткочасність дослідження;    - можливості успішного проведення дослідження в умовах професійної діяльності;    - доступність і простота практичного освоєння методик, які виключають необхідність тривалої спеціальної підготовки.    Таким чином, для оцінки працездатності спеціалістів використовуються методики з відповідними критеріями в комплексі відтворюючих прямі та побічні показники працездатності в їх корелятивних взаємозв'язках з урахуванням суб'єктивного стану, особливостей та умов праці.      Таким чином, для оцінки працездатності спеціалістів використовуються методики: інформативні (надійні та валідні), адекватні, короткочасні, з кількісними показниками й можливістю проведення в умовах професійної діяльності в комплексі відтворюючих основну функціональну систему, прямі та побічні показники працездатності в їх корелятивних взаємозв'язках та в порівнянні з доробочими (фоновими) показниками в динаміці з урахуванням суб'єктивного стану особистості, умов, характеру та особливостей праці.    Оцінка працездатності спеціалістів включає в себе оцінку суб'єктивного стану, оцінку розумової праці, оцінку фізичної працездатності, оцінку професійної працездатності, діагностику стомлення та перевтомлення та висновки про зміну працездатності.

2.Соціально психологічні фактори які впливають на працездатність.

До соціально-психологічних факторів належать : вплив на працездатність та безпеку праці зміни звичного режиму праці та відпочинку; обмеження звичного потоку подразників природного та соціального середовища; характер внутрішньогрупових взаємовідносин; тривале перебування в соціально ізольованому колективі, що характеризується спілкуванням з одними й тими самими особистостями і відсутністю можливості побути на самоті, відрив від сім'ї, друзів, зростання ролі міжособистісних комунікацій, дефіцит зовнішньої соціальної інформації.

Соціально-психологічні особливості діяльності спеціалістів

  Згуртованість колективу. Під гуртовою активністю розуміють сумісну діяльність людей, спрямовану на виконання загальних завдань. Вона тісно пов'язана зі структурною організацією групи, раціональним розподілом функціональних обов'язків, професійною підготовкою спеціалістів, підпорядкуванням особистих інтересів та потреб колективним завданням колективу. Повсякденна робота психологів, методистів повинна бути спрямована на вдосконалення структурної організації колективу та розподіл функціональних обов'язків в його середовищі, підвищення рівня професійної кваліфікації спеціалістів, а також на згуртованість колективу і його мобілізацію на вирішення поставлених завдань.

   Мікроклімат колективу. В залежності від характеру та вираженості мікроклімат колективу може характеризуватись як дружелюбний, нейтральний, осередковоконфліктний або загальноконфліктний. Характер міжособистісних відносин суттєво впливає на функціональний стан, ефективність та безпечну діяльність спеціалістів. Відомо, що в згуртованих та дружних колективах майже не спостерігаються різні відхилення в поведінці людей при повній чи частковій ізоляції і навпаки: при несприятливому кліматі рівень психологічної несумісності зростає.     Сумісність. Під груповою сумісністю спеціалістів розуміється поєднання таких індивідуумів, які за своїми соціально-психологічними властивостями, психофізіологічними якостями та показниками функцій організму забезпечують максимально можливий результат при мінімальній психофізіологічній ціні діяльності взаємодіючих людей в колективі.    Сумісність - необхідна умова успішної діяльності групи спеціалістів. Критеріями її оцінки є результати ефективної безаварійної професійної діяльності, зміна функцій організму в процесі роботи та суб'єктивне задоволення сумісною діяльністю. Сумісність колективу потрібно розглядати в залежності від її конкретної діяльності. Виходячи з характеру діяльності спеціалістів і умов, в яких вона протікає, відрізняють сумісність психологічну, соціально-психологічну, психофізіологічну та фізіологічну.    Під фізіологічною сумісністю розуміють однонаправлене в динаміці та вираженості функціонування фізіологічних систем організму відповідно до умов та способів професійної діяльності.    Відбір спеціалістів, а також засоби соціально-психологічного забезпечення підготовки, направлені на зберігання та підвищення працездатності, безпечної діяльності, сприяють сумісності та спільній діяльності в колективах.    Психофізіологічна сумісність спеціалістів визначається високими професійними вимогами до їх індивідуальних якостей сприйняття, уваги, пам'яті, мислення та сенсомоторних реакцій. Сприятливе поєднання індивідуальних якостей у спеціалістів допомагає їх успішній професіональній та безаварійній діяльності й складає основу психофізіологічної сумісності колективу.

   Психологічна сумісність (ПС) означає максимальне поєднання психічних параметрів двох чи кількох спеціалістів. ПС означає добру психологічну та соціальну адаптацію людей одне до одного, що є передумовою та запорукою ефективної та безпечної професійної діяльності.  

   Соціально-психологічна сумісність передбачає єдність мотивів та настанов (цільових спрямувань) членів колективу, їх інтересів, потреб, ставлення до роботи, злагодженість за загальноосвітніми, культурними, моральними, етичними рисами, а також відповідність мети засобам та умовам професійної діяльності.