3. Форми, методи та інструменти державного регулювання.

Дер­жа­ва, здій­с­ню­ю­чи ре­гу­лю­ван­ня со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­них про­це­сів, ви­ко­ри­с­то­вує си­с­те­му ме­то­дів і ін­стру­ме­н­тів, що змі­ню­ють­ся за­ле­ж­но­ від еко­но­мі­ч­них за­вдань, ма­те­рі­а­ль­них мо­ж­ли­во­с­тей дер­жа­ви, на­ко­пи­че­но­го до­сві­ду ре­гу­лю­ван­ня. За­га­ль­но­прий­ня­тий роз­по­діл ме­то­дів дер­жа­в­но­го ре­гу­лю­ван­ня на пра­во­ві, ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ні, еко­но­мі­ч­ні, пря­мі, не­пря­мі.

Пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня скла­да­єть­ся у вста­но­в­лен­ні дер­жа­вою пра­вил "еко­но­мі­ч­ної гри" для фі­рм-­ви­ро­б­ни­ків і спо­жи­ва­чів. Си­с­те­ма за­ко­но­да­в­чих норм і пра­вил ви­зна­чає фо­р­ми і пра­ва вла­с­но­с­ті, умо­ви ко­н­т­ра­к­тів і фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня фірм, вза­є­м­ні зо­бо­в'я­зан­ня в об­ла­с­ті тру­до­вих від­но­син проф­спі­лок і ро­бо­то­да­в­ців і ін.

Ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­не ре­гу­лю­ван­ня це лі­це­н­зу­ван­ня, кво­ту­ван­ня тощо. За до­по­мо­гою си­с­те­ми ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­них заходів здій­с­ню­єть­ся дер­жа­в­ний ко­н­т­роль над ці­на­ми, до­хо­да­ми, ди­с­ко­н­т­ною ста­в­кою, ва­лю­т­ним ку­р­сом.

Еко­но­мі­ч­ні ме­то­ди при­пу­с­ка­ють вплив на ха­ра­к­тер ри­н­ко­вих зв'я­з­ків і роз­ши­рен­ня ри­н­ко­во­го по­ля в ра­м­ках на­ці­о­на­ль­но­го утво­рен­ня че­рез вплив на су­ку­п­ний по­пит, су­ку­п­ну про­по­зи­цію, сту­пінь кон­це­н­т­ра­ції ка­пі­та­лу, стру­к­ту­ри­за­цію еко­но­мі­ки і со­ці­а­ль­них умов, ви­ко­ри­с­тан­ня фа­к­то­рів еко­но­мі­ч­но­го ро­с­ту. З ці­єю ме­тою ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся:

1. бю­дже­т­на і фі­с­ка­ль­на по­лі­ти­ка;

2. гро­шо­во-­кре­ди­т­на по­лі­ти­ка;

3. про­гра­му­ван­ня;

4. про­гно­зу­ван­ня і пла­ну­ван­ня.

Фі­нан­со­ва по­лі­ти­ка при­пу­с­кає ви­ко­ри­с­тан­ня бю­дже­т­но-­по­да­т­ко­во­го і фі­с­ка­ль­но­го ме­ха­ні­з­му для до­ся­г­нен­ня на­ці­о­на­ль­но-­еко­но­мі­ч­них і со­ці­а­ль­них ці­лей. Гро­шо­во-­кре­ди­т­на по­лі­ти­ка при­пу­с­кає ви­ко­ри­с­тан­ня ме­то­ду не­пря­мо­го впли­ву Цен­т­ра­ль­но­го ба­н­ку на еле­ме­н­ти ри­н­ко­во­го ме­ха­ні­з­му і на­сам­пе­ред оп­ти­ма­ль­ність гро­шо­во­го обі­гу.

Ви­щою фо­р­мою дер­жа­в­но­го ре­гу­лю­ван­ня є про­гра­му­ван­ня, про­гно­зу­ван­ня і пла­ну­ван­ня. Їх­нє за­сто­су­ван­ня позв'я­за­не з ускла­д­нен­ням го­с­по­дар­сь­ких зв'я­з­ків і не­об­хід­ні­с­тю за­сто­су­ван­ня ком­пле­к­с­них ме­то­дів у до­ся­г­нен­ні ко­ро­т­ко-, се­ре­д­ньо- і до­в­го­стро­ко­вих ці­лей. Об'­єк­та­ми та­ких ці­льо­вих про­грам є га­лу­зі, ре­гі­о­ни, со­ці­а­ль­ні умо­ви, на­пря­м­ки на­у­ко­вих до­слі­джень і т.д.

Пря­мі ме­то­ди ре­гу­лю­ван­ня зво­дять­ся до ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­но­го впли­ву на фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня і ре­зуль­та­ти­в­ність го­с­по­да­рю­ван­ня су­б'єк­тів. Се­ред ме­то­дів пря­мо­го ДРЕ пе­ре­ва­жа­ють рі­з­ні фо­р­ми без­по­во­ро­т­но­го ці­льо­во­го фі­нан­су­ван­ня се­к­то­рів еко­но­мі­ки, ре­гі­о­нів, фірм у ви­ді суб­ве­н­цій чи суб­си­дій, до­пла­ти зі спе­ці­а­ль­них бю­дже­т­них і по­за­бю­дже­т­них фо­н­дів за­га­ль­но­на­ці­о­на­ль­но­го і ре­гі­о­на­ль­но­го рі­в­нів, а та­кож піль­го­ві кре­ди­ти. Ме­тою та­ких ме­то­дів є до­ся­г­нен­ня роз­ви­т­ку та за­хист су­с­пі­ль­но-­не­о­б­хі­д­них се­к­то­рів еко­но­мі­ки і груп на­се­лен­ня.

Се­ред ме­то­дів дер­жа­в­но­го ре­гу­лю­ван­ня не іс­нує зо­всім не­при­да­т­них і аб­со­лю­т­но не­ефе­к­ти­в­них. Необхідні всі, і пи­тан­ня ли­ше в тому, щоб ви­зна­чи­ти для ко­ж­но­го ті си­ту­а­ції, де йо­го за­сто­су­ван­ня най­більш до­ці­ль­не. Го­с­по­дар­сь­кі втра­ти по­чи­на­ють­ся то­ді, ко­ли вла­да ви­хо­дять за межі ро­зу­м­но­го, від­да­ю­чи над­мі­р­ну пе­ре­ва­гу або еко­но­мі­ч­ним, або ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ним ме­то­дам.

Ком­пле­к­с­не ви­ко­ри­с­тан­ня ме­то­дів і ін­стру­ме­н­тів дер­жа­в­но­го й уря­до­во­го ре­гу­лю­ван­ня утво­рює ма­к­ро­ма­р­ке­тинг на­ці­о­на­ль­ної еко­но­мі­ки. На від­мі­ну від пря­мо­го і не­пря­мо­го під­хо­ду він є ком­пле­к­с­ним ме­то­дом, що охо­п­лює од­но­ча­с­но усі фа­зи від­тво­рен­ня й еко­но­мі­ч­но­го ро­с­ту, те­ри­то­рії і ре­гі­о­на­ль­ні під­си­с­те­ми. Ма­к­ро­ма­р­ке­тинг ди­на­мі­ч­ний за свої­м змі­с­том. Зі змі­на­ми у еко­но­мі­ч­ній кон'­ю­н­к­ту­рі змі­ню­єть­ся і ма­р­ке­ти­н­го­ва ді­я­ль­ність.